Тарас Шевченко. "І мертвим, і живим, і ненарожденним ...". Продовження теми "землячків" у посланні.

Поема "Послання і мертвим, і живим..." - це один із основоположних творів Шевченка. Насамперед важливо усвідомити, кому він адресований. Заголовок твору - це Шевченкове розуміння нації. Тобто українська нація - це ті минулі, нинішні й майбутні покоління, які відчували, відчувають і відчуватимуть зрідненість, духовний зв'язок із землею, що зветься Україна, мають спільну національну душу, навіть якщо живуть на чужині. Отже, Шевченко адресує своє слово всій українській нації, всім поколінням, малює жахливу картину можливої загальноукраїнської катастрофи і застерігає від неї. Водночас прочитується і конкретно-історичний рівень: поет звертається у своєму часі до провідної верстви нації (українського поміщицтва й інтелігенції). Шевченко чітко усвідомив визначальну роль еліти в духовному та державному відродженні нації. На середину 19 століття в Україні зберігалися ще уламки старої еліти. Це були нащадки козацької старшини, які стали дворянами. Дехто з них залишався патріотом, дбав про рідну культуру. Однак більшість того дворянства під тиском колонізаторів зросійщувалася, духовно деградувала, перетворювалася на зажерливих кріпосників, мучителів свого народу. Поступово з'являлася і нова інтелігенці. Це були високоосвічені молоді люди різного походження, прагнули відродження України. Проте вони ще перебували в духовних пошуках, сумнівалися, сперечалися, яких ідей дотримуватися.

Обидва ці середовища Шевченко добре знав і до обох звернувся. З одного боку, дуже гостро картає овічених земляків за їхні провини перед українським народом, а з іншого - намагається по-доброму усовістити їх, щоб навернути до служіння знедоленій Батьківщині. Поет говорить, що лише у вільній і незалежній Україні може бути соціальна справедливість. Ця думка є головною ідеєю твору, який закінчується такими словами:

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава.

Слава України...

У цих словах - віра поета в те, що соціальна рівність можлива.

Водночас він нагадує "землячкам" про те, що терпіння народу не безмежне, що вибух можливий щохвилини.

Епіграф твору розкриває ідею поеми: "Аще кто речет, яко люблю Бога, а брата своєго ненавидить, лож єсть".

Виконайте завдання.

1. Запишіть кілька рядків "Послання...", в яких автор критикує українську еліту, яка зневажає власний народ.

2. 2. Запишіть кілька рядків твору, в яких Шевченко створив портрет української еліти.

3. 3. Як ви розумієте слова: ""Учітеся, читайте, І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь."