Тарас Григорович Шевченко «І досі сниться…»

Тарас Григорович Шевченко «І досі сниться…»

Наш урок присвячений великому поету України, творчість якого знають і люблять не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами.

Кобзарем ми звемо

Так його від роду.

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

─ Назвіть прізвище та ім’я цієї людини… (Т.Г.Шевченко)

• Актуалізація знань учнів

─ Як називалася найперша збірка поетичних творів Т. Шевченка? (Кобзар)

─ Чому поет вибрав саме таку назву? (Кобзарем називали самого Шевченка. Кобзарями українці називали співців, народних поетів, які ходили селами і містами, складали і виконували народні пісні й думи, супроводжуючи грою на кобзі чи бандурі.)

• Т.Шевченко ─ не тільки геніальний поет, а й великий художник. Він створив 835 картин. 278 з них не знайдено.

  Життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка

• 9 березня 1814 року темної ночі перед світанком у селі Моринцях, що на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув єдиний на все село вогник: народилася нова панові кріпацька душа, а Україні – її Великий співець - Тарас Шевченко.

• Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Був він і пастухом, і кухарчуком, і козачком у пана.

В тім гаю,

У тій хатині, у раю

Я бачив пекло… Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

• Тарас ріс мовчазним, задумливим хлопцем. Його цікавило все: і залізні стовпи, що підпирають небо, і життя кріпаків. Часто він слухав розповіді кобзарів, що заходили в село, або розмови діда з односельчанами. Все це дуже хвилювало його душу.

• Коли Тарас був юнаком, забрав його пан, як свого слугу, аж у Петербург. Знущався над ним і над його талантом художника.

• У 9 років Тарас залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи. Коли хлопчику виповнилося 11, помер і батько.

• Тринадцятий рік життя був найважчим для Тараса. На його плечі лягала дуже важка праця, під її тягарем він відчував себе набагато старшим.

Мені тринадцятий минало,

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в бога …

• Т Г. Шевченко прожив всього 47 років, із яких 24 роки був у кріпацтві. Десять років мучився він у солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною.

• Ще з дитинства Т. Шевченка тягло до малювання. Крейдою чи вуглинкою змальовував усе, що бачив. Та саме тут пощастило Шевченкові ─ його талант до малювання помітили видатні художники.

• Коли Т. Г. Шевченко перебував у кріпацькій неволі, його друзі – художники зібрали гроші і викупили друга з кріпацтва, так вони відкрили перед ним шлях до науки і мистецтва.

• Навчаючись в Академії мистецтв, Шевченко задумується над гіркою долею рідного краю, над безправним становищем покріпаченого люду.

• Гнів на жорстоке панство, жаль та біль від споглядання мук – все це виливалося на папері.

• Його славні твори кликали до боротьби за волю. Мріяв поет про прекрасне майбутнє трудящого люду, але добре знав, що за це треба боротися.

• За сміливі заклики, вільнодумні твори царський уряд переслідував і жорстоко карав поета. Найтяжчою карою була заборона писати і малювати. Його відправили на заслання в далекі степи Казахстану. Але і там Т. Г. Шевченко дуже сумував за Україною і продовжував писати вірші.

• У 1859 році ще раз, втретє і востаннє Т. Г. Шевченко відвідав Україну. Він мріяв оселитися в рідній країні, але доля не судила йому цього звичайного людського щастя.

• У 1861 році на Україну страшним громом, чорною хмарою печалі прилетіла сумна звістка – у Петербурзі 10 березня перестало битися серце великого поета. Поховали Т. Г. Шевченка в Україні над Дніпром, поблизу Канева.

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій…

Сьогодні ми продовжимо вивчати поетичні перлини великого Кобзаря. Т. Г. Шевченко дуже любив свою рідну Україну-неньку. Перебуваючи на чужині, тужив за нею. Свою тугу виливав у вірші. На уроці ми опрацюємо вірш «І досі сниться: під горою...».

Опрацювання вірша Т. Г. Шевченка «І досі сниться: під горою...»

І досі сниться: під горою,
Між вербами та над водою,
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
І досі сниться: вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда, і дитя
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить,
І усміхається, і стиха
Промовить нишком: — Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги? —

І нищечком старий читає,
Перехрестившись, "отче наш".
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне. День погас,
І все почило. Сивий в хату
Й собі пішов опочивати.

• Що наснилося поетові?

Словникова робота

Біленька хаточка

Хорошеє внуча

веселая прийма

кучеряве сміючись

— Прочитайте стовпчики слів на одному мовному видиху.

— Що спільне в словах першого стовпчика? (Прикметники)

— Яке пестливе слово є в другому стовпчику?

Гра «Доберіть прикметники»

Хаточка (яка?) ... (біленька).

Дід (який?) ... (сивий).

Дитя (яке?) ... (хорошеє, кучеряве, маленькеє).

Мати (яка?) ... (веселая).

Куди б не закидала доля Шевченка, він завжди пам’ятав та любив рідний край ─ Україну. Любіть і ви Україну, як любив її поет. Бережіть її, як берегли ваші діди та прадіди.

Читайте його твори ─ і ваша мова теж буде гарною, чарівною, барвистою.

Нехай вогник Кобзаря завжди горить у ваших серцях, посилаючи промені любові до природи, людини, рідного слова.

Шевченко ─ наша слава,

Наш пророк і наш співець,

І за волю, за державу

Богом даний нам борець.

Домашнє завдання

1. Вивчити напам'ять «І досі сниться…».

2. Дайте письмові відповіді на питання (за віршем «І досі сниться…»).

— Які дві картини зображено у вірші?

— З яким почуттям описує поет хату, матір?

— Які слова для цього вживає?

— Як члени родини ставляться одне до одного?

— Доведіть словами вірша.