Урок створено за підручником Мистецтво 10(11) клас, автор Олена Гайдамака, 2019 рік видання та розрахований на дистанційне навчання. Говоримо про симфолічність та загадковість східної музики, театру; переглядаємо вистави та слухаємо музику. мистецьким завданням є перегляд Пекінської опери.
Давньокитайське мистецтво справило істотний вплив на формування багатьох культур Далекосхідного регіону і впродовж багатьох століть було своєрідним еталоном і предметом для наслідування.
Слід зазначити, що в поняття «музика» давні китайці вкладали дещо інший зміст, ніж це робимо ми. Під «музикою» (юе) вони розуміли ритуальний танок під акомпанемент музичних інструментів. Буквально кожна нота, кожен музичний ритм, найменший жест танцівника щось символізували. Закодованою мовою музики й танцю китайці розповідали цілі історії з життя легендарних героїв, відтворювали яскраві історичні сюжети, виявляли своє ставлення до політичного життя країни тощо.
Відповідно до традиційних релігійно-філософських уявлень кожен ступінь звукоряду, кожен звук стародавні китайці пов’язували з певною порою року, годиною доби, положенням Сонця і Місяця, різними птахами й тваринами, стихіями природи тощо. Одні мелодії вони виконували навесні, інші - улітку, восени, узимку.
Розібратися в усіх тонкощах складної музичної символіки міг тільки знавець.
О Сян Рен. Музиканти
В основі музики регіону особливий лад - пентатоніка, що надає їй неповторності. Це п’ятизвукова (до-ре-мі-соль-ля), а пізніше - семизвукова (з двома додатковими ступенями - фа, сі) система, яку китайські теоретики обґрунтували ще понад 2 тисячоліття тому. Давні китайці знали і акустичну 12-ступеневу хроматичну систему («люй-люй»), добирали з неї звуки для пентатонічних ладів. Сформована в давнину на основі ієрогліфів музична нотація в деяких варіантах збереглася й дотепер.
Китайська народна мелодія «Квітка жасмину».
Сакура.
Музичний інструментарій народів Далекого Сходу надзвичайно різноманітний. У Китаї з-поміж струнних інструментів найпопулярніші цинь та піпа. Багатий інструментарій групи духових та ударних інструментів.
Традиційні музичні інструменти японців - біва, кото, сямисен, сякухаті, ерху (оригінальна двострунна скрипка з металевими струнами), духові, зокрема флейти фує та хотіку, та ударні (сімейство барабанів Тайко).
З-поміж великого музичного інструментарію корейців популярними є барабани чангу (барабан, що нагадує за формою пісочний годинник).
Відеофрагмент гри на китайських, японських народних інструментах, на барабанах Тайко.
Музичні інструменти Далекого Сходу
1 - Кунде Ванг. Танець з ліхтариками; 2 - Ольга Стрілецька. Танець Сакури; 3 - Утагава Кунійосі. Танець
Промовистими були й китайські танці, що виконувалися з використанням щитів, бойових сокир, пір’я фазанів, бичачих хвостів, віял, одягу з довгими рукавами тощо. За понад п’ятитисячолітню історію багато традицій у Китаї стали тісно пов’язані, як, наприклад, бойові мистецтва, народні танці та акробатика. З плином часу вони стали частиною одного виду танцювального мистецтва. Можливо, тому класичний китайський танець є одним з найбільш складних, виразних і багатогранних видів мистецтва у світі.
Китайський танець з віялами. Танець Небесного Лева і Дракона.
ФАКТ
Здоров’я на кінчиках пальців
Мистецтво мудр виникло в Китаї понад дві тисячі років тому. Цілителі того часу вважали, що життєдіяльність організму підтримується не тільки їжею, а й енергією, яку він отримує з Космосу. Ця енергія циркулює в особливих каналах-меридіанах, що забезпечують її «доставку» до всіх органів і тканин організму.
Шість основних енергетичних каналів, пов’язаних з важливими органами життєдіяльності людини, проходять по руках і пальцях людини. Саме тому рука володіє такою величезною цілющою силою! Поєднуючи пальці в певних комбінаціях, можна активізувати меридіани й направити енергію по всьому тілу, відновити її потік та усунути «поломки» у хворих органах.
Наприклад, володіння енергетикою тіла виявляється через особливий ритуальний китайський танок, який називається «Танець тисячі рук». Він зображує тисячоруку богиню Гуань Інь. Власне, Гуань Інь Ши - це божество, що дослухається до благань про допомогу і простягає в потрібний момент одну з тисячі своїх рук.
Мистецтво музики й танцю є невід’ємною частиною великого музично-театрального дійства - Китайської (Пекінської) опери, органічного сплаву музики, поезії, танцю та бойових мистецтв.
Актори Пекінської опери
Акторка Пекінської опери
Сюжети опер зазвичай будуються за мотивами давніх хронік, оповідань про війни та інші епохальні події. Дія не обмежується ані часом, ані простором, активно використовується символіка. Кожне слово чи фраза виражаються стилізованим рухом або жестом, які є частиною танцю, з дотриманням суворих правил стилю та виконання. Імпровізація акторам не дозволяється. Навіть жести, що здаються випадковими, погоджено з костюмами персонажів і точно розраховано та скоординовано з музичними звуками ударних інструментів (вистави супроводжуються ансамблем з трьох-п’яти музикантів). Тому кожен актор постійно вдосконалює професійну майстерність: навіть знамениті майстри ніколи не пропускають щоденних гімнастичних і вокальних вправ.
Кожен виконавець має своє амплуа із символічною кольоровою гамою гриму, яка підкреслює характер конкретного персонажа. Колись їх було 7, пізніше залишилися 4 категорії амплуа: «шен» (чоловічі ролі), «дан» (жіночі ролі), «цзин» (сильні, небезпечні та брутальні персонажі) та «чжоу» (комічні ролі). Окрім гриму, актори активно використовують маски, як правило, дерев’яні, які можна миттєво змінювати під час вистави.
Символіка використовується і у процесі відтворення сюжету. А щоб іноземцям було все зрозуміло, репліки акторів дублюються титрами на спеціальному табло.
Сцена в Пекінській опері невеликих розмірів, декорації найпростіші, костюми й маски, навпаки, дуже яскраві та виразні.
За століття Пекінська опера збереглася в первісному вигляді. І це тільки надає їй популярності.
