Суспільство кочовиків. Практикум

ПРОЧИТАЙТЕ ДЖЕРЕЛО
«Хозари — це типовий імперський кочівницький народ, який мав у своїй історії дуже різні періоди:... від суто язичницької держави, де панував шаманізм, до побудови на території Східної Європи імперії з великою кількістю осілого населення... Тут були й християни Криму — населення колишньої Візантійської імперії, християнські народи Північного Кавказу. Коли у IX ст. почалися тісні контакти з арабами, з’являлися торгові поселення, де жили ісламські купці й відправляли свої культи... у IX ст. хозарська верхівка прийняла юдаїзм...

Народи-данники... продовжували мати свою структуру, над ними не ставили хозарські гарнізони чи владу... Ми погано уявляємо, якими були хозари у ІХ-Х століттях. Усе, що описують письмові джерела, — так звані хозарські міста. Переважну більшість з них археологи не знайшли. Єдине місто, яке реально ідентифікували, — це Саркел на Дону... Тому що його взяв князь Святослав, і потім там було давньоруське місто Біла Вежа».

Віднайдіть у «Літописі руському» опис цієї події. Визначте за літописом рік захоплення Святославом Саркелу.

У РІК 6472 [964]. Коли князь Святослав виріс і змужнів, став він воїв збирати, багатьох і хоробрих, бо й сам був хоробрий і легкий. Ходячи, яко пардус ¹, багато воєн він чинив. Возів же за собою він не возив, ні котла [не брав], ні м’яса [не] варив, але, потонку нарізавши конину, або звірину, або воловину [і] на вуглях спікши, [це] він їв. Навіть шатра він [не] мав, а пітник слав і сідло [клав] у головах. Такими ж і всі інші вої його були. І посилав він до [інших] земель [послів], кажучи: «Хочу на вас іти».

І пішов він на Оку -ріку і на Волгу, і знайшов вятичів, і сказав їм: «Кому ви данину даєте?» Вони ж одказали: «Хозарам. По шелягу од рала даєм».

¹ Додано з Лавр.

У РІК 6473 [965]. Рушив Святослав на Хозар. Почувши ж [про це], хозари вийшли насупроти з князем своїм, каганом [Іосифом?]. І зступилися [війська] битися, і сталася битва межи ними, [і] одолів Святослав хозар і город їхній [столицю Ітіль], і ¹ [город] Білу Вежу взяв. І ясів переміг | він, і касогів, і прийшов до Києва.

У РІК 6474 [966]. Переміг Святослав вятичів і данину на них наклав.

Серпень 968

У РІК 6475 [967]. Рушив Святослав на Дунай на Болгар, і в битві одолів Святослав болгар. І взяв він вісімдесят городів по Дунаю, і сів, князюючи, тут, у [городі] Переяславці, [і] беручи данину з греків.

Визначте за літописом рік, коли «прийшли печеніги вперше на Руську землю».

У РІК 6476 [968]. Прийшли печеніги вперше ¹ на Руську землю. А Святослав був [тоді] в Переяславці, і заперлася Ольга з онуками своїми — Ярополком, і Олегом, і Володимиром — у городі Києві. І оступили печеніги город силою великою, — незчисленне множество [стояло їх] довкола города, — і не можна було вийти з города, ні вісті послати, і знемагали люди од голоду й безвіддя. І, зібравшись, люди тої сторони Дніпра стояли в човнах на тій стороні, та не можна було увійти в Київ ані одному з них, ні із города [вийти кому] до них. /39/

² Додано з Лавр.

І затужили люди в городі, і сказали: «Чи нема кого, який би на ту сторону міг дійти і переказати ²: «Якщо ви не приступите завтра під город, — ми здамось печенігам». І сказав один хлопець: «Я можу перейти». Городяни ж, зрадівши, сказали хлопцеві: «Коли можеш ти якось іти — іди». Він тоді вийшов із города з уздечкою і ходив серед печенігів, запитуючи: «Чи ніхто не бачив коня?», — бо він умів по-печенізькому і вони вважали його [за одного з] своїх. А як приблизився він до ріки, [то], скинувши одежу з себе, скочив у Дніпро і побрів. І коли побачили [це] печеніги, кинулися вони за ним, стріляючи в нього, але не могли йому анічого зробити.

А ті, побачивши [це] з тої сторони [Дніпра і] прибувши в човні назустріч йому, взяли його в човен і привезли його до дружини. І сказав він їм: «Якщо ви не підступите завтра рано під город, — здадуться І люди печенігам». Мовив тоді їм воєвода їхній, на ім’я Прегич: «Підступимо завтра в човнах і, захопивши княгиню і княжичів, умчимо ми на сю сторону і люди. Якщо ж сього не зробимо, — погубить нас Святослав».

І як настав ранок, сіли вони в човни перед світом, затрубили сильно трубами, і люди в городі зняли крик. Печеніги ж подумали, що князь [Святослав] прийшов, [і] побігли од города хто куди.

І вийшла Ольга з онуками і з людьми до човнів, а князь печенізький [Куря], побачивши [це], вернувся один до воєводи Претича і запитав: «Хто се прийшов?» І сказав йому [воєвода]: «Люди тої сторони». І спитав князь печенізький: «А ти чи не князь єси?» Він же сказав: «Я — муж його і прийшов зі сторожею, а вслід за мною іде воїв незчисленне множество», — а це він сказав, лякаючи їх. І мовив князь печенізький Претичеві: «Будь мені другом». Він тоді сказав: «Нехай буде так». І подали вони руку один одному, і дав печенізький князь Претичеві коня, шаблю, стріли, а він дав йому броню, щит, меч. І відступили печеніги од города, і не можна було коня напоїти: на Либеді — печеніги ³.

³ Це речення тут явно не на місці. Слова «відступили печеніги од города» мали б звучати як «обступили печеніги город», і все речення повинно б стояти на початку розповіді про облогу Києва після слів «і не можна було вийти з города, ні вісті послати». Як гадають, неув’язка ця сталася тому, що народну легенду про хлопця з уздечкою і про братання печенізького князя з воєводою Претичем внесено до літопису пізніше.

І послали кияни [гінця] до Святослава, говорячи: «Ти, княже, чужої землі шукаєш і дбаєш [про неї], а свою полишив. Нас же мало не взяли печеніги, і матір твою, і дітей твоїх. Якщо ти не прийдеш, не оборониш нас, — то таки нас візьмуть. Чи тобі не жаль отчини своєї, і матері, що стала старою, і дітей своїх?»

Це почувши, Святослав швидко сів на коней з дружиною своєю, і прибув до Києва, і цілував матір свою, і дітей своїх, [і] журився тим, що сталося од печенігів. І зібрав він воїв, і прогнав печенігів у поле, і було мирно.

• У якому столітті відбулися ці події? Скільки років їх розділяють?

• Чи взаємопов’язані вони між собою?

Ознайомтеся з картою «Половецьке Поле (Дешт-і-Кипчак), початок XIII ст.». Назвіть сучасні області України, терени яких охоплювало Половецьке Поле в XIII ст.

Половецьке Поле (Дешт-і-Кипчак), початок XIII ст.

Сучасна карта України

Опрацюйте запропоновані фрагменти з історичних джерел.

Відомості руського єпископа Петра про монголів, виголошені Папі Римському Інокентію IV на Ліонському соборі у 1245 р.:

«...Із м’яса споживають конину, собачатину та всяку іншу гидоту, а у крайньому разі їдять навіть людське м’ясо, правда, не сире, а варене. П’ють кров, воду й молоко. Суворо карають за злочини, а розпуста, злодійство, брехня й людиновбивство карається смертю. Багатоженством не гребують, і кожен має одну або більше дружин. До родинного співжиття, укладення ділових зв’язків чи таємних нарад представників інших націй не допускають. Постої свої облаштовують окремо від інших, а якщо хтось із чужого племені наважується туди зайти, то його відразу вбивають ... Під час настання нового місяця веселяться і влаштовують велелюдні забави. Вони міцніші, жвавіші й витриваліші за нас, а їхні коні і стада кращі від наших. Їхні жінки — першокласні воїни, здебільшого лучниці. Обладунки в них шкіряні, і їх важко проколоти. Зброю мають залізну й протруєну. Володіють також різними метальними машинами, які б’ють влучно і сильно. Сплять під голим небом, незважаючи на суворість клімату».

Відомості європейського хроніста-мандрівника Плано Карпіні: «...Великий Монгол мав намір підкорити собі всю землю й не мати миру з жодним народом, якщо він не підкориться. Монголи вдень і вночі радяться, як би прийти й захопити королівство християн. Тому що в них є намір іти на завоювання Риму й подальшого світу».

«Літопис руський» про монгольське завоювання:

1. «...Батий же, взявши Козельськ, пішов у землю Половецьку, а звідти став посилати [війська] на городи руські. І взяв він город Переяславль списом, вибив його увесь, і церкву архангела Михаїла сокрушив, і начиння церковне незчисленне срібне й золоте, і дороге каміння узяв».

2. «У той же рік прийшов Батий до Києва [з великою силою] многим-множеством сили своєї, і окружив город. І обступила [Київ] сила татарська, і був город в облозі великій. І пробував Батий коло города, а вої його облягали город. І не було чути [нічого] од звуків скрипіння теліг його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руськая ворогами».

3. «На ріці Калці татари встріли їх, війська половецькі; руські».

4. «У той же час послав він [війська] на Чернігів. Обступили вони город великою силою, і Мстислав Глібович, почувши про напад на город іноплемінних, прийшов на них зо всіма воями. Билися вони, переможений був Мстислав, і безліч із воїв його побито було, і взяли вони город, і запалили вогнем».

• а) Яку мету, на думку європейців, планували реалізувати монголи?

• б) Що в побуті кочовиків дивувало сучасників?

• в) Яку нову інформацію про суспільство номадів ви довідалися?

ПРОЧИТАЙТЕ ІНФОРМАЦІЮ

Золоту Орду утворили як військову одиницю в складі війська Чингісхана для походу на захід. Згодом так почали називати державу, яка утворилася в результаті цих завоювань. У ній існувала своєрідна кочова ієрархія: хан, царевичі, беки, найони, тархани, нукери. Державу очолював хан із роду Батия, онука Чингісхана, якого обирали з’їздом монгольської аристократії — курултаєм. Органами державного управління були дивани, їхню роботу узгоджував голова уряду — візир. Військо організовувалось за десятинною системою: темники (від слова тьма — 10 тис.), тисячники, сотники, десятники.

Хан Батий увів поділ завойованої території на улуси. Відомо 5 західних улусів, серед них Дунайсько-Дністровський улус; Дністровсько-Дніпровський улус; Дніпрово-Донський улус. Вищими посадовими особами в улусах були еміри. Місцеве управління очолювали баскаки. Руські князівства, ставши данниками Золотої Орди, зберегли свою автономію, церкву й адміністрацію, але змушені були сплачувати податки, збирання яких доручалося одному з князів. Це доручення закріплювалося видачею ханського ярлика. Збір данини, облік населення, каральні та поліцейські функції на території руських князівств здійснювали баскаки з військовими загонами.

Основним джерелом права Золотої Орди була «Велика яса Чингісхана» (1206 р.). Вона закріплювала необмежену владу Чингісхана. Сімейні, шлюбні, спадкові відносини регулювалися правовим звичаєм і традицією (багатоженство, влада батька, мінорат, тобто пріоритет молодшого сина в спадкуванні). Смертну кару призначали за непокору ханові, брехню в суді, подружню зраду, чаклунство та ін. Практикували показання свідків, присяги, катування, групову відповідальність. Через внутрішні та зовнішні причини (боротьбу за владу і поразку біля Синіх Вод 1362 р.) Золота Орда в XV ст. розпалася.

ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ:

а) перерахуйте кочову ієрархію Золотої Орди

б) вкажіть органи управління

в) Скільки було улусів? Перерахуйте їх

г) вкажіть джерело права Золотої Орди