Суспільство кочовиків. Практикум

ПРОЧИТАЙТЕ ДЖЕРЕЛО
«Хозари — це типовий імперський кочівницький народ, який мав у своїй історії дуже різні періоди:... від суто язичницької держави, де панував шаманізм, до побудови на території Східної Європи імперії з великою кількістю осілого населення... Тут були й християни Криму — населення колишньої Візантійської імперії, християнські народи Північного Кавказу. Коли у IX ст. почалися тісні контакти з арабами, з’являлися торгові поселення, де жили ісламські купці й відправляли свої культи... у IX ст. хозарська верхівка прийняла юдаїзм...

Народи-данники... продовжували мати свою структуру, над ними не ставили хозарські гарнізони чи владу... Ми погано уявляємо, якими були хозари у ІХ-Х століттях. Усе, що описують письмові джерела, — так звані хозарські міста. Переважну більшість з них археологи не знайшли. Єдине місто, яке реально ідентифікували, — це Саркел на Дону... Тому що його взяв князь Святослав, і потім там було давньоруське місто Біла Вежа».

Віднайдіть у «Літописі руському» опис цієї події. Визначте за літописом рік захоплення Святославом Саркелу.

У РІК 6472 [964]. Коли князь Святослав виріс і змужнів, став він воїв збирати, багатьох і хоробрих, бо й сам був хоробрий і легкий. Ходячи, яко пардус ¹, багато воєн він чинив. Возів же за собою він не возив, ні котла [не брав], ні м’яса [не] варив, але, потонку нарізавши конину, або звірину, або воловину [і] на вуглях спікши, [це] він їв. Навіть шатра він [не] мав, а пітник слав і сідло [клав] у головах. Такими ж і всі інші вої його були. І посилав він до [інших] земель [послів], кажучи: «Хочу на вас іти».

І пішов він на Оку -ріку і на Волгу, і знайшов вятичів, і сказав їм: «Кому ви данину даєте?» Вони ж одказали: «Хозарам. По шелягу од рала даєм».

¹ Додано з Лавр.

У РІК 6473 [965]. Рушив Святослав на Хозар. Почувши ж [про це], хозари вийшли насупроти з князем своїм, каганом [Іосифом?]. І зступилися [війська] битися, і сталася битва межи ними, [і] одолів Святослав хозар і город їхній [столицю Ітіль], і ¹ [город] Білу Вежу взяв. І ясів переміг | він, і касогів, і прийшов до Києва.

У РІК 6474 [966]. Переміг Святослав вятичів і данину на них наклав.

Серпень 968

У РІК 6475 [967]. Рушив Святослав на Дунай на Болгар, і в битві одолів Святослав болгар. І взяв він вісімдесят городів по Дунаю, і сів, князюючи, тут, у [городі] Переяславці, [і] беручи данину з греків.

Визначте за літописом рік, коли «прийшли печеніги вперше на Руську землю».

У РІК 6476 [968]. Прийшли печеніги вперше ¹ на Руську землю. А Святослав був [тоді] в Переяславці, і заперлася Ольга з онуками своїми — Ярополком, і Олегом, і Володимиром — у городі Києві. І оступили печеніги город силою великою, — незчисленне множество [стояло їх] довкола города, — і не можна було вийти з города, ні вісті послати, і знемагали люди од голоду й безвіддя. І, зібравшись, люди тої сторони Дніпра стояли в човнах на тій стороні, та не можна було увійти в Київ ані одному з них, ні із города [вийти кому] до них. /39/

² Додано з Лавр.

І затужили люди в городі, і сказали: «Чи нема кого, який би на ту сторону міг дійти і переказати ²: «Якщо ви не приступите завтра під город, — ми здамось печенігам». І сказав один хлопець: «Я можу перейти». Городяни ж, зрадівши, сказали хлопцеві: «Коли можеш ти якось іти — іди». Він тоді вийшов із города з уздечкою і ходив серед печенігів, запитуючи: «Чи ніхто не бачив коня?», — бо він умів по-печенізькому і вони вважали його [за одного з] своїх. А як приблизився він до ріки, [то], скинувши одежу з себе, скочив у Дніпро і побрів. І коли побачили [це] печеніги, кинулися вони за ним, стріляючи в нього, але не могли йому анічого зробити.

А ті, побачивши [це] з тої сторони [Дніпра і] прибувши в човні назустріч йому, взяли його в човен і привезли його до дружини. І сказав він їм: «Якщо ви не підступите завтра рано під город, — здадуться І люди печенігам». Мовив тоді їм воєвода їхній, на ім’я Прегич: «Підступимо завтра в човнах і, захопивши княгиню і княжичів, умчимо ми на сю сторону і люди. Якщо ж сього не зробимо, — погубить нас Святослав».

І як настав ранок, сіли вони в човни перед світом, затрубили сильно трубами, і люди в городі зняли крик. Печеніги ж подумали, що князь [Святослав] прийшов, [і] побігли од города хто куди.

І вийшла Ольга з онуками і з людьми до човнів, а князь печенізький [Куря], побачивши [це], вернувся один до воєводи Претича і запитав: «Хто се прийшов?» І сказав йому [воєвода]: «Люди тої сторони». І спитав князь печенізький: «А ти чи не князь єси?» Він же сказав: «Я — муж його і прийшов зі сторожею, а вслід за мною іде воїв незчисленне множество», — а це він сказав, лякаючи їх. І мовив князь печенізький Претичеві: «Будь мені другом». Він тоді сказав: «Нехай буде так». І подали вони руку один одному, і дав печенізький князь Претичеві коня, шаблю, стріли, а він дав йому броню, щит, меч. І відступили печеніги од города, і не можна було коня напоїти: на Либеді — печеніги ³.

³ Це речення тут явно не на місці. Слова «відступили печеніги од города» мали б звучати як «обступили печеніги город», і все речення повинно б стояти на початку розповіді про облогу Києва після слів «і не можна було вийти з города, ні вісті послати». Як гадають, неув’язка ця сталася тому, що народну легенду про хлопця з уздечкою і про братання печенізького князя з воєводою Претичем внесено до літопису пізніше.

І послали кияни [гінця] до Святослава, говорячи: «Ти, княже, чужої землі шукаєш і дбаєш [про неї], а свою полишив. Нас же мало не взяли печеніги, і матір твою, і дітей твоїх. Якщо ти не прийдеш, не оборониш нас, — то таки нас візьмуть. Чи тобі не жаль отчини своєї, і матері, що стала старою, і дітей своїх?»

Це почувши, Святослав швидко сів на коней з дружиною своєю, і прибув до Києва, і цілував матір свою, і дітей своїх, [і] журився тим, що сталося од печенігів. І зібрав він воїв, і прогнав печенігів у поле, і було мирно.

• У якому столітті відбулися ці події? Скільки років їх розділяють?

• Чи взаємопов’язані вони між собою?

Ознайомтеся з картою «Половецьке Поле (Дешт-і-Кипчак), початок XIII ст.». Назвіть сучасні області України, терени яких охоплювало Половецьке Поле в XIII ст.

Половецьке Поле (Дешт-і-Кипчак), початок XIII ст.

Сучасна карта України

Опрацюйте запропоновані фрагменти з історичних джерел.

Відомості руського єпископа Петра про монголів, виголошені Папі Римському Інокентію IV на Ліонському соборі у 1245 р.:

«...Із м’яса споживають конину, собачатину та всяку іншу гидоту, а у крайньому разі їдять навіть людське м’ясо, правда, не сире, а варене. П’ють кров, воду й молоко. Суворо карають за злочини, а розпуста, злодійство, брехня й людиновбивство карається смертю. Багатоженством не гребують, і кожен має одну або більше дружин. До родинного співжиття, укладення ділових зв’язків чи таємних нарад представників інших націй не допускають. Постої свої облаштовують окремо від інших, а якщо хтось із чужого племені наважується туди зайти, то його відразу вбивають ... Під час настання нового місяця веселяться і влаштовують велелюдні забави. Вони міцніші, жвавіші й витриваліші за нас, а їхні коні і стада кращі від наших. Їхні жінки — першокласні воїни, здебільшого лучниці. Обладунки в них шкіряні, і їх важко проколоти. Зброю мають залізну й протруєну. Володіють також різними метальними машинами, які б’ють влучно і сильно. Сплять під голим небом, незважаючи на суворість клімату».

Відомості європейського хроніста-мандрівника Плано Карпіні: «...Великий Монгол мав намір підкорити собі всю землю й не мати миру з жодним народом, якщо він не підкориться. Монголи вдень і вночі радяться, як би прийти й захопити королівство християн. Тому що в них є намір іти на завоювання Риму й подальшого світу».

«Літопис руський» про монгольське завоювання:

1. «...Батий же, взявши Козельськ, пішов у землю Половецьку, а звідти став посилати [війська] на городи руські. І взяв він город Переяславль списом, вибив його увесь, і церкву архангела Михаїла сокрушив, і начиння церковне незчисленне срібне й золоте, і дороге каміння узяв».

2. «У той же рік прийшов Батий до Києва [з великою силою] многим-множеством сили своєї, і окружив город. І обступила [Київ] сила татарська, і був город в облозі великій. І пробував Батий коло города, а вої його облягали город. І не було чути [нічого] од звуків скрипіння теліг його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руськая ворогами».

3. «На ріці Калці татари встріли їх, війська половецькі; руські».

4. «У той же час послав він [війська] на Чернігів. Обступили вони город великою силою, і Мстислав Глібович, почувши про напад на город іноплемінних, прийшов на них зо всіма воями. Билися вони, переможений був Мстислав, і безліч із воїв його побито було, і взяли вони город, і запалили вогнем».

• а) Яку мету, на думку європейців, планували реалізувати монголи?

• б) Що в побуті кочовиків дивувало сучасників?

• в) Яку нову інформацію про суспільство номадів ви довідалися?

ПРОЧИТАЙТЕ ІНФОРМАЦІЮ

Золоту Орду утворили як військову одиницю в складі війська Чингісхана для походу на захід. Згодом так почали називати державу, яка утворилася в результаті цих завоювань. У ній існувала своєрідна кочова ієрархія: хан, царевичі, беки, найони, тархани, нукери. Державу очолював хан із роду Батия, онука Чингісхана, якого обирали з’їздом монгольської аристократії — курултаєм. Органами державного управління були дивани, їхню роботу узгоджував голова уряду — візир. Військо організовувалось за десятинною системою: темники (від слова тьма — 10 тис.), тисячники, сотники, десятники.

Хан Батий увів поділ завойованої території на улуси. Відомо 5 західних улусів, серед них Дунайсько-Дністровський улус; Дністровсько-Дніпровський улус; Дніпрово-Донський улус. Вищими посадовими особами в улусах були еміри. Місцеве управління очолювали баскаки. Руські князівства, ставши данниками Золотої Орди, зберегли свою автономію, церкву й адміністрацію, але змушені були сплачувати податки, збирання яких доручалося одному з князів. Це доручення закріплювалося видачею ханського ярлика. Збір данини, облік населення, каральні та поліцейські функції на території руських князівств здійснювали баскаки з військовими загонами.

Основним джерелом права Золотої Орди була «Велика яса Чингісхана» (1206 р.). Вона закріплювала необмежену владу Чингісхана. Сімейні, шлюбні, спадкові відносини регулювалися правовим звичаєм і традицією (багатоженство, влада батька, мінорат, тобто пріоритет молодшого сина в спадкуванні). Смертну кару призначали за непокору ханові, брехню в суді, подружню зраду, чаклунство та ін. Практикували показання свідків, присяги, катування, групову відповідальність. Через внутрішні та зовнішні причини (боротьбу за владу і поразку біля Синіх Вод 1362 р.) Золота Орда в XV ст. розпалася.

ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ:

а) перерахуйте кочову ієрархію Золотої Орди

б) вкажіть органи управління

в) Скільки було улусів? Перерахуйте їх

г) вкажіть джерело права Золотої Орди

ПРОЧТАЙТЕ ЛЕГЕНДУ

Літописна легенда про євшан-зілля:

«...Тоді Володимир Мономах пив золотим шоломом із Дону, забравши землю їх усю і загнавши окаянних агарян. По смерті ж Володимировій остався у хана Сирчана один лиш музика Ор, і послав він його в Обези до хана Атрака, кажучи: «Володимир уже вмер. Тож вернися, брате, піди в землю свою». Мов же ти йому слова мої, співай же йому пісні половецькії. А якщо він не схоче, — дай йому понюхати зілля, що зветься євшан». Той же не схотів ні вернутися, ні послухати. І дав Ор йому зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути» . І прийшов він у землю свою. Од нього родився Кончак, що зніс міста по річці Сулі...»

Символом чого став літописний євшан? Чи потрібно людині усвідомлювати свою національну належність, пам’ятати історію свого народу, зберігати вірність Батьківщині? Чому?