Суспільне та культурне життя давніх китайців

• Роздивіться ілюстрацію. Навіщо імператорові Китаю потрібне було військо після смерті? • Як ця знахідка пов’язана з віруваннями давніх китайців? • Про розвиток якого мистецтва вона свідчить?· Що, на вашу думку, відчували люди, які будували гробницю Цінь Шіхуанді?

Глиняні фігури вояків Шіхуанді в натуральний зріст (7000 вояків, 650 коней, 130 бойових колісниць). Це «військо» з гробниці Шіхуанді знайшли в 1972 р.

1. Які заняття визначали повсякденне життя давніх китайців?

Ви вже знаєте, що основним заняттям давніх китайців було землеробство. Сіяли пшеницю, ячмінь, проте найбільше вирощували рису, який і досі є для китайців найважливішим продуктом харчування. Важливою галуззю господарства було тваринництво. Розводили китайці велику рогату худобу, яку використовували як тяглову силу, також свиней, овець. Займалися вони й городництвом та садівництвом. З городини вирощували часник, цибулю, черемшу, бамбук, гарбузи, ріпу тощо, а із садових культур - груші, сливи, суничне дерево, абрикоси, апельсини, каштани, хурму, персики. Культивували китайці ще одну рослину, яку за давнини не знали в інших краях, - чай.

У ті часи Китай був єдиною країною, яка виготовляла шовк. Технологію виготовлення шовку китайці тримали в суворій таємниці.

Зрозуміло, що серед ремесел особливе місце посідало ткацтво. Вдосконалюючи ткацький верстат і барвники, китайці виробляли багато видів шовкової тканини. Шовкові тканини вироблялися майже в кожному селянському господарстві, а також у приватних та державних ткацьких майстернях.

1. Виготовлення шовку.

Шовковична гусінь, з’їдаючи листя тутового дерева, випускає тонку нитку, якою обгортається в лялечки. Лялечки кидали в окріп або тримали над парою, потім розмотували шовкову нитку.

2. Бронзовий китайський посуд 17-11 ст. до н. е.

Неабиякої майстерності досягли китайці у виплавленні металів. На початку нашої ери для виробництва заліза вони вже почали використовувати міхи*, які діяли за допомогою водяного двигуна. Китайські майстри вміли відливати з бронзи досконалий посуд. Популярними були також вироби з мінералів: з яшми та нефриту різьбярі виготовляли різноманітні чаші, келихи, вази. Славилися вироби й китайських гончарів. Тонкостінний посуд з білої глини вони оздоблювали емаллю та вишуканими малюнками.

2. Що таке конфуціанство?

У 5-3 ст. до н. е. в різних царствах виникали свої світоглядні вчення. Багато прихильників мало конфуціанство - учення, яке зародилося ще перед створенням імперії. Засновник цього вчення - Конфуцій (китайською Кун Цзи) (551—479 рр. до н. е.). Він належав до збіднілого знатного роду, тривалий час був жерцем, а потім відкрив власну школу. Водночас Конфуцій подорожував країною. Його шанували як великого мудреця, хоча він не придумав нічого нового, а лише зібрав і записав давні перекази. Згодом Конфуція стали вважати богом. Своє вчення він виклав у формі бесід з учнями, які було зібрано в книжці «Бесіди та судження». Згідно з ученням Конфуція верховним божеством є Небо. Імператор вважався Сином Неба, тому влада над іншими людьми дана йому богом. Порядок, установлений Небом, Конфуцій уважав вічним, закликав шанувати традиції в сім’ї та державі, понад усе цінував виховання людини. Мислитель сформував правила поведінки, дотримуючись яких, можна було досягти внутрішнього самовдосконалення. Найвищою чеснотою Конфуцій визнавав покірність: молодші мають коритися старшим, народ - своїм володарям. «Правитель повинен бути правителем, батько - батьком, син - сином», - переконував Конфуцій. Він закликав чиновників учитися, бо, на його думку, тільки освічена людина може обіймати державні посади.

* Міх - обладнання, пристрій для нагнітання повітря.

3. Які з правил конфуціанства пов’язані з повсякденним життям китайців?

Сформульовані Конфуцієм правила поведінки стосувалися кожного - незалежно від рангу, посади, майна. Одяг, зачіска, манери людини, за Конфуцієм, мали відповідати її становищу, тож зовнішній вигляд не був особистою справою: за ним безпомилково вгадували, яке місце посідала людина в суспільстві. За Конфуцієм, вихований китаєць - це той, хто, заходячи в оселю, знімає взуття та йде босоніж, ховає під себе п’ятки, коли сидить, завжди чемний з тими, хто нижчий за нього за статусом, не брутальний і не підлещується до того, хто вищий. З молодшими китаєць доброзичливий, а зі старшими - шанобливий. Китаєць завжди має бути охайний в одязі та мати пристойну зачіску. Зачіску китайці робили складну: збирали волосся в пучок або робили косу з волосся на тім’ї, а решту голили. Довга коса була ознакою відданості імператорові. Простолюдини носили халати з дешевої тканини, а заможні - з оздобленого вишивкою шовку.

Бажати щастя, здоров’я та процвітання прийнято в усьому світі. Проте в Китаї добрі побажання стали справжнім культом. Головним побажанням у тогочасному Китаї було «три багато» - років, синів та багатства.

Розмова двох китайців. Розпис керамічної плитки часів династії Хань.

Найважливішою деталлю китайського одягу був халат. Чоловіки в Китаї, на відміну від жінок, навіть за обіднім столом покривали голову шапкою чи головною пов’язкою.

Прочитайте уривок з книжки «Бесіди та судження» Конфуція та дайте відповіді на запитання.

1. Поясніть, як розумієте наведені вислови. 2. Які з повчань, на вашу думку, мають слушність і чому? 3. Чому настанову «Чого собі не бажаєш, не роби й іншим» називають золотим правилом моралі?

• «Учитися й не розмірковувати - даремна праця; розмірковувати та не вчитися - небезпека... Той, у кого природні якості переважають освіченість, - дикун. Той, у кого освіченість переважає природні якості, - звичайний писар. Той, у кого врівноважені освіченість і природні якості, є благородною людиною... Чого собі не бажаєш, не роби й іншим... Нікчемна людина прагне вигоди, а благородна - справедливості. Благородна людина звинувачує себе, нікчемна - інших. Якщо в народу є все, тоді й правитель нічого не потребує; але якщо бідує народ, тоді й у правителя не може бути всього...».

1. Як ви гадаєте, чи дотримувався Цінь Шіхуанді у своїй діяльності наведених положень з книги «Бесіди та судження» Конфуція? 2. Чому імператори династії Хань підтримали статус конфуціанства, керуючись принципом «Поважати лише конфуціанство»?

4. У чому своєрідність китайської архітектури та скульптури?

Модель будинку заможного китайця.

Палац у Чан’ані. Реконструкція.

Помітних успіхів досягли давні китайці в архітектурі, скульптурі та розписі. Великі міста з’явилися в Китаї в середині 1 тисячоліття до н. е. Найбільшими й найкраще забудованими були столиці. Столицю Ханьської імперії місто Чан’ань оточували стіни завдовжки понад 30 км. Найвищими будівлями в цій столиці були палаци імператора, з’єднані між собою критими переходами та підвісними галереями. У Чан’ані налічувалося 160 житлових кварталів, з’єднаних прямими й рівними вулицями, причому кожен квартал мав свою захисну стіну з брамою, яку на ніч зачиняли. У самій столиці та в приміській окрузі існувало дев’ять ринків і кілька в’язниць. На ринкових площах порядкували ворожки, цирульники. Тут також страчували злочинців. Китайські міста були багатолюдними (у кожному з них мешкало кілька сотень тисяч городян), тому й будувалися багатоповерхові будинки).

Щоправда, тогочасні споруди не збереглися. Уявлення про них можна скласти на основі глиняних модельок та за зображеннями на рельєфах. Ці будівлі були зазвичай дво- або триповерховими, з баштами. Вони мали багатоярусні черепичні дахи. Стіни багатих будинків оздоблювали різьбленням, картинами на шовку, опорні балки вкривали лаком. Проте житло навіть заможних китайців було вмебльоване якнайпростіше. Китайські архітектори прагнули зберегти в житлових будівлях відкритість небесному просторові.

На основі наведених у тексті параграфа крилатих висловів Конфуція поміркуйте, кого давні китайці вважали мудрою людиною. Чи відрізняються їхні уявлення від сучасних?