Біотехнології в житті людини 
Біотехнологія — це галузь знань, яка вивчає та розробляє методи отримання корисних для людства продуктів за допомогою біологічних об’єктів: мікроорганізмів, клітин тварин і рослин. 
Слово «біотехнологія» 1919 року вперше вжив угорський інженер Карл Ерекі, коли описував процес масштабного вирощування свиней із використанням у якості їжі цукрового буряка 
Біотехнологічні методи отримали поширення у різних галузях: фармацевтична промисловість харчова промисловість очистка стічних вод нафтопереробна промисловість методи лікування захворювань переробка відходів
Користуючись підручником, складіть схему «Біотехнологічні підходи». Тож на які два підходи існують в біотехнології? Так, дійсно біотехнологічні підходи поділяються на традиційні та сучасні. 
Традиційна біотехнологія заснована на використанні процесу ферментації. Ферментація — отримання готових продуктів за рахунок діяльності мікроорганізмів (бактерій, міцеліальних грибів, дріжджів, водоростей) або їхніх ферментів. На сьогодні, за допомогою цього процесу можна отримувати не тільки кефір, хліб, вино та різні види сирів. Мікроорганізми продукують: лікарські засоби (антибіотики, вітаміни, препарати стероїдного ряду); кислоти (оцтову, лимонну та інші); спирти (етанол, гліцерол та інші); полісахариди (наприклад, декстран, що використовується в якості замінника крові); ферментні комплекси, що знайшли своє застосування у найрізноманітніших галузях.
2. Сучасні біотехнології 
Сучасні біотехнології застосовують методи генної та клітинної інженерії. Вони дали змогу не тільки значно прискорити селекційний процес, а й отримувати нові сорти рослин, породи тварин та штами мікроорганізмів. 
Як Ви думаєте в якій галузі біотехнології використовуються найчастіше? Можливість отримувати організми з принципово новими ознаками, завдяки технології рекомбінантних ДНК дозволяє реалізовувати принципово нові підходи у промисловості та сільському господарстві. У сільському господарстві використання нових сортів, що стійкі до хвороб, посухи та заморозків дозволить знизити відсоток браку їжі. Генна інженерія дає змогу отримувати сорти продуктів із високою врожайністю та високим вмістом вітамінів. Наприклад, проєкт “золотий рис”, метою якого було вирощування генно-модифікованого рису, що був багатим на бета-каротин. Методи біозахисту рослин дозволяють отримувати генно-модифіковані сорти, що стійкі до комах-шкідників. Наприклад, генно-модифікована картопля містить ферменти, які розщеплюють хітин. На сьогодні природоохоронні технології великою мірою базуються на досягненнях біотехнології. Так, технології “активного мулу” (консорціум мікроорганізмів), використовуються для очищення стічних вод чи трансгенні рослини, які здатні поглинати велику кількість радіоактивних сполук та токсинів для відновлення ґрунтів. 3. Напрямки сучасних біотехнологій Є три основні напрями сучасних біотехнологій : 
Цитотехнології — клітинні технології (наприклад, вирощування гібридом клітин, що утворюються в результаті злиття В-лімфоцитів і ракових клітин меланоми для отримання моноклональних антитіл; отримання дріжджів для лікування цукрового діабету. Цитотехнології — це сукупність методів, які використовують для конструювання нових клітин. Перспективний напрямок сучасної біології — клітинна інженерія — використовує цитотехнології з метою створення нових лікарських препаратів на основі культивування тканин, швидкого розмноження сільськогосподарських культур, створення нових сортів рослин, що вирішує ряд проблем, пов'язаних з охороною природного середовища, подоланням продовольчої проблеми тощо. Який наступний рівень організації живого після клітини? -Так дійсно, і методи які ми розглянемо пов’язані з утворенням саме тканин. Гістотехнології — тканинні технології (наприклад, вирощування шкіри, органів для трансплантації, вирощування клітинних культур на поживних середовищах для отримання рослин із заданими властивостями. Гістотехнології – вирощування за допомогою методу культури тканин різних тканин, а інколи і цілих органів. їх можна вирощувати, використовуючи ембріональні клітини або клітини хворої людини, для лікування якої вони потрібні. Умови вирощування дуже складні, бо тканина – це система, яка складається з багатьох клітин і позаклітинної речовини. Для утворення диференційованих клітин до середовища, в якому вони культивуються, необхідно крім поживних речовин, кисню додавати різні біологічно активні речовини (гормони, цитокініни, різні фактори росту) тобто створювати умови, які наближені до тих, які є в організмі. Виростити органи звичайно ще складніше, бо вони складаються із різних тканин, які знаходяться в складних взаємовідносинах. 
Наступні методи, які ми розглянемо це ембріотехнології. Ембріотехнології — зародкові технології (наприклад, пересаджування ембріональних стовбурових клітин пуповинної крові для лікування променевої хвороби чи репродуктивна технологія екстракорпорального запліднення).  Ембріологія— розділ біології розвитку (онтогенезу), що вивчає ембріональний період онтогенезу, тобто ембріони різних видів тварин, їх анатомію й фізіологію, закономірності їх росту, розвитку і дозрівання, патології та аномалії ембріонів. Штучне запліднення являється однією із галузей експериментальної ембріології — ембріотехнологїі. Ембріотехнологія або трансплантація ембріонів – це процес пересадки ембріона з матки однієї тварини до матки іншої, де він знаходиться до народження. 
| 
.png)