Сценарій свята „ Андріївські вечорниці”

Ведучий: Доброго дня всім, хто тут зібрався нині!

Доброго дня всім, хто в гості завітав!

Доброго дня, великій цій родині!

Шановні гості, ми вітаємо вас!

Ведуча: Ми раді Вас вітати у нашій світлиці

І дарувати хліб із золота – пшениці,

Щоб хліб святий був завжди на столі,

Й щасливі були всі на українській цій землі.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові.

Ставлять хліб на стіл

Ведучий: Добрий день дорогі друзі. Ми раді вітати Вас в нашій господі.

Одне із зимових свят, Андрія Первозванного, або в народі кажуть Андрія.

Воно улюблене серед молоді. Це свято відзначають 13 грудня.

Ведуча: В цей день молодь збиралася на вечорниці,щоб повеселитись ,потанцювати, співати, а дівчата пов'язати, повишивати ,а ще поворожити на свою долю. Тож пропонуємо Вам побувати на наших вечорницях.

Господиня: Ну от, наче все готово. Скоро дівчата прийдуть, хлопці... Як подумаю коли ми дівували, зачули де-небудь вечорниці, та гайда аж тини тріщали. Сходились всі... А весело було...

Господиня: Заходьте дівчата, давно на вас чекаю...

1-дівчина. Добрий вечір господине, славна молодице, Чули, що у цій хаті ,будуть вечорниці!

2-дівчина: Добрий вечір вашій хаті,

Уклін господині, чи веселі вечорниці будуть у нас нині?

3-дівчина: Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

4-дівчина: Аби було любо , мило

Аби всі були щасливі.

5-дівчина: Будем з вами добрі, щирі

То і будем жити в мирі.

6-дівчина: Тоді всім нам допоможе Матір світу - Мати Божа.

Господиня: Просимо,просимо. Поспішайте , дівчата, все приготувати, бо зараз хлопці прийдуть, треба щось повишивати, а іще їх чимось пригостити.

Дівчата: А ми ось пиріжків напекли.

Господиня: Напекли! Молодці. А я вареників наліпила,

Дівчина 7

Ой зваримо вареників

Біленьких, смачненьких

Та й запросим до нас в гості

Хлопчиків гарненьких...

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали

Ну, а наші вечорниці

Піснею стрічали.

Ведучий: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня.

Ведуча: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх?

Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слова.

Пісня»Як у нас на Україні»

Господиня: Ну, що щебетуні вмостились зручніше, будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата.

Дівчата: Так, хочемо!

Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай буде по вашому, то може і я помолодію біля вас. Сьогодні будемо веселитись, співати, танцювати, хлопців частувати і хвалитись своєю працею. Ану покажіть, що навишивали, нав'язали?

( Дівчата показують )

1-дівчина: А я ось рушник вишила на щастя на долю.

( всі дивляться говорять, який гарний)

Ведучий:

Рушникове обличчя веселе,

Обліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.

Рушничок на стіні – давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері,

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов”ї.

Він простелений тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло,

Хай цей символ лишається вічно

В нашій хаті на мир, на добро.

2-дівчина: А я мереживо нав'язала, щоб хату прикрасити.

3-дівчина: А Галина... Дивіться... Галина вишиванку вишила. Це кому така гарна?

4-дівчина: Чи не Івану?

5-дівчина: Чи Дмитру?

6-дівчина: А може Олександру?

Дівчина 8

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну та червоную нитку клала.

Ой та чорна ниточка — то страждання,

А червона ниточка — то кохання.

Тому чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка легко слалась.

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

В тую вишиваночку душу вклала.

Ведуча: Вишиванням споконвіку займалися жінки. Цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.

Ведучий: Майже кожна область, кожен регіон, часто і окремі села, від матері до дочки передавали свої узори. Тому за кольором , орнаментом вишивки завжди можна визначити місце її виготовлення. Здебільшого в Україні переважали вишивки червоними та чорними нитками. Вишиванням займалися кожну вільну хвилину, на вечорницях і вдосвітках, довгими осінньо-зимовими вечорами.

Пісня «Мамина сорочка»

Знадвору чути , як співають хлопці “Розпрягайте, хлопці, коні”. ( 1-2 куплети)

Хлопці стукають у двері, заходять у світлицю.

Господиня: Оце слава Богу, вже й хлопці ідуть,привітаємо їх.

Дівчата: Та ні, тітонько, ще подивимось чи гідні вони того.

Хлопець 1:

Ой дівчино відчини

Своє й моє серденько звесели

Дівчина 9: Ой не буду, відчинять

Бо ти будеш, серденько, жартувать

Хлопець2: Ой не буду, не буду

Пожартую трішечки та й піду

Дівчина 1: Не пустимо вас в хату, бо дуже вас багато.

Хлопець1: Не пустите ... Не пустите то підемо до інших дівчат.

Хлопець 2

Дівчаточка, голуб’яточка,

Та ми прийшли не битися,

Та ми прийшли миритися.

І гостинці принесли,

І музику привели.

Дівчина 4

Так би одразу і сказали. Заходьте!

Хлопці входять під музику.

1-дівчина співає: Полюбила Коваля така доля моя

Я ж думала кучерявий в нього чуба нема

2-дівчина співає: Ой хто ж то іде попід вербами,

Чи то мій чи то твій, світить ребрами

Хлопець 3: Ох, а брехали, що на цих вечорницях дівчата гарні, а вони бач які люті.

Господиня. Ну що ж, хлопці, покажіть, на що ви здатні. Здавна на вечорницях хлопці розказували смішні історії. А чи ви вмієте розсмішити дівчат?

Хлопці жартують

Балакучий Пилип (гумореска)

Серед ночі по провулку шкандибав Пилип.

Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип.

Ледь не плаче: — Ой братишка, може, скажеш ти,

Де міліція районна. Як туди пройти? —

А Пилип знизав плечима: — Як тобі сказать?

Звідсіля до неї буде кілометрів п'ять.

— А дільничний де приймає? — аж трясеться тип.

— Та ніхто тут не буває, — відмахнувсь Пилип.

Тут міліції ніколи не стрічав ніхто…

— Ну, тоді витрушуй гроші і знімай пальто! (Арсен)

Ас-велосипедист

Дід свисточка вирізає

Для онука Феді,

Доки той педалі крутить

На велосипеді.

Вкотре швидкість набирає,

Мчить і каже діду:

– Я без рук ганяти вмію,

Ось поглянь, як їду!

Ледь загавився та й врізавсь

У старого дуба...

Повз дідуні знову їде:

– Я лечу без зуба! (Максим)

ІДЕЯ

Каже вчитель учню:

- Пишеш гірше й гірше!

Є помИлок грубих

в тебе значно більше.

- Грубих буде менше!

– є ідея в Міші.

Певно, треба букви

всі писать дрібніші. Даніло)

НАЙБІЛЬШЕ ЛЮБИТЬ

- Хочу я спитати, - просить мати в Люби. –

Є ж якісь уроки, що найбільше любиш?

- Що тут думать довго. Це просте питання.

Я найбільше люблю в нас урок останній. (Ханганов)

Бойова мама
Щось цікаве в передачі
Видивилась Таня
Та й мерщій біжить до татка,
Ставить запитання:
– Ти усе на світі знаєш,
Книг у тебе – купа,
Чом фарбуються туземці
Від очей до пупа?
– А тому, – татусь одмовив, –
Щоби їх боялись,
І, готуючись до бою,
Так розмалювались.
– Ну, тоді тікаймо з дому!
Буде бійка й галас!
Бо я бачила:мамуня
Вже нафарбувалась! (Савелій)

Вибухонебезпечний
Іменини у Данилка,
Сьомий рік минає...
Другий торт за півгодини
Жадібно вминає.
Одібрала мати рештки
Й лагідно:– Жаднюлько,
Як з'їси його ще трохи –
Лопнеш, наче булька
– Краще лопну, дай доїсти!–
Розридавсь Данило,–
І відходь подалі, мамо,
Щоб не оглушило! (Руслан)

Медсестра застерігає
Медсестра застерігає
Учнів саме так:
– Небезпечно цілувати
Кішок та собак!
Щоб хворобу інфекційну
Хтось не перейняв!..
Раптом хлопчик із¬-за парти
Руку підійняв.
– А у нашої сусідки
Був здоровий дог.
Так його зацілувала,
Що від сказу здох! (Тимур)

“В кого батько розумніший”

Сперечаються хлоп’ята, жваві дошкільнята. – А наш татко розумніший за вашого тата! — Чого ж це він розумніший? — Того, що наш тато Грошей вашому позичив отако багато. — Не хвалися, бо розуму в нашого хватає. Він як гроші позичає, то не повертає. (Влад)

Де беруться діти

— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі.

А бабуся пояснила в старовиннім дусі:

— Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі.

Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі.

Тебе знайшов на соломі біля клуня татко… —

І тут раптом обізвалось якесь онучатко:

— От сімейка, так сімейка! Хоч тікай із дому.

Хоч би одне появилось на світ по-людьському… (Шустов)

Господиня: Ну дівчата давайте поворожимо, та подивимось у кого яка доля.

Дівчата: Давайте!

Дівчина 1. А щоб дізнатися ім'я хлопця — судженого, потрібно підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь-яким приводом запитати, як його звати. Таке й буде ім'я чоловіка.

Дівчина 2. Перед тим, як лягати спати, дівчата умивалися і не втиралися, а клали рушник під подушку, вірили, що в такий спосіб можна побачити судженого уві сні. Під ліжко клали миску з водою і двома прутиками (місточком), щоб приснилося, як суджений переводить через місток.

Вчитель. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третя і т.д...

Господиня . На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали"

Ворожіння 4. Скринька.

Господиня А не хочете дізнатися, яким буде ваш суджений?

Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!

Господиня От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, мої помічниці, несіть швиденько скриню!

Господиня Скриню я накриваю хусткою, а ви, дівчатонька по черзі виймайте те, що доля підкаже. Отже, почали! Три – чотири!

(Звучить музика. Дівчата ворожать. Дівчата вибирають і називають те, що вибрали):

1. Книжка – розумний чоловік

2. шматочок хліба – у достатку проведеш сімейне життя.

3. Чарка – чоловік п’яниця

4. Гроші – багатий буде

5. Мотузка – чоловік буде бити.

6. Люстерко - гарне ледащо судилося!

7. Перстень – рано вийдеш заміж

І будемо по черзі витягувати. Починаємо.

Хлопець 5

Ой на Андрія гадали дівки,

Щоб не лишали їх парубки.

А ми всі ходили в сусіднє село,

Щоб нашим дівкам заздрісно було.

Господиня: Та годі вам,хлопці. А тільки-но погляньте, як дівчата танцюють

Танок від дівчат ми українці

Ведучий Увечері на Андрія сходилися разом: хлопці та дівчата. Збиралися у просторій хаті, щоб було де розбігтися для кусання калити. З цього кусання і починається Андріївський вечір.

Ведуча: Калита – це великий корж із білого борошна. Печуть калиту дівчата – всі разом ,скільки б їх не було,-хоч десять, хоч двадцять.

Господиня: .

Ось і калита готова! Яка ж вона гарна! А ще принесли і квача з сажею!

Ведучий:за допомогою червоного дівочого пояса або стрічки калиту підвішували до сволока, перепускаючи пояс через гак для дитячої колиски. Калита підіймалася вгору .

Хлопець 7

У небо, калита, у небо

А ти, сонечко, підіймись

Ми калиту чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю й радість закликаємо.

Ведуча:

За вільний кінець стрічки калиту притримує пан Калитинський, дотепний парубок, котрий вміє розсмішити громаду. Поруч стоїть писарчук із горням з розведеною олією або водою сажею в одній руці і гарненьким квачем в другій.. Парубок брав коцюбу, сідав на неї верхом, як на коня, підстрибуючи під'їжджав до калити. При цьому між паном Калитинським і паном Коцюбинським (так величали парубка на коцюбі верхи) відбувалася розмова:

Калитинський.: Я – пан Калитинський.

Коцюбинський А я – пан Коцюбинський (бере коцюбу і “їде”, немов на коні). Пустіть мене до -хати я їду калиту кусати.

Калитинський.:

А я буду по писку писати!

Коцюбинський: А я вкушу!

Калитинський.: А я впишу

Коцюбинський: А я все одно вкушу

Ведучий:

Пан Калитинський повинен не пустити до калити пана Коцюбинського .

Відкусити шматочок калити міг лише той парубок, який, незважаючи на жарти та дотепи молоді, не засміється. Як тільки пан Калитинський помічав посмішку на вустах пана Коцюбинсько­го, смикав за пояс, калита підстрибувала вгору, а писарчук від вуха до вуха розмальовував обличчя невдахи сажею.

Хлопець: Хлопці, давайте ми почастуємо калитою дівчат.

Господиня: Ну, сьогодні ми співали і ворожили, частували один одного.Ну, що ? Стомилися? Пора і вареників покуштувати.

- Милі гості, просим сісти,

Вареники будем їсти

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

- Їжте, просимо Вас,щиро,

Вареники наші з сиром,

Хоч попадуться із перцем,

Зате,знайте,з щирим серцем.

Дівчина: Спасибі вам, тітонько, що запросили нас на вечорниці, нам всім сподобались вечорниці.

Господиня: Спасибі і вам хлопці і дівчата, що прийшли до мене на вечорниці і мені веселіше було з вами.

Ведуча. Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі!

Нехай ніколи не гасне вогонь ваших сердець на добро та радість людям!

Всім, хто прийшов на наше свято – многії і благії літа.

Ведуча. Нехай ваша хата всім буде багата:
І хлібом, і сіллю, й великим добром,
Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям.
І піснею й сміхом, й сімейним теплом.
Ведуча. І ще вам бажаємо, щоб ви не хворіли
Душею і серцем були молоді.
До рідного краю любов'ю горіли,
І користь приносили рідній землі.
І в вас і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були.

Всі разом вклоняються і співають пісню

Фінальна пісня