Ведучий: Доброго дня всім, хто тут зібрався нині!
Доброго дня всім, хто в гості завітав!
Доброго дня, великій цій родині!
Шановні гості, ми вітаємо вас!
Ведуча: Ми раді Вас вітати у нашій світлиці
І дарувати хліб із золота – пшениці,
Щоб хліб святий був завжди на столі,
Й щасливі були всі на українській цій землі.
Прийміть же хліб на мальовничім рушникові.
Ставлять хліб на стіл
Ведучий: Добрий день дорогі друзі. Ми раді вітати Вас в нашій господі.
Одне із зимових свят, Андрія Первозванного, або в народі кажуть Андрія.
Воно улюблене серед молоді. Це свято відзначають 13 грудня.
Ведуча: В цей день молодь збиралася на вечорниці,щоб повеселитись ,потанцювати, співати, а дівчата пов'язати, повишивати ,а ще поворожити на свою долю. Тож пропонуємо Вам побувати на наших вечорницях.
Господиня: Ну от, наче все готово. Скоро дівчата прийдуть, хлопці... Як подумаю коли ми дівували, зачули де-небудь вечорниці, та гайда аж тини тріщали. Сходились всі... А весело було...
Господиня: Заходьте дівчата, давно на вас чекаю...
1-дівчина. Добрий вечір господине, славна молодице, Чули, що у цій хаті ,будуть вечорниці!
2-дівчина: Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині, чи веселі вечорниці будуть у нас нині?
3-дівчина: Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
4-дівчина: Аби було любо , мило
Аби всі були щасливі.
5-дівчина: Будем з вами добрі, щирі
То і будем жити в мирі.
6-дівчина: Тоді всім нам допоможе Матір світу - Мати Божа.
Господиня: Просимо,просимо. Поспішайте , дівчата, все приготувати, бо зараз хлопці прийдуть, треба щось повишивати, а іще їх чимось пригостити.
Дівчата: А ми ось пиріжків напекли.
Господиня: Напекли! Молодці. А я вареників наліпила,
Дівчина 7
Ой зваримо вареників
Біленьких, смачненьких
Та й запросим до нас в гості
Хлопчиків гарненьких...
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали
Ну, а наші вечорниці
Піснею стрічали.
Ведучий: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня.
Ведуча: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх?
Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слова.
Пісня»Як у нас на Україні»
Господиня: Ну, що щебетуні вмостились зручніше, будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата.
Дівчата: Так, хочемо!
Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай буде по вашому, то може і я помолодію біля вас. Сьогодні будемо веселитись, співати, танцювати, хлопців частувати і хвалитись своєю працею. Ану покажіть, що навишивали, нав'язали?
( Дівчата показують )
1-дівчина: А я ось рушник вишила на щастя на долю.
( всі дивляться говорять, який гарний)
Ведучий:
Рушникове обличчя веселе,
Обліта коровай на столі,
Закликає гостей до оселі,
Випромінює щедрість землі.
Рушничок на стіні – давній звичай,
Ним шлюбують дітей матері,
Він додому із далечі кличе,
Де в калині живуть солов”ї.
Він простелений тим, в кого серце
Не черствіє й дарує тепло,
Хай цей символ лишається вічно
В нашій хаті на мир, на добро.
2-дівчина: А я мереживо нав'язала, щоб хату прикрасити.
3-дівчина: А Галина... Дивіться... Галина вишиванку вишила. Це кому така гарна?
4-дівчина: Чи не Івану?
5-дівчина: Чи Дмитру?
6-дівчина: А може Олександру?
Дівчина 8
З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну та червоную нитку клала.
Ой та чорна ниточка — то страждання,
А червона ниточка — то кохання.
Тому чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка легко слалась.
З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
В тую вишиваночку душу вклала.
Ведуча: Вишиванням споконвіку займалися жінки. Цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.
Ведучий: Майже кожна область, кожен регіон, часто і окремі села, від матері до дочки передавали свої узори. Тому за кольором , орнаментом вишивки завжди можна визначити місце її виготовлення. Здебільшого в Україні переважали вишивки червоними та чорними нитками. Вишиванням займалися кожну вільну хвилину, на вечорницях і вдосвітках, довгими осінньо-зимовими вечорами.
Пісня «Мамина сорочка»
Знадвору чути , як співають хлопці “Розпрягайте, хлопці, коні”. ( 1-2 куплети)
Хлопці стукають у двері, заходять у світлицю.
Господиня: Оце слава Богу, вже й хлопці ідуть,привітаємо їх.
Дівчата: Та ні, тітонько, ще подивимось чи гідні вони того.
Хлопець 1:
Ой дівчино відчини
Своє й моє серденько звесели
Дівчина 9: Ой не буду, відчинять
Бо ти будеш, серденько, жартувать
Хлопець2: Ой не буду, не буду
Пожартую трішечки та й піду
Дівчина 1: Не пустимо вас в хату, бо дуже вас багато.
Хлопець1: Не пустите ... Не пустите то підемо до інших дівчат.
Хлопець 2
Дівчаточка, голуб’яточка,
Та ми прийшли не битися,
Та ми прийшли миритися.
І гостинці принесли,
І музику привели.
Дівчина 4
Так би одразу і сказали. Заходьте!
Хлопці входять під музику.
1-дівчина співає: Полюбила Коваля така доля моя
Я ж думала кучерявий в нього чуба нема
2-дівчина співає: Ой хто ж то іде попід вербами,
Чи то мій чи то твій, світить ребрами
Хлопець 3: Ох, а брехали, що на цих вечорницях дівчата гарні, а вони бач які люті.
Господиня. Ну що ж, хлопці, покажіть, на що ви здатні. Здавна на вечорницях хлопці розказували смішні історії. А чи ви вмієте розсмішити дівчат?
Хлопці жартують
Балакучий Пилип (гумореска)
Серед ночі по провулку шкандибав Пилип.
Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип.
Ледь не плаче: — Ой братишка, може, скажеш ти,
Де міліція районна. Як туди пройти? —
А Пилип знизав плечима: — Як тобі сказать?
Звідсіля до неї буде кілометрів п'ять.
— А дільничний де приймає? — аж трясеться тип.
— Та ніхто тут не буває, — відмахнувсь Пилип.
Тут міліції ніколи не стрічав ніхто…
— Ну, тоді витрушуй гроші і знімай пальто! (Арсен)
Ас-велосипедист
Дід свисточка вирізає
Для онука Феді,
Доки той педалі крутить
На велосипеді.
Вкотре швидкість набирає,
Мчить і каже діду:
– Я без рук ганяти вмію,
Ось поглянь, як їду!
Ледь загавився та й врізавсь
У старого дуба...
Повз дідуні знову їде:
– Я лечу без зуба! (Максим)
ІДЕЯ
Каже вчитель учню:
- Пишеш гірше й гірше!
Є помИлок грубих
в тебе значно більше.
- Грубих буде менше!
– є ідея в Міші.
Певно, треба букви
всі писать дрібніші. Даніло)
НАЙБІЛЬШЕ ЛЮБИТЬ
- Хочу я спитати, - просить мати в Люби. –
Є ж якісь уроки, що найбільше любиш?
- Що тут думать довго. Це просте питання.
Я найбільше люблю в нас урок останній. (Ханганов)
Бойова мама
Щось цікаве в передачі
Видивилась Таня
Та й мерщій біжить до татка,
Ставить запитання:
– Ти усе на світі знаєш,
Книг у тебе – купа,
Чом фарбуються туземці
Від очей до пупа?
– А тому, – татусь одмовив, –
Щоби їх боялись,
І, готуючись до бою,
Так розмалювались.
– Ну, тоді тікаймо з дому!
Буде бійка й галас!
Бо я бачила:мамуня
Вже нафарбувалась! (Савелій)
Вибухонебезпечний
Іменини у Данилка,
Сьомий рік минає...
Другий торт за півгодини
Жадібно вминає.
Одібрала мати рештки
Й лагідно:– Жаднюлько,
Як з'їси його ще трохи –
Лопнеш, наче булька
– Краще лопну, дай доїсти!–
Розридавсь Данило,–
І відходь подалі, мамо,
Щоб не оглушило! (Руслан)
Медсестра застерігає
Медсестра застерігає
Учнів саме так:
– Небезпечно цілувати
Кішок та собак!
Щоб хворобу інфекційну
Хтось не перейняв!..
Раптом хлопчик із¬-за парти
Руку підійняв.
– А у нашої сусідки
Був здоровий дог.
Так його зацілувала,
Що від сказу здох! (Тимур)
“В кого батько розумніший”
Сперечаються хлоп’ята, жваві дошкільнята. – А наш татко розумніший за вашого тата! — Чого ж це він розумніший? — Того, що наш тато Грошей вашому позичив отако багато. — Не хвалися, бо розуму в нашого хватає. Він як гроші позичає, то не повертає. (Влад)
Де беруться діти
— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі.
Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі.
Тебе знайшов на соломі біля клуня татко… —
І тут раптом обізвалось якесь онучатко:
— От сімейка, так сімейка! Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось на світ по-людьському… (Шустов)
Дегустатор |
Піп Антоній, що ніколи не вживав спиртного, |
Господиня: Ну дівчата давайте поворожимо, та подивимось у кого яка доля.
Дівчата: Давайте!
Дівчина 1. А щоб дізнатися ім'я хлопця — судженого, потрібно підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь-яким приводом запитати, як його звати. Таке й буде ім'я чоловіка.
Дівчина 2. Перед тим, як лягати спати, дівчата умивалися і не втиралися, а клали рушник під подушку, вірили, що в такий спосіб можна побачити судженого уві сні. Під ліжко клали миску з водою і двома прутиками (місточком), щоб приснилося, як суджений переводить через місток.
Вчитель. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третя і т.д...
Господиня . На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали"
Ворожіння 4. Скринька.
Господиня А не хочете дізнатися, яким буде ваш суджений?
Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!
Господиня От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, мої помічниці, несіть швиденько скриню!
Господиня Скриню я накриваю хусткою, а ви, дівчатонька по черзі виймайте те, що доля підкаже. Отже, почали! Три – чотири!
(Звучить музика. Дівчата ворожать. Дівчата вибирають і називають те, що вибрали):
Книжка – розумний чоловік
шматочок хліба – у достатку проведеш сімейне життя.
Чарка – чоловік п’яниця
Гроші – багатий буде
Мотузка – чоловік буде бити.
Люстерко - гарне ледащо судилося!
Перстень – рано вийдеш заміж
І будемо по черзі витягувати. Починаємо.
Хлопець 5
Ой на Андрія гадали дівки,
Щоб не лишали їх парубки.
А ми всі ходили в сусіднє село,
Щоб нашим дівкам заздрісно було.
Господиня: Та годі вам,хлопці. А тільки-но погляньте, як дівчата танцюють
Танок від дівчат ми українці
Ведучий Увечері на Андрія сходилися разом: хлопці та дівчата. Збиралися у просторій хаті, щоб було де розбігтися для кусання калити. З цього кусання і починається Андріївський вечір.
Ведуча: Калита – це великий корж із білого борошна. Печуть калиту дівчата – всі разом ,скільки б їх не було,-хоч десять, хоч двадцять.
Господиня: .
Ось і калита готова! Яка ж вона гарна! А ще принесли і квача з сажею!
Ведучий:за допомогою червоного дівочого пояса або стрічки калиту підвішували до сволока, перепускаючи пояс через гак для дитячої колиски. Калита підіймалася вгору .
Хлопець 7
У небо, калита, у небо
А ти, сонечко, підіймись
Ми калиту чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою долю й радість закликаємо.
Ведуча:
За вільний кінець стрічки калиту притримує пан Калитинський, дотепний парубок, котрий вміє розсмішити громаду. Поруч стоїть писарчук із горням з розведеною олією або водою сажею в одній руці і гарненьким квачем в другій.. Парубок брав коцюбу, сідав на неї верхом, як на коня, підстрибуючи під'їжджав до калити. При цьому між паном Калитинським і паном Коцюбинським (так величали парубка на коцюбі верхи) відбувалася розмова:
Калитинський.: Я – пан Калитинський.
Коцюбинський А я – пан Коцюбинський (бере коцюбу і “їде”, немов на коні). Пустіть мене до -хати я їду калиту кусати.
Калитинський.:
А я буду по писку писати!
Коцюбинський: А я вкушу!
Калитинський.: А я впишу
Коцюбинський: А я все одно вкушу
Ведучий:
Пан Калитинський повинен не пустити до калити пана Коцюбинського .
Відкусити шматочок калити міг лише той парубок, який, незважаючи на жарти та дотепи молоді, не засміється. Як тільки пан Калитинський помічав посмішку на вустах пана Коцюбинського, смикав за пояс, калита підстрибувала вгору, а писарчук від вуха до вуха розмальовував обличчя невдахи сажею.
Хлопець: Хлопці, давайте ми почастуємо калитою дівчат.
Господиня: Ну, сьогодні ми співали і ворожили, частували один одного.Ну, що ? Стомилися? Пора і вареників покуштувати.
- Милі гості, просим сісти,
Вареники будем їсти
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
- Їжте, просимо Вас,щиро,
Вареники наші з сиром,
Хоч попадуться із перцем,
Зате,знайте,з щирим серцем.
Дівчина: Спасибі вам, тітонько, що запросили нас на вечорниці, нам всім сподобались вечорниці.
Господиня: Спасибі і вам хлопці і дівчата, що прийшли до мене на вечорниці і мені веселіше було з вами.
Ведуча. Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі!
Нехай ніколи не гасне вогонь ваших сердець на добро та радість людям!
Всім, хто прийшов на наше свято – многії і благії літа.
Ведуча. Нехай ваша хата всім буде багата:
І хлібом, і сіллю, й великим добром,
Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям.
І піснею й сміхом, й сімейним теплом.
Ведуча. І ще вам бажаємо, щоб ви не хворіли
Душею і серцем були молоді.
До рідного краю любов'ю горіли,
І користь приносили рідній землі.
І в вас і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були.
Всі разом вклоняються і співають пісню
Фінальна пісня











