Тема уроку
Структура еукаріотичної клітини: цитоплазма, рибосоми, органели руху, клітинний центр
Клітина — структурно-функціональна одиниця живого організму Це елементарна жива система, яка здатна до самовідновлення Клітина лежить в основі будови і розвитку всіх організмів, це найдрібніша частина організму, наділена його ознаками Клітини живих організмів відрізняються за формою, розміром, особливостями організації та функціями . Більшість клітин мають розміри від 10 до 100 мкм . Клітини, з яких складається новий організм, не є ідентичними, однак всі вони побудовані за єдиним принципом, що свідчить про спільність походження живих організмів.
Основні положення клітинної теорії
Клітинна теорія — вчення про клітини як утворення, що становлять основу будови рослинних і тварин- | них організмів, тобто загальність клітинної будови в живій природі . |
Німецький біолог Т. Шванн у 1839 р . сформулював основні положення клітинної теорії: — усі живі організми складаються з клітин; — клітини тварин і рослин подібні за будовою та хімічним складом |
У 1858 р . німецький патолог Р. Вірхов довів: — кожна клітина бере походження від клітини; — поза клітинами немає життя |
Естонський учений К . Бер у 1827 р . відкрив яйцеклітину ссавців і довів, що багатоклітинні організми починають свій розвиток з однієї клітини — заплідненої яйцеклітини (зиготи): — клітина — не тільки одиниця будови, але й одиниця розвитку живих організмів |
Положення сучасної клітинної теорії: — клітина — елементарна одиниця будови і розвитку всіх живих організмів; — клітини всіх одноклітинних і багатоклітинних організмів подібні за походженням (гомологічні), будовою, хімічним складом, основними проявами життєдіяльності; — кожна нова клітина утворюється виключно внаслідок розмноження материнської шляхом поділу; — у багатоклітинних організмів, які розвиваються з однієї клітини — зиготи, спори — різні типи клітин формуються завдяки їхній спеціалізації протягом індивідуального розвитку особини та утворюють тканини; — із тканин складаються органи, які тісно пов’язані між собою й підпорядковані нервово-гуморальним та імунним системам регуляції |
Порівняння еукаріотичних та прокаріотичних клітин
Структура | Еукаріотична клітина | Прокаріотична клітина |
Клітинна стінка | + (у рослин) | + |
Клітинна мембрана | + | + |
Ядро | + (оточене мембраною) | нуклеоїд, мембраною не оточений |
Ендоплазматична сітка | + | - |
Рибосоми | + | + |
Комплекс Гольджі | + | - |
Лізосоми | + (у багатьох) | - |
Мітохондрії | + | - |
Вакуолі | Обов’язкові у рослин, є у деяких тварин | відсутні |
Війкі, джгутики | + (у всіх організмів, крім вищих рослин) | + (у деяких бактерій) |
Коротко про головне
Внутрішній уміст клітини, за винятком ядра, називають цитоплазмою. Її основу складає прозорий неоднорідний колоїдний розчин органічних і неорганічних речовин - цитозоль. Як внутрішнє середовище клітини він об’єднує в єдину функціональну біологічну систему всі клітинні структури і забезпечує їхню взаємодію.
Елементи цитоскелета сприяють закріпленню у певному положенні органел і їхньому переміщенню в клітині.
Внутрішнє середовище клітини поділене внутрішньоклітинними мембранами на окремі функціональні ділянки.
Немембранні органели клітин - рибосоми - беруть участь у біосинтезі білків у клітині. Вони складаються з великої та малої субодиниць. Кожна субодиниця містить рРНК і молекули білків, які взаємодіють між собою.
До органел руху клітини належать псевдоподії (несправжні ніжки), джгутики і війки.
Клітинний центр - органела, яка складається з двох центріолей, розташованих зазвичай поблизу ядра.
Центріолі беруть участь у формуванні веретена поділу клітин.
Ключові терміни та поняття: цитозоль, рибосоми, псевдоподії, джгутики, війки, центріолі.
Прокаріоти - це мікроскопічні клітинні організми, які не мають сформованого ядра та мембранних органел. До них належать археї та бактерії.
Середні розміри цих істот становлять від 0,1 до 10 мкм, проте є свої «гіганти» - спірохети можуть мати довжину 500 мкм і бути видимими неозброєним оком (рис. 32).
Найменшими вільноживучими бактеріями є мікоплазми (лише 0,12-0,15 мкм), які приблизно однакові за розміром з найбільшими вірусами.
Рис. 32. Архебактерія Sulfolobus
Це екстремофільний організм, що мешкає у гарячих джерелах із високою кислотністю та умістом сполук Сульфуру.
Рис. 33. Бактерія Thiomargarita namibiensis
Це найбільша з відкритих бактерій, яка в діаметрі має 0,75 мм.
Деякі вчені вважають, що колоніальні форми прокаріотів можна вважати нитчастими багатоклітинними організмами. Обґрунтуйте власну позицію з цього питання, опрацювавши його за допомогою інтернет-джерел.
Дрібний розмір важливий для прокаріотів, тому що пришвидшує транспортування поживних речовин і виділення продуктів обміну через поверхню клітини. Прокаріоти відзначаються простотою форми, і всю їх різноманітність за цією ознакою можна звести до декількох груп: кулясті, паличкоподібні, звивисті і нитчасті. Кулясті прокаріоти - коки - можуть розташовуватися поодиноко (мікрококи), парами (диплококи), ланцюжками (стрептококи), скупченням клітин у вигляді виноградного грона (стафілококи). Поміж паличкоподібних прокаріотів часто вирізняють бацили і клостридії, а поміж звивистих - вібріони (у вигляді коми), спірили (у вигляді спіралі у 2-3 оберти) і спірохети (у вигляді спіралі більше ніж у 3 оберти).
Еукаріоти - це організми, клітини яких містять сформоване ядро та мембранні органели.
Еукаріотична клітина має три нерозривно пов’язані складові: поверхневий апарат, цитоплазму та ядро.
Поверхневий апарат складається з плазматичної мембрани, надмембранного та підмембранного комплексів. Клітини містять одномембранні (ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, вакуолі, лізосоми, пероксисоми) та двомембранні (мітохондрії, пластиди) органели. Рибосоми в еукаріотів більші, ніж рибосоми прокаріотів, також відрізняється будова джгутиків. Багато клітин еукаріотів здатно до фаго- та піноцитозу завдяки відсутності клітинної стінки.
Еукаріотичні організми
Амеба протей
Дафнія
Улотрикс
Пеніциліум
Більша частина генетичного матеріалу міститься у хромосомах, що утворені молекулами ДНК та білками (гістонами). Також генетичний матеріал, окрім ядра, міститься в мітохондріях і представлений мітохондріальною ДНК. Майже для всіх рослин характерна наявність у деяких клітинах генетичного матеріалу не лише в ядрі та мітохондріях, а й у пластидах (зокрема в хлоропластах). Гени еукаріотичних організмів мають інтронно-екзонну будову.
На відміну від прокаріотів, у еукаріотів переважає статеве розмноження, яке пов’язане з обміном генетичною інформацією між різними особинами та здійснюється за допомогою спеціалізованих статевих клітин.
Д/З Прочитайте уважно матеріал, запишіть в зошит:
Коротко про головне
Внутрішній уміст клітини, за винятком ядра, називають цитоплазмою. Її основу складає прозорий неоднорідний колоїдний розчин органічних і неорганічних речовин - цитозоль. Як внутрішнє середовище клітини він об’єднує в єдину функціональну біологічну систему всі клітинні структури і забезпечує їхню взаємодію.
Елементи цитоскелета сприяють закріпленню у певному положенні органел і їхньому переміщенню в клітині.
Внутрішнє середовище клітини поділене внутрішньоклітинними мембранами на окремі функціональні ділянки.
Немембранні органели клітин - рибосоми - беруть участь у біосинтезі білків у клітині. Вони складаються з великої та малої субодиниць. Кожна субодиниця містить рРНК і молекули білків, які взаємодіють між собою.
До органел руху клітини належать псевдоподії (несправжні ніжки), джгутики і війки.
Клітинний центр - органела, яка складається з двох центріолей, розташованих зазвичай поблизу ядра.
Центріолі беруть участь у формуванні веретена поділу клітин.
Ключові терміни та поняття: цитозоль, рибосоми, псевдоподії, джгутики, війки, центріолі.
Прокаріоти - це мікроскопічні клітинні організми, які не мають сформованого ядра та мембранних органел. До них належать археї та бактерії.
Еукаріоти - це організми, клітини яких містять сформоване ядро та мембранні органели.
Еукаріотична клітина має три нерозривно пов’язані складові: поверхневий апарат, цитоплазму та ядро.
.png)