Становлення абсолютної монархії у Франції

1. КОРОЛІВСЬКА ВЛАДА в першій половині XVI ст.

За Ранньомодерної доби в європейських державах продовжилися процеси централізації держав і зміцнення королівської влади. На зміну станово-представницьким монархіям Середньовіччя формувався абсолютизм з необмеженою (абсолютною) владою монарха.

У Ранньомодерну добу Франція ввійшла міцною державою. До кінця XV ст. французьким королям вдалося остаточно подолати зазіхання Англії на королівський трон і в цілому завершити об’єднання країни. У першій половині XVI ст. французькі королі з династії Валуа вже правили одноосібно. Франциск І (1515-1547 рр.) домігся права самостійно призначати церковних єпископів. Продаж чиновницьких посад приносив чималі прибутки для державної скарбниці. Значні фінансові надходження і армія чиновників робили Франциска І незалежним від Генеральних штатів, тому він не бачив потреби їх скликати. Свої рішення король обґрунтовував словами «Така моя добра воля».

Франція була активним гравцем в європейській політиці, змагаючись із Габсбургами за панування над багатою Італією. Хоча у війнах з Іспанією за італійське панування король програв, однак саме з Італії Франциск І привіз захоплення культурою Відродження.

2. РЕЛІГІЙНІ ВІЙНИ Й УСТАНОВЛЕННЯ ДИНАСТІЇ БУРБОНІВ У ФРАНЦІЇ

Драматично розгорталася історія Франції в другій половині XVI ст. На півдні серед населення було багато гугенотів, а жителі півночі країни й Парижа лишалися вірними католицизму. До релігійних конфліктів додалися економічні проблеми внаслідок «революції цін», бажання частини дворянства поживитися церковними землями під час Реформації і боротьба за королівську владу між родинами Валуа та Бурбонів. Між ворожими таборами розгорнулися жорстокі релігійні (гугенотські) війни (1562-1598 рр.).

На початковому етапі королівська влада намагалася примирити суперників. Гугеноти отримали право на свободу богослужіння по всій країні, окрім Парижа. Та спроба королеви Катерини Медічі знищити лідерів гугенотів під час Варфоломіївської ночі 24 серпня 1572 р. призвела до загострення конфлікту й фактичного розколу Франції.

На знак протесту гугеноти створили на півдні Франції гугенотську Конфедерацію на чолі з Генріхом Наваррським, якого бездітний Генріх III призначив своїм спадкоємцем.

Тим часом на півночі країни утворилася Католицька ліга на чолі з герцогом де Гізом. Обидва табори люто ворогували між собою і водночас поставили за мету відібрати королівський трон у Валуа.

Крім цього, ще й іспанський король за підтримки Папи Римського вирішив здобути французьку корону для свого сина.

У цій ситуації після смерті Генріха III французьке дворянство й буржуазія підтримали Генріха Наваррського як законного короля за умови, що він відмовиться від кальвінізму й навернеться в католицизм. Генріх, зваживши всі «за» і «проти», зі словами «Париж вартий меси!» погодився коронуватися під ім’ям Генріха IV (1594-1610 рр.), прийнявши католицизм. Так, після драматичних релігійних воєн, що тривали 36 років, Францію очолила династія Бурбонів.

Установлення миру ознаменувалося підписанням Нантського едикту 1598 р. Документ закріплював католицизм офіційною релігією Франції. Водночас гарантувалися права гугенотів на вільне віросповідання, обіймання державних посад, надавалися привілеї гугенотським містам. Як гарантію безпеки гугеноти отримували в розпорядження численні фортеці й право мати військо.

Генріху IV вдалося подолати економічну кризу в державі, здійснюючи політику меркантилізму — активного втручання держави в управління господарськими справами. Король не потребував підтримки Генеральних штатів і правив за допомогою свого головного міністра Сюллі.

3. ЗАВЕРШЕННЯ ФОРМУВАННЯ АБСОЛЮТИЗМУ: КАРДИНАЛ РІШЕЛЬЄ ТА «КОРОЛЬ-СОНЦЕ» ЛУЇ XIV

Подальше зміцнення абсолютизму у Франції пов’язане з ім’ям кардинала Рішельє. Протягом 1624-1642 рр. він обіймав посаду першого міністра за правління нерішучого короля Луї XIII (1610-1643 рр.). Літературний образ Рішельє в романі О. Дюма «Три мушкетери» має мало спільного з дійсністю. Талановитий державний діяч рішуче зміцнював королівську владу й Францію. Генеральні штати більше не скликали. Щоб подолати гугенотську опозицію, за Едиктом милості 1629 р. гугенотів позбавили фортець, армії та інших привілеїв. Залишили лише право на віросповідання.

Рішельє та його коти (картина художника Шарля Едуара Делора, 1884 р.)

Католицька знать також була позбавлена фортець, під загрозою смерті були заборонені дуелі. Рішельє ретельно викривав і карав змовників проти королівської влади.

Дбаючи про збагачення держави, уряд Рішельє на засадах меркантилізму сприяв заснуванню торговельних компаній для зовнішньої торгівлі. Підприємливий кардинал сприяв розвиткові виробництва товарів на експорт й обмежував імпорт предметів розкоші. Франція активно взялася за створення колоніальної імперії — у поле зору потрапили Канада, Західна Індія, Марокко, Персія.

У результаті втручання Франції в Тридцятилітню війну кардиналу вдалося домогтися послаблення позицій Іспанії. Тоді ж Франція здобула багаті на ресурси Ельзас і Лотарингію.

Луї XIV (портрет роботи художника Шарля Лебрена, 1661 р.)

Формування абсолютної монархії у Франції завершилося за правління «короля-сонця» Луї XIV (1643-1715 рр.). Після смерті першого міністра кардинала Мазаріні у 1661 р. Луї XIV ліквідував посаду першого міністра й узяв контроль над урядом на себе. Спільно зі своїм головним помічником міністром фінансів Жаном Батистом Кольбером король узявся впорядковувати державні справи.

Налагодження економічної ситуації відбувалося на засадах меркантилізму. Уряд заохочував розвиток мануфактур і винахідництво.

Опорою влади короля мав стати католицизм, тому протестантизм було заборонено, а гугеноти змушені були покинути Францію. Іншою силою, на яку спирався король, була реформована й посилена армія.

Значно зросли колоніальні володіння Франції в різних куточках світу. У 1665 р. було створено Ост-Індську компанію для управління низкою колоній.

Слова Луї XIV «Я надто любив війну» засвідчують войовничу зовнішню політику короля. Унаслідок численних воєн територія Франції зросла. Однак агресивний «король-сонце» налаштував проти себе сусідів, які об’єдналися у 1686 р. проти нього в Аугсбурзьку лігу (Іспанія, Швеція, Англія, Баварія, частина територій Священної Римської імперії).

Луї XIV увійшов в історію також як будівничий однієї із найрозкішніших королівських резиденцій Європи — Версаля, куди королівський двір переїхав з гамірного та необлаштованого Парижа в 1682 р.

Франція в XVII ст. Луї XIV

Отже, за Ранньомодерної доби Франція пройшла шлях від станово-представницької до абсолютної монархії. Протистояння Реформації і католицизму завершилося забороною протестантизму. Держава активно спрямовувала розвиток мануфактурного виробництва й торгівлі в дусі політики меркантилізму.

Розгляньте репродукцію картини. Про які особливості постаті першого міністра Франції вона розповідає?

Виконати тест!