Соціальні конфлікти в Середні віки. НУШ

ПРАВО ФЕОДАЛІВ НА ОПІР КОРОЛІВСЬКІЙ ВЛАДІ

Феодальна спільнота Середньовіччя мала чіткі правила взаємин. Король як власник земель королівства за військову службу надавав феодалам феоди та привілеї, захищав їх від зовнішніх загроз. Своєю чергою великі феодали в обмін за службу могли надавати у користування частину своїх земель іншим феодалам. Таким чином, взаємини між королями та феодалами зумовлювалися конфліктами за обсяг влади, повинностей та прав.

Своє право на опір королівській владі феодали виправдовували, спираючись на порушення умов угоди васалітету.

Феодали намагалися задіяти різні способи для обмеження влади короля. Як засіб тиску вони використовували свою вірність. На наданих землях феодали намагалися встановити свій контроль над людьми і вимагали передусім вірності собі. Для цього вони створювали власну систему управління та суди. Феодали формували власні війська та мали військову силу, яка дозволяла їм протистояти тиску короля. Феодали могли укладати між собою угоди, об’єднавшись проти короля. Якщо король не дослухався, то його феодали могли проти нього повстати і змусити до поступок. У деяких державах досягнуті компроміси закріплювалися в документах.

Розгляньте мініатюру. Які факти можна за нею встановити?

СУПЕРЕЧНОСТІ У ВЗАЄМИНАХ ЧЛЕНІВ РИЦАРСЬКОГО СТАНУ

ОБМЕЖЕННЯ ВЛАДИ КОРОЛІВ

МІСЬКІ ПОВСТАННЯ

У середньовічному місті також були соціальні суперечності у відносинах з центральною владою країни, феодалами, між містинами. Наприкінці X — у XIII ст. Європою прокотилася хвиля повстань міщан проти влади феодалів з вимогою отримання самоуправління, а згодом у самих містах розпочалися внутрішні конфлікти.

Річ у тім, що не всі міщани мали доступ до управління містом. Заможні міщани мали більше впливу на прийняття рішень, оскільки часто доступ до посад чи участі у виборах був обмежений наявністю мінімального майна. Тому бідні верстви населення, які становили значну частину міщан, зазвичай були виключені з участі в управлінні чи прийнятті важливих рішень. Проте бідні міщани усвідомлювали свою значущість в економічному житті міста, тому в різний спосіб боролися за свої права.

СУПЕРЕЧНОСТІ У ВЗАЄМИНАХ ЗАМОЖНОГО І БІДНОГО МІЩАНСТВА

Форми боротьби міщан за права:

• підтримка своїх на виборах до міської ради;

• об’єднання в спілки, які захищали інтереси своїх членів, встановлювали правила праці, могли вести переговори з міським урядом для захисту прав робітників;

• підготовка письмових звернень до урядових службовців або міських рад з вимогою змін у законах або політиці, що впливала на їхнє життя;

• звернення до міського або королівського судів;

• долучення до акцій протесту та відмова працювати;

• міські повстання.

Найбільш жорстокими конфліктами в місті були міські повстання, коли бідні міщани збройно виступали проти влади заможних. Приклади таких повстань — повстання Чомпі (1378-1382 рр. у Флоренції) та Гентське повстання білих шаперонів (1382 р.).

Боротьба міщан за свої права становила частину процесу формування громадянського суспільства. Міщани розуміли, що вплив на владу гарантував роботу влади в інтересах громадян міста.

СЕЛЯНСЬКІ ВІЙНИ

У Середні віки найбільші соціальні конфлікти відбувалися між феодалами й селянами, які становили більшість населення. Суть відносин ґрунтувалася на тому, що земля та влада на ній належали феодалам, а селяни за користування землею мусили нести повинності.

СУПЕРЕЧНОСТІ МІЖ ФЕОДАЛАМИ ТА СЕЛЯНАМИ

Оскільки феодали були військовим станом, вони мали важелі примусу селян до покори. За непокору селян могли покарати:

• грошовими чи натуральними (майном) штрафами;

• збільшенням податків, а також плати за використання землі, відробітків;

• позбавленням прав на використання землі;

• фізичною карою: побиття, катування або відрубування рук, ніг чи інших частин тіла;

• ув’язненням.

• Селяни по-різному чинили цьому опір:

• зверталися до судів старших феодалів;

• працювали недбало, погіршували якість чи кількість виробленої продукції;

• псували майно феодалів;

• втікали або мігрували до інших місць, де шукали ліпші умови життя;

• убивали феодала та його родину;

• починали селянські бунти, повстання та війни.

Найжорстокішими конфліктами між селянами й феодалами були селянські війни, коли десятки тисяч селян озброювалися та розпочинали збройні дії проти військ феодалів. Прикладами таких повстань були Жакерія 1358 р. у Франції та повстання Вота Тайлера 1381 р. в Англії.

Бували випадки, що становище селянства було настільки скрутним, що до повстань масово долучалися навіть жінки. Існує версія, що жінки відіграли ключову роль у повстанні Вота Тайлера. Йоганна Ферроур була лідеркою, яка очолила повстанців із Кенту в поході на Лондон. Історичні записи свідчать, що участь у повстанні тільки з цього графства брали 70 жінок. Одну жінку-лідерку звинуватили в тому, що вона підштовхнула групу до нападу на в’язницю в Мейдстоні в графстві Кент, а іншу — у тому, що повстанці пограбували кілька маєтків, через що слуги були надто налякані, щоб повернутися. Не варто дивуватися, що до повстання долучилися жінки. Подушний податок 1380 р. стягувався з усіх дорослих: чоловіків і жінок. Король зупинив повстання, пообіцявши реформи, але не дотримав свого слова. Натомість повсталих покарали. Кріпацтво не було ліквідовано, але його правила послабилися. Подушний податок, проти якого виступали повсталі, не впроваджувався жодним урядом Англії аж до кінця ХХ ст.

Які важливі уроки для розвитку суспільства можна винести із взаємин феодалів і короля?

Виконай завдання в робочому зошиті на сторінці 43 та 44. (1,2 завдання).

Прикріпи фото

Виконати тест