Мета: розкрити значення поняття «сім'я»; з’ясувати значення сім'ї для людини і суспільства; охарактеризувати різновиди моделей сім'ї; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки, висловлювати власну думку; удосконалювати навички роботи з підручником, роботи в парах; виховувати повагу до інституту сім'ї.

Тип уроку: комбінований

Хід заняття

1.Організаційна частина.

2.Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань.

3.Вивчення нового матеріалу

План заняття

1. Поняття, функції та види моделей сім’ї.

2. Суть партнерських відносин

3. Соціалізація серед однолітків. Субкультура

1. Сім'я́ або родина— соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу. Саме в сім'ї відбувається соціалізація дитини, яка являє собою процес входження індивіда в соціальне середовище, засвоєння правил, звичаїв, соціальних норм і цінностей, зразків поведінки, притаманних певному суспільству.

Соціалізація особистості – процес багатогранний

Безсумнівно, сім’я займає особливе місце в людському суспільстві. Саме на неї покладено суспільством важливі функції, що дозволяють йому відтворюватися й розвиватися.

Функції сім’ї

-репродуктивна функція — народження дітей, продовження людського роду (завдяки суспільним нормам, що врегульовують сімейні стосунки, піклування про дітей покладається на конкретних дорослих, чим забезпечується їх виживання);

- функція соціалізації, тобто формування особистості дитини, її виховання;

- економічна функція, що включає забезпечення певного рівня життя родини, організацію її побуту тощо;

- функція психологічної підтримки членами сім’ї одне одного.

Гармонійні стосунки в родині дозволяють її членам долати перешкоди, переживати складні моменти життя. Саме на родину покладається формування в дитини усвідомлення важливості існування сім’ї як соціального інституту. Сім’я є мікроколективом, який відіграє найважливішу роль у становленні та вихованні особистості. Сім’я робить життя повнокровним. Сім’я дає щастя. Сім’я передає молодій особистості, яка перебуває в процесі становлення, досвід попередніх поколінь. Саме в тісному родинному спілкуванні відбувається первинна соціалізація індивіда. Батьки в ранньому віці мають виховувати дитину не словами й наріканнями, яких вона не розуміє, а засвоєнням певних навичок із власної поведінки, що стануть основою характеру дитини. У цей період дитина пізнає світ, але за відсутності знань і досвіду вона сприймає його через призму батьківського світогляду. Діти вбирають у себе насамперед те, що чують від батьків однак варто розуміти, що сімейне життя не завжди відповідає описаному вище ідеалу. Сімейні відносини можуть відрізнятися залежно від традицій, характеру її членів, світоглядних і духовних орієнтирів тощо. Люди самі мають право обирати, як їм будувати своє співжиття, незалежно від суспільної думки

Існують різноманітні види сучасної сім’ї.

За кількістю спільно проживаючих поколінь: однопоколінна — сім’я без дітей; двопоколінна (нуклеарна) — батьки і діти; розширена — багатопоколінна, проживають разом три й більше поколінь.

За наявністю батьків: повна сім’я — батько і мати; неповна — сім’я, що має одну дитину чи кілька дітей, які проживають з одним із батьків.

Змішана сім’я — сім’я повторного шлюбу, внаслідок розлучення батьків вона включає нерідних батьків і нерідних дітей. До змішаної сім’ї належить і такий тип, де батьки беруть дитину на виховання.

За кількістю дітей — бездітні, однодітні, малодітні та багатодітні.

За типом розподілу сімейних ролей — авторитарна, демократична, автономна (батьки не втручаються у сферу впливу одне одного).

За ознакою юридичного оформлення шлюбних відносин: офіційно зареєстрована, громадянська.

Види моделей сім'ї:

1. Сім'я Я+Я і Сім'я МИ

2. Сім'я з єдиновладдям і - по-іншому.

Можна вибирати ту чи іншу модель сім'ї? Так, це можливо, але не для всіх і тільки при таких важких умовах:

узгоджена позиція чоловіка і дружини,

висока особистісна культура чоловіка і дружини (хороше бачення-знання моделі сім'ї і наявність навичок для її втілення)

Сім'ю МИ будувати складніше, ніж сім'ю Я+Я.

Типові моделі сім’ї:

1. Сім’я „фортеця” (замкнута сім’я, автономна, побудована на моральних уявленнях сім’ї „ти належиш мені”)

2. „Дуб з плющем” (1- є дубом, тобто опорою, володарем другий як плющ обвивається навколо „дуба”)

3. „Шлюб борців” або „дім каторга” (боротьба за головного в сім’ї)

4. „Дім - готель” (кожний із членів сім’ї береже право на свободу, в такому шлюбі нерідко виникають позашлюбні зв’язки)

5. „шлюб соратників” (допомога один одному в розвитку особистості, суперечки не є джерелом образа навпаки)

Розрізняють сім’ї за сприятливим та несприятливим психологічним кліматом.

Сприятливий – згуртованість, доброзичливість, висока вимогливість один до одного, відповідальність, почуття захищеності, прагнення до спільного розв’язання проблем.

Несприятливий – напруженість, негативне ставлення один до одного, емоційний дискомфорт від передування в сім’ї.

Від ступеня негараздів сім’ї поділяють:

Сім’ї конфліктні – виникають суперечки між інтересами, потребами, бажаннями все це призводить до негативних тривалих емоцій.

Кризові – потреби та інтереси зустрічаються різко це призводить до суперечок.

Проблемні – потребують допомоги в конструктивному розв’язанні конфліктів, в подоланні життєвих ситуацій.

2. Суть партнерських відносин у сімейних стосунків у тому, що партнери відкидають свої упередження з приводу "як має бути в сім'ї взагалі" і всі конкретні питання вирішують самі, домовляються про все на рівних і вільним чином .Партнерським відносинам протистоїть традиційна сім'я, в якій подружжя радяться один з одним. В сім'ї з партнерськими відносинами вертикалі влади немає, тут відносини принципово "на рівних". Синонім партнерських відносин в родині - демократія, іноді таку конструкцію називають горизонтальною сім'єю або Я+Я , на відміну від сім'ї МИ. Партнерські відносини можуть будувати тільки цивілізовані люди, готові розмовляти з правилами і жити за домовленостями. А це передбачає вміння контролювати свої емоції, жити розумом, а не тільки почуттями, високу внутрішню дисципліну.

3. Незаперечним фактором впливу на соціалізацію дитини є її взаємодія з однолітками. Велике значення у формуванні особистості відіграють ровесники, саме серед них особи спілкуються на рівних і намагаються знайти взаєморозуміння. Серед ровесників особистість учиться самостійно налагоджувати стосунки з іншими, долучається до колективної діяльності, утворює групи за інтересами.

Групи можуть бути і формальні, і неформальні.

Формальні групи можуть бути спортивними, творчими, екологічними тощо. Такими групами, наприклад, є спортивні секції, художньо-мистецькі гуртки, шкільне самоврядування, клуби (туристичні, шахові, книголюби...) тощо. Такі групи створюються в рамках чинного законодавства, мають чітко визначені права й обов’язки, структури та функції. Вони керуються внутрішніми документами (статут, положення, тощо), мають високий рівень дисципліни, організованості, здійснення контролю за поведінкою учасників згідно з визначеними нормами і правилами.

Для реалізації потреб вільного самовираження й неформального спілкування з однолітками формуються неформальні групи. Діяльність таких груп залежить від рівня згуртованості учасників і дотримання ними встановлених традицій. Такі організації зазвичай відрізняються від загальної культури, що панує в суспільстві, і називаються субкультурою.

Субкультура — культура окремої соціальної групи, що відрізняється від загальної культури. Це результат постійної взаємодії людей, яка відбувається в особливих умовах. Свій внесок у культуру роблять різні спільноти та окремі особистості, які є носіями різних субкультур. Субкультура дає їй можливість висловити свій протест дорослому світові й водночас готує до життя в ньому. Представники цієї частини молоді мають свою ідеологію, стиль і спосіб життя. Вони виділяються своїм зовнішнім виглядом: зачіскою, одягом; слухають специфічну музику. Іноді способи відстоювання власних світоглядних і життєвих позицій носять агресивний характер. Інколи на основі різних типів молодіжної субкультури створюються неформальні організацій.

ХХ століття можна відзначити як найщедріше на молодіжні субкультури: хіпі, панки, рокери, металісти, футбольні фанати тощо. У ХХІ — розвиваються нові субкультури, що залежить від зміни суспільства, світогляду й інформаційного прогресу. Зазвичай підґрунтям для формування молодіжної субкультури стає музика. Так, загальновідомі такі субкультури: рейвери, рокери, хіп-хоп.

Розвиток комп’ютерних технологій привів до виникнення таких субкультур, як геймери та блогери. Геймер — людина, що захоплюється комп’ютерними іграми. На жаль, надмірне захоплення іграми призводить до того, що деякі геймери плутають реальне життя з віртуальним. Проте більшість із них нормально почуваються в соціумі й навіть беруть участь у спеціальних змаганнях.

Блогери — це люди, які ведуть свої щоденники (так звані блоги) у Всесвітній мережі Інтернет. Відмінність такого щоденника від звичайного полягає в його доступності багатьом людям. Блогери дуже часто посилаються один на одного, читають і коментують один одного. Саме це динамічне спілкування дозволяє вважати їх окремою субкультурою. Ведення власних блогів, як потужний засіб самореклами, набуває надзвичайної популярності серед публічних людей, зокрема політиків і зірок шоу-бізнесу.

Вплив субкультур може бути і позитивним, і негативним, молодь може набувати навичок взаємодії та комунікації, а може виявляти негативні якості, наприклад такі, як агресія. Тому, перш за все, важливо керуватися системою загальнолюдських цінностей, які є регулятором спілкування.

4. Домашнє завдання. Опрацювати поданий матеріал та в підручнику ст.15- 18