Сонячна квітка.

На сонечко я схожий –

                             І сонце я люблю,

                             До нього повертаю –

                             Голівоньку свою...

                                                      (Соняшник)

Діти! Напевно ви здогадалися, що мова на сьогоднішньому уроці піде про соняшник. Для кращого ознайомлення з цією рослиною ми вирушаємо в подорож по сторінках усного журналу: „Родина Айстрові. Сонячна квітка”.

ІІ Вивчення нової теми.

Соняшник є незмінною ознакою українських сільських садиб, своєрідним оберегом домашнього затишку.

Соняшник – символ зачарування довколишнім світом. Він символізує життєрадісну доброзичливість, життєвий спокій.

Перша сторінка „Історична”

  Учень.

 Вперше „сонячні квіти” побачили в Америці. Так їх назвали місцеві жителі – індіанці. Пізніше соняшник почали вирощувати в Європі.

 Влітку 1510 року до Іспанії з заокеанських колоній, з Мексики, прибув черговий караван кораблів. Королівський чиновник приймав привезені товари. Аж ось черга до невеликого пакуночка з назвою „Сонячна квітка”.

 „Невже з цієї мізерії може вирости квітка, що нагадує собою сонце?” – недовірливо запитав королівський чиновник. Так уперше з’явилося в Європі насіння соняшника. Того ж таки року його висіяли в Мадридському ботанічному саду. Красуня квітка не просто прижилася в ґрунті, а й одразу полонила  всіх своєю золотистою, повернутою до сонця голівкою.

      Учениця.

Ім’я  нової рослини було „узаконено” 1576 року ботаніком Лобеліусом. Він склав перший науковий опис соняшника. Сонячна квітка і тепер у спеціальній літературі значиться під назвою „хеліантус” (від грецького „хеліос” – „сонце”, „антос” – „квітка”).

Друга сторінка „Декоративна”

 Учень.

      Спочатку соняшник був лише декоративною рослиною і вирощували його на клумбах біля будинків. Але розміри квітки були невеликі, з п’ять копійок, і насіння було дуже дрібним. Коли соняшник заквітував на нашій землі, він одразу завоював загальну прихильність і його можна було зустріти й на клумбах вельмож, і на подвір’ях бідняків. 

Квітникарі навперебій їй догоджали, поети оспівували її вроду, художники не шкодували на неї фарб.

Серед дикоростучих  соняшників є багаторічні й однорічні види з прямими стеблами і кущовидними формами. Трапляються соняшники – карлики – не вищі за півметра, або соняшники велетні, що сягають чотирьох метрів. Колір квіток зустрічається від золотаво-жовтих до червонувато- пурпурових. 

Третя сторінка „Агрономічна”

Учениця.

Соняшник – однорічна, до 3м заввишки, трав’яниста рослина з довгим головним коренем, який проникає у грунт на глибину до 3 метрів.

Підраховано, що одна рослина соняшника за літо випиває 200 – 300л води.

Соняшник – теплолюбива  культура. Добре росте на чорноземах.

Листки у соняшника прості, великі, розташовані на довгих черешках. Цвіте соняшник у червні – липні.

Четверта сторінка „Біологічна”

Вчитель.

Соняшник – представник родини Айстрові (Складноцвіті). Найхарактернішою ознакою родини є суцвіття кошик. Кошик соняшника утворений півтора тисячами квіток і сягає в діаметрі до 60 – 70см. Кошик соняшника складається з трубчастих та несправжньоязичкових квіток.

Несправжньоязичкові квітки не мають тичинок і розташовуються по краю суцвіття: їхнє яскраве забарвлення приваблює комах – запилювачів.

Несправжньоязичкова квітка має таку формулу : Са (1) Со (3) Ао Gо

Трубчасті квітки розташовуються у центрі суцвіття соняшника: всі пелюстки внизу зростаються у трубочку, яка зверху розширюється і закінчується п’ятьма зубчиками. Трубчасті квітки мають тичинки і маточку.

Формула трубчастої квітки    Са0 Со (5) А (5) G (-2).

Плід – сім’янка, сухий нерозкривний. 

П’ята сторінка „Олійна”

Учень.

Важко уявити українське село без соняшника, який з’явився в Україні лише два сторіччя тому.

Соняшник - основна олійна культура нашої країни. За обсягом вирощування Україна посідає  перше місце у світі. Основні площі зосереджено у степових районах, рідше в лісостепу.

На виробництво 1т олії необхідно витратити від 3 до 8т насіння соняшника.

З одного гектара посівів можна одержати півтори тонни соняшникової олії. Вона смачна, поживна і добре засвоюється організмом людини. ЇЇ використовують  в їжу, а також  при випіканні хліба, виготовленні консервів, маргарину, майонезу, кондитерських виробів.

Учениця.

Завдяки старанному догляду квітка та сім’янка ставали все більшими та більшими. Сім’янку почали використовувати у їжу. Смажене насіння містить багато олії, що додає смаку.

На батьківщині соняшника ще в давнину були любителі полузати насіння. Про це свідчить археологічна знахідка в Мексиці, датована II-I тисячоліттям до нашої ери, - глиняний горщик, наповнений підсмаженим насінням соняшників.

З очищених сім’янок виготовляють халву та інші солодощі.

Олія слугує сировиною для виготовлення мила та лаків. Макуху, яка залишається після вичавлення олії з насіння, використовують на корм худобі. Зелені стебла полюбляють корови.

Шоста сторінка „Медова”

Учень.

Зраділи появі соняшника і пасічники - і мед чудовий, і збори його щедрі.

Соняшник прекрасний медонос. В його трубчастих квітках містяться нектарники. З поля, де цвіте соняшник, одна бджолина сім`я може принести за день 4-6 кг меду. 

          Бджоли та інші комахи збирають з квіток солодкий нектар та переносять з рослини на рослину пилок.

Сьома сторінка „Екологічна”

Учениця.

Всі складові соняшника дуже корисні в господарстві і не мають шкідливого впливу на оточуюче середовище. Сухі стебла є чудовим біопаливом, а попіл – калійним добривом. Насінні лушпайки можна використовувати, як субстрат для вирощування грибів.

Соняшник має радіопротекторні властивості: з зелених кошиків виділяють пектин, який виводить радіонукліди – цезій та стронцій. У листках і квітках соняшника є каротин, який зменшує дію радіації на організм, сприяє виведенню з нього важких металів.

Восьма сторінка „Лікарська”

Учень.

Фармацевти також оголосили заморську квітку корисною. Для лікарських потреб використовують листки, язичкові квітки та соняшникову олію. Олію використовують як основу до мазей, пластирів і розтирань; вживають як жовчогінний засіб при хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів та кровоносних судин. Настоянку із язичкових квіток соняшнику приймають як жарознижувальний і спазмолітичний засіб при спазмі бронхів, шлунково – кишкових коліках.

Дев’ята сторінка „Загадкова”

Вчитель.

На городі в нас росте                                          Стоїть дубок – на верху картузок,

Сонце ясне, золоте,                                            А в картузку – багато діток.

Жовте око, жовті вії,

Та чомусь воно не гріє.                                      Вранці умивається

                                                                            Срібною росою,

                                                                            Й до сонця повертається

І олію з мене б’ють,                                          Своєю головою.

А макуху дістають.                                           

• Стоїть дім, а в ньому повно зерна.

• Із мішка на забаву, а з пляшки на приправу.

• Золоте решето хатинок повне.

• Стільки чорних хаток, стільки білих пані – маток.

• Стоїть палиця, на палиці хатинка, а в тій хатинці – повно людей.

• Сімсот соколят на одній подушці сплять.

III. Заключне слово вчителя.

IV. Домашнє завдання.

Вивчити    40 (Ільченко В.Г., Рибалко Л.М., Півень Т.О. Біологія 7 кл. – К.: Довкілля, 2007)

Використовуючи додаткову літературу заповнити кросворд „ Ми з родини Айстрові”

( Відповіді: цмин, полин, айстра, нагідки, кульбаба).