Слухова сенсорна система. Вухо. Гігієна слуху

Під час уроку ви дізнаєтеся:

• як побудоване вухо;

• як звукові хвилі перетворюються на нервові імпульси;

• як працює слухова система;

• чому важливо дбати про гігієну слуху.

Будьте уважними, адже ці знання допоможуть вам не лише зрозуміти будову організму, а й зберегти власне здоров’я.

https://youtu.be/N3mteFfLRFk?si=44D3EztujGdZBfjD

Слух — це здатність організму сприймати звуки, тобто звукові хвилі, та перетворювати їх на нервові імпульси, які обробляє головний мозок. Завдяки слуху людина може спілкуватися, чути мову, музику, орієнтуватися в навколишньому середовищі та вчасно реагувати на небезпеку.

Звукові хвилі — це коливання частинок середовища (найчастіше повітря), які поширюються у вигляді хвиль. Вони виникають, коли якесь тіло вібрує, наприклад струна гітари або голосові зв’язки людини. Ці хвилі мають певну частоту — кількість коливань за секунду, яка вимірюється в герцах (Гц), і саме від частоти залежить висота звуку.

Органом слуху є вухо, яке складається із зовнішнього, середнього та внутрішнього відділів. Зовнішнє вухо вловлює звукові хвилі та спрямовує їх до барабанної перетинки, яка починає коливатися. Ці коливання передаються на слухові кісточки середнього вуха, які їх підсилюють. Далі коливання надходять у внутрішнє вухо, де знаходиться завитка, заповнена рідиною. У ній розташовані спеціальні рецептори — волоскові клітини, які перетворюють механічні коливання на нервові імпульси. Ці імпульси передаються до головного мозку, де і формується відчуття звуку.

Людина здатна чути звуки в діапазоні приблизно від 16–20 Гц до 20 000 Гц. Звуки з частотою нижче цього діапазону називають інфразвуками, а вище — ультразвуками, і вони не сприймаються людським слухом. Слух має велике значення для життя людини, але він є дуже чутливим і може погіршуватися під впливом гучних звуків, інфекцій або травм, тому його необхідно берегти.

Орган слуху включає три основні відділи: зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо.

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Вушна раковина вловлює і спрямовує звукові коливання в зовнішній слуховий прохід. Він має форму лійки завдовжки 2,5-3 см, стінки якої вкрито тоненькими волосками. У стінках зовнішнього слухового проходу є спеціальні залози, які виділяють так звану вушну сірку - в’язку речовину жовтуватого кольору. Вона затримує пил і мікроорганізми, що потрапили до зовнішнього слухового проходу.

Будова вуха як органа слуху

Зовнішнє вухо відокремлене від середнього барабанною перетинкою. Це пружна, округла пластинка із волокнистої сполучної тканини, діаметром приблизно 1 см і завтовшки 0,1 мм. Завдяки своїй пружності вона сприймає коливання повітря, спричинені звуковими хвилями, і без змін передає їх на слухові кісточки середнього вуха.

Середнє вухо представлене барабанною порожниною, розташованою у скроневій кістці (її об’єм становить близько 1-2 см³). Через спеціальний канал - євстахієву трубу - барабанна порожнина сполучається з носоглоткою. Через євстахієву трубу повітря, яке надходить іззовні, може потрапляти в барабанну порожнину. Це потрібно для вирівнювання тиску повітря по обидва боки барабанної перетинки.

У барабанній порожнині розташовані три слухові кісточки, які послідовно й напіврухомо сполучаються між собою: молоточок, коваделко і стремінце. Молоточок з’єднаний з барабанною перетинкою та коваделком, а коваделко - зі стремінцем. Стремінце сполучається з перетинкою овального вікна - отвору, який веде до внутрішнього вуха.

Слухові кісточки

Крім овального вікна, в стінці середнього вуха ще є й округле вікно, також закрите перетинкою. Через овальне та округле вікна середнє вухо сполучається із внутрішнім. Слухові кісточки утворюють систему важелів, які передають коливання від барабанної перетинки до перетинки овального вікна. Вони повторюють усі коливання барабанної перетинки. Така будова середнього вуха дає змогу сприймати навіть слабкі звуки.

Внутрішнє вухо (або лабіринт) - це система порожнин і каналів, заповнених рідиною. Однією із частин внутрішнього вуха є завитка - спірально закручений кістковий канал . Усередині порожнина завитки поділена двома мембранами на три ходи. Канал завитки заповнений рідиною, яка проводить звукові коливання.

Завитка (1) та її будова (2)

На нижній, або основній, мембрані завитки розташований кортіїв орган¹, який сприймає звуки. Рецептори кортієвого органа - волоскові клітини, розташовані на основній мембрані, над якими розміщена особлива накривна мембрана.

¹ Названо так на честь італійського вченого Альфонсо Джакомо Гаспаре Корті (1822-1876), який його описав у 1851 р.

До клітин кортієвого органа підходять відгалуження нервових волокон чутливих клітин. Решта частин внутрішнього вуха - вестибулярний апарат.

Слухова сенсорна система — це сукупність органів і структур, які забезпечують сприйняття, передачу та обробку звукової інформації. Вона складається з рецепторного відділу (вухо), провідникового (слуховий нерв) і центрального (слухові зони головного мозку).

Сприйняття звуку починається з того, що звукові хвилі — коливання повітря — потрапляють у зовнішнє вухо. Вушна раковина вловлює їх і спрямовує до слухового проходу, де вони досягають барабанної перетинки. Під дією звукових хвиль перетинка починає коливатися.

Ці коливання передаються до середнього вуха, де розташовані слухові кісточки — молоточок, коваделко і стремінце. Вони підсилюють звукові коливання та передають їх до внутрішнього вуха.

У внутрішньому вусі знаходиться завитка — спірально закручений орган, заповнений рідиною. Коли звукові коливання надходять до завитки, рідина починає рухатися. Усередині завитки розташований кортіїв орган (орган Корті) — основний рецепторний апарат слуху. Саме в ньому містяться чутливі волоскові клітини.

Під час руху рідини волоскові клітини кортієвого органа згинаються і перетворюють механічні коливання на електричні сигнали — нервові імпульси. Цей процес називається перетворенням (трансдукцією) сигналу.

Далі нервові імпульси передаються по слуховому нерву до головного мозку, зокрема до скроневої частки кори великих півкуль. У мозку відбувається аналіз і розпізнавання звуків: людина розуміє мову, розрізняє музику, визначає гучність і висоту звуку.

Також слухова система дозволяє визначати напрямок звуку завдяки порівнянню сигналів, що надходять від обох вух.

Отже, слухова сенсорна система працює як складний механізм: вона сприймає звукові хвилі, підсилює їх, перетворює в нервові імпульси за допомогою кортієвого органа і передає до мозку, де формується відчуття звуку.

Шлях, який проходить нервовий імпульс від завитки до слухової зони кори кінцевого мозку

Слухова сенсорна система має важливе значення і для орієнтації людини у просторі. Саме парність органів слуху (наявність лівого та правого вуха) дає змогу точніше визначити локалізацію джерела звуку.

Постійний надмірний шум, надвисокі та наднизькі звукові коливання тощо призводять до зниження слуху, а іноді й до повної глухоти. За сильного тиску звукових хвиль (інтенсивністю 120-130 дБ) на барабанну перетинку людина відчуває біль у вухах, згодом може настати тимчасова чи повна втрата слуху. Це пов’язане з ушкодженням рецепторних клітин кортієвого органа і порушенням циркуляції рідини в завитці. Часткова (туговухість) або повна втрата слуху може бути пов’язана і з порушенням проведення звуків у слуховій сенсорній системі. Його можуть спричинити травми або запалення середнього чи внутрішнього вуха. Туговухість чи повна глухота можуть бути вродженими.

• Дізнайтесь, як спілкуються між собою люди з вадами слуху.

Найбільше загрожує часткова чи повна втрата слуху людям, які працюють на шумних виробництвах, аеродромах, військовим-артилеристам тощо. Тому їм слід користуватись запобіжними пристосуваннями (наприклад, спеціальними навушниками; ).

Військовослужбовці у зоні бойових дій та під час тренувань використовують сучасні активні навушники, обладнані електронними компонентами. Такі навушники не тільки захищають від гучних звуків, а й дозволяють завдяки вбудованим мікрофонам спілкуватись між собою.

Не слід чистити зовнішній слуховий прохід гострими предметами, щоб не ушкодити барабанну перетинку. Порушенням гігієни слуху є часте користування навушниками, які спрямовують гучний звук безпосередньо на барабанну перетинку.

Небезпечним для слухової сенсорної системи є запалення середнього вуха, або отит. Воно може бути спричинене переохолодженням організму або інфекційними захворюваннями (грипом, ангіною тощо). Захворювання супроводжується сильними болями, підвищенням температури, зниженням рівня слуху.

У разі травмування барабанної перетинки слід обов’язково звернутись до лікаря. Для збереження слуху треба: дотримуватися режиму праці та відпочинку, вести здоровий спосіб життя, запобігати інфекційним захворюванням та ін. За будь-яких неприємних відчуттів у вусі (біль, шуми, зниження слуху тощо) слід звертатися до лікаря.

Порушення слуху — це часткова або повна втрата здатності сприймати звуки. Вони можуть бути тимчасовими або постійними та виникають через пошкодження різних частин слухової сенсорної системи.

Розрізняють кілька основних типів порушень слуху. Провідникові порушення пов’язані з проблемами у зовнішньому або середньому вусі (наприклад, сірчана пробка, запалення, пошкодження барабанної перетинки). У цьому випадку звук не може нормально передаватися до внутрішнього вуха. Нейросенсорні порушення виникають при ушкодженні внутрішнього вуха, зокрема волоскових клітин кортієвого органа або слухового нерва. Вони є більш серйозними і часто незворотними. Існують також змішані порушення, коли поєднуються обидва типи.

Основні причини порушень слуху — це тривалий вплив гучних звуків (музика в навушниках, шум на виробництві), інфекційні захворювання (наприклад, отит), травми голови або вуха, вікові зміни, а також деякі лікарські препарати. Особливо небезпечним є постійне прослуховування гучної музики через навушники, що може пошкодити чутливі клітини внутрішнього вуха.

Ознаками порушення слуху можуть бути: погіршення сприйняття мови, необхідність підвищувати гучність звуку, шум або дзвін у вухах, відчуття закладеності.

Велике значення має профілактика порушень слуху. Щоб зберегти слух, необхідно:

• уникати тривалого впливу гучних звуків;

• не слухати музику в навушниках на високій гучності;

• дотримуватися правил гігієни вух (не використовувати гострі предмети для очищення);

• своєчасно лікувати інфекції вуха;

• використовувати захисні засоби (беруші) у шумному середовищі;

• проходити регулярні медичні огляди.

Слух — це дуже чутлива система, і пошкоджені рецепторні клітини не відновлюються, тому важливо дбати про нього змалку.

Отже, порушення слуху можуть виникати з різних причин і впливати на якість життя людини, але більшість із них можна попередити, дотримуючись простих правил профілактики.