Цікава історія створення цього збірника. В його основу ліг арабський переклад індійських та іранських казок із збірки «Хезар Ефсане» («тисяча переказів»). Потім назва змінюється – «Тисячі ночей», бо казки розповідалися вночі. Далі збірка получила назву «Тисяча і одна ніч». З часом «тисяча і один» означає конкретне значення – число 1001, збірку доповнили новими казками, щоб получилася 1001 ніч. До ХУІІ ст. в нього входило більш як 300 казок, повістей, оповідань.

Всі ці казки поєднані в одну повість. Починається вона з історії про царя Шахріяра і його одруженні на везиревій дочці Шахразаді. Потім, в основній частині, - понад 300 казок, повістей, оповідань, які кожну ніч розповідає мудра і кмітлива Шахразада. Всі ці твори створені в різний час, різними авторами, різними народами. Умовно їх можна поділити на фантастичні, найдавніші (наприклад: «Сіндбад – мореплавець»), соціально – побутові, більш пізні (наприклад: казки про Аладдіна») та лукаві, пустотливі (наприклад: оповіді про Маруфа – черевичника). Казки ці дуже різні: короткі й довгі, фантастичні й героїчні, любовні й повчальні. Різноманітний світ героїв: халіфи, еміри, поети, музиканти, бідні ремісники, купці...

Казка про Сіндбада- мореплавця народилася в Багдаді, приблизно в X-XІІ ст. Як і вся книга, вона має невелике облямування. У вступі ми дізнаємося, як бідняк – носій Сіндбад, випадково опинився перед будинком свого тезка багатого купця Сіндбада. Вони познайомились, Сіндбад – носій ходить протягом семи днів до Сіндбада – мореплавця слухати його оповіді про дивовижні пригоди: про острів – рибину, про величезного птаха Рухх, що годує своїх пташенят слонами, про пригоди в країні людожерів і про багато чого іншого. Ми дізнаємося, що вони потоваришували і жили щасливо до самої смерті.