Майже три століття – з кінця VIII до середини XI ст. – в історії Європи називають “Епохою вікінгів”. У той час германські племена, які жили на півночі Європи (Ютландському та Скандинавському півостровах і деяких островах Балтики) рушили на завоювання нових земель.
Назву цій добі дав початок експансії вікінгів. Більш точними датами початку та кінця епохи вікінгів уважаються 793 та 14 жовтня 1066 року. Епоха розпочалась з грабіжницького нападу скандинавських піратів на монастир Св. Кутберта (о. Ліндісфарн) і завершилась битвою при Гастингсі, де нащадки вікінгів, франко-норманські лицарі розгромили англо-саксів.
У країнах Європи їх називали норманами – “північними людьми”. Нормани – це стародавні скандинави, предки сучасних норвежців, шведів, данців та ісландців
Своїми нападами нормани спустошували узбережжя Англії, Франції і Німеччини, а потім річками просувалися вглиб країн, досягаючи таких міст, як Лондон, Париж, Аахен тощо.
Спочатку, захопивши здобич, нормани поверталися додому. З часом вони стали захоплювати прибережні райони і селитися там.
Так було в Шотландії, Ірландії, Англії. На початку X ст. французький король вимушений був надати норманам чималі володіння на півночі країни в районі гирла Сени. Так виникло герцогство Нормандія. Пізніше, у XI ст., вихідці з Нормандії підкорили всю Південну Італію й Сицилію, створивши там свої князівства