Шкіра

Добрий день. Дорогі учні!

На уроці ми почнемо вивчати нову цікаву тему — «Шкіра».

Ви дізнаєтесь:

• яку будову має шкіра людини;

• які важливі функції вона виконує;

• як шкіра захищає наш організм від зовнішніх впливів;

• як правильно доглядати за шкірою, щоб зберігати її здоровою.

Шкіра – один з найбільших за площею органів нашого тіла: загальна площа шкіри в дорослої людини становить у середньому близько 2 м². Шкіра утворює зовнішній покрив тіла та розмежовує зовнішнє і внутрішнє середовище організму.

Шкіра людини складається з трьох основних шарів: епідермісу, власне шкіри (дерми) та шару підшкірної жирової клітковини, який зв’язує шкіру з прилеглими до неї тканинами.

Епідерміс (від грец. епі – на та дерма – шкіра) – зовнішній шар шкіри, товщина якого в різних ділянках тіла різна: від 0,07 мм до 2,5 мм і більше. Найтовщий епідерміс у тих ділянках тіла, де механічний тиск на шкіру найвищий (наприклад, на долонях, підошвах тощо). Епідерміс утворений багатошаровим епітелієм, верхній шар якого роговіє (тому його називають роговим) і поступово злущується. Замість злущених клітин у нижніх шарах епідермісу постійно утворюються нові. Цю його частину називають ростковим шаром. Отже, епідерміс здатний до самовідновлення. Повне оновлення епідермісу шкіри в людини триває близько 20 днів.

Дерма, або власне шкіра, утворена переважно волокнистою сполучною тканиною. Завдяки її еластичності шкіра здатна розтягувати ся й не заважати рухам. У тому, що шкіра еластична, ви можете переконатися самі. Відтягніть її, наприклад, на тильному боці кисті руки. Шкіра розтягнеться, але щойно ви її відпустите, вона повернеться до попереднього стану. Дерма пронизана нервами, кровоносними та лімфатичними судинами. Тут розташовані волосяні мішечки, сальні та потові залози, а також непосмуговані м’язові волокна. На долонях і підошвах випини дерми на поверхні шкіри утворюють складні рельєфні малюнки, форма яких є абсолютно унікальною для кожної людини. Їх використовують для встановлення (ідентифікації) особи.

Нижній шар дерми переходить у підшкірну жирову клітковину. Підшкірна клітковина захищає від механічного тиску органи, які роз міщені під нею. Найкраще вона розвинена в тих ділянках тіла, що найбільше зазнають механічних впливів під час сидіння, стояння чи лежання. Товщина підшкірної клітковини залежить від рівня обміну речовин і характеру харчування. За надмірного надходження поживних речо вин з їжею частина їх запасається у вигляді підшкірного жиру, що спричинює ожиріння.

Похідними рогового шару епідермісу є нігті та волосся.

Нігті – це щільні рогові пластинки, які частково вкривають верхню поверхню останньої фаланги кожного пальця рук і ніг . Зазвичай нігті мають рожеве забарвлення, тому що крізь них просвічуються кровоносні судини. Нігті ростуть упродовж усього життя. Швидкість росту нігтя становить 0,1–0,2 мм за добу. На руках нігті повністю замінюються за 3–4 місяці, на ногах – за 6–8 місяців. Нігтьова пластинка міститься на нігтьо вому ложі й оточена шкірною складкою – нігтьовим валиком. Ділянка нігтьового ложа, на якій міститься корінь нігтя, є місцем його росту. Тут клітини інтен сивно діляться і поступово роговіють.

Частину шкіри людини вкриває волосся. Воно буває довгим (на голові, обличчі чоловіків, у пахвових заглибинах тощо) та коротким (брови, вії тощо). У кожній волосині розрізняють початкову ділянку – корінь і частину, розташовану над поверхнею шкіри, – стрижень. Корінь розташований у глибині власне шкіри у волосяній сумці. За її рахунок волосина росте. До волосяної цибулини підходять кровоносні судини та нерви. Судини забезпечують живлення волосини, а нерви – її чутливість. Так ми відчуваємо рухи волосини, наприклад, у разі дотику до неї (згадайте назву спеціалізованих чутливих волосин у звірів). У місці виходу волосини з дерми до неї прикріплені тоненькі пучки непосмугованих м’язів. Коли вони скорочуються, волосина підіймається над поверхнею шкіри – настовбурчується. Волосся має певний колір, який зумовлений кількістю наявного в ньому пігменту. Що більше пігменту у волосині, то темніше її забарв лення. У людей похилого віку кількість пігменту в певних волосинах зменшується, а замість нього в порожнині цих волосин збирається повітря. Така волосина набуває сріблястобілого кольору – сивіє. Волосини голови живуть у середньому 4–5 років, а вій – кілька місяців. Під час свого існування волосина постійно росте (волосся голови росте зі швидкістю близько 25 см на рік). Коли із часом активність волосяної сумки припиняється, поруч із нею закладається нова. Стара волосина випадає, а нова починає рости. У людини зазвичай щоденно відмирає на голові й випадає близько 50–100 волосин. Одно часно стільки само й виростає. Якщо такий порядок порушується, волосяний покрив голови рідшає й розвивається облисіння. Воно може бути спричинене як спадковими факторами, так і неправильним способом життя чи певними захворюваннями нервової та ендокринної систем тощо.

Основна функція шкіри – захист внутрішнього середовища організму від несприятливих впливів навколишнього. Висока пружність шкіри та пухкість і м’якість підшкірної жирової клітковини забезпечують механічний захист. Поверхневий шар шкіри – епідерміс – виконує ще й бар’єрну функцію. Клітини, які його утворюють, так щільно прилягають одна до одної, що не пропускають усередину тіла воду, шкідливі речовини та хвороботворні мікроорганізми. Шкіра захищає внутрішні органи і від дії шкідливих ультрафілетових променів. Річ у тім, що в клітинах найглибшого шару епідермісу міститься темний пігмент – меланін, здатний поглинати ці промені. Що більше пігменту в шкірі, то більше він затримує променів. Коли інтенсивність дії цих променів зростає, шкіра темнішає внаслідок посиленого синтезу пігменту – з’являється засмага. Отже, засмага – це одна із захисних реакцій організму на дію шкідливого фактора.

Видільна функція шкіри пов’язана з діяльністю потових залоз, здатних виводити з організму надлишки води та мінеральних солей, а також кінцеві продукти обміну речовин.

Дихальна функція шкіри полягає в тому, що крізь шкіру частина кисню (1–2 % від того, який споживає організм) здатна за рахунок процесів дифузії проникати до внутрішнього середовища організму.

Шкіра бере участь і в обміні речовин та перетворенні енергії. У під шкірній клітковині містяться запаси жирів, які за потреби розщеплю ються і виділяють потрібну організму енергію.

Чутливу функцію шкіри забезпечують рецептори, здатні сприйма ти дотик, розтягнення чи стискання, тепло, холод, біль. Найбільше рецепторів розташовано на пучках пальців рук, долонях, підошвах, губах. Шкіра впливає і на розподіл крові в організмі людини. Завдяки зміні діаметра кровоносних судин шкіри регулюється кількість крові, яка нею протікає.

Шкіра бере участь і в процесах терморегуляції – підтримання сталої температури тіла.

Секреторну функцію забезпечують сальні залози шкіри. Секреторну функцію також виконують молочні залози в жінок: після наро дження дитини їхнім секретом мати вигодовує немовля.

У шкірі за освітлення ультрафіолетовими променями виробляється вітамін D3 (пригадайте його функції в організмі людини).

Шкіра утворює зовнішній покрив тіла та розмежовує зовнішнє середовище, що оточує організм і внутрішнє середовище організму.

Вона має три шари: епідерміс, дерму та підшкірну жирову клітковину.

У шкірі розміщені залози: потові, сальні, молочні.

Похідними шкіри є нігті та волосся.

Основні функції шкіри: бар’єрна, видільна, дихальна, участь в обміні речовин і перетво ренні енергії, чутлива, терморегуляторна, секреторна тощо.