Середньовічні держави кочовиків. Від гунів до монголів

Які кочові народи заселяли причорноморські степи в давні часи?

Ранньосередньовічні кочові держави в Європі

Гуни, як ми пригадуємо, були потужною військовою силою, що загрожувала Римській імперії. Їх рання історія маловідома. Близько III ст. до н. е. вони утворили велике об’єднання в Північному Китаї. Через зміни клімату, як вважається, вони вирушили на пошуки кращих земель, до середини II ст. н. е., пройшовши Уральські гори. Далі на своєму шляху вони розбили аланів, остготів, розорили грецькі міста Північного Причорномор’я. До 420 р. гуни зайняли Паннонію (історичну область, що охоплювала сучасні Західну Угорщину, Схід Австрії та Північ Хорватії). Під владою Аттіли опинилися різні народи й племена, які проживали від Волги до Рейну. Так само й тодішні мешканці степової України перебували в залежності від гунів. Проте після його смерті держава швидко розвалилася.

Аварські монети, VII ст.

Інші кочові племена, тюркомовні авари, прийшли із Центральної Азії в Європу в V-VI ст. н. е. Вони вдерлися до Північного Причорномор’я, Подунав’я та на Балкани. Візантійська імперія спробувала використати їхню міць для подолання інших племен. У Паннонії наприкінці VI ст. утворився Аварський каганат — племінна імперія на чолі з каганом. Авари переважно займалися перегінним скотарством, тоді як основну кількість коштів і продуктів харчування отримували від поневолених народів або внаслідок військових виправ. Авари здійснили кілька спустошливих походів проти Візантії, але в 626 році зазнали відчутної поразки під Константинополем. Повстання підкорених племен похитнули їхню владу, наприкінці VIII ст. аварів розбив франкський імператор Карл Великий. Руський літописець записав про них вислів: «Загинули, як обри». Цим він натякнув на їхню гординю, яка їх і знищила.

Іншим народом, який захопив Паннонію, стали угри. Їх рання історія пов’язана з хребтами Уральських гір, звідки вони кочували на південь. Зазнавши поразки від печенігів, угорці на початку IX ст. опинилися в Північному Причорномор’ї. Візантійці спробували використати їх у боротьбі проти болгар, проте угри вирушили за Карпати. Пройшовши володіння Русі, вони зайняли «нову батьківщину» у Паннонії — Угорщину. Хоча самі вони назвали її Гунгарією, натякаючи на свої зв’язки з гунами.

ПИТАННЯ:
Чому Паннонія (сучасна Угорщина) протягом століть ставала кінцевою точкою маршруту для гунів, аварів та угрів, і що спільного було в долі цих трьох кочових імперій?

Хозари і печеніги

Хозарський каганат сформувався в VII ст. Хозари, як потужний кочовий народ, опанували чималу частину прикаспійських степів, гори і населення Кавказу, землі Центральної Азії, Подніпров’я (зокрема Київ) і Причорномор’я. Поступово вони оселялися в містах, відмовляючись від кочового способу життя. Найбільшим містом і столицею їхнього каганату став Ітіль. Хозари були союзниками Візантійської імперії, частково зазнали її культурного впливу. Близько IX ст. хозарський цар Обадія утвердив у державі юдаїзм, однак представників християнства, ісламу чи навіть язичництва не переслідували. Сильними суперниками стали Русь і печеніги. Кочові масиви печенігів значно ослабили військову потужність хозар. У 965-969 роках київський князь Святослав Ігорьович розбив хозарів. Рештки могутнього народу опинилися під владою печенігів або переселилися до володінь Халіфату, прийнявши іслам.

Перемога Кирила (Микити) Кожум’яки над печенігом, мініатюра, XV ст.

Тюркомовні кочовики печеніги у VIII-IX ст. мешкали біля північного узбережжя Каспійського моря, у межиріччі рік Волги та Уралу. Вони ворогували з Хозарським каганатом, зазнали поразки та переселилися до Північного Причорномор’я. Їх появу одразу використали візантійці — дружні контакти з печенігами захищали Ромейську імперію від болгар, угрів та Русі. Київські князі, щоби іти на Константинополь, спочатку мусили укласти мир із ватажками печенігів, хоча ті активно брали участь у руських усобицях. Однак у 1036 р. князь Ярослав Мудрий ущент розбив печенігів.

Надалі проблемою для печенігів стали кочовики половці, які почали освоювати Північне Причорномор’я. Рятуючись, печеніги вторглися до меж Візантійської імперії. Підкупивши половецьких ханів (правителів), ромейські дипломати спрямували їх проти печенігів. У 1091 році в битві біля Левуніона візантійсько-половецьке військо остаточно розгромило печенігів. Ромейська принцеса Анна Комніна у славетній поемі «Алексіада» записала, що в той день зник цілий народ. Щоправда, рештки печенігів переселилися до Угорського королівства, інші перейшли на службу до руських князів.

ПИТАННЯ:

Як змінилася стратегія виживання кочових народів (від гунів до печенігів) у стосунках із Візантією та Руссю: чому одні народи зникали 'за один день', а інші — ставали частиною нових держав?

Наведіть приклади, коли Візантійська імперія використовувала печенігів у конфліктах з Києвом.

Половці та ординці

Тюркомовні половці мають кілька назв. Європейські хроністи називали їх куманами, східні середньовічні автори — кипчаками. Від початку XI ст. вони панували на величезних просторах від Алтаю до Нижнього Дунаю. Ці землі відомі як Дешт-і-Кипчак — Кипчацький степ. Потіснивши печенігів, половці почали загрожувати Києву та іншим руським містам. Водночас особливістю відносин із половецькими ханами стало те, що руські князі укладали з ними династичні шлюби. Наприклад, мачухою князя Володимира Мономаха була половчанка. Завдяки шлюбній дипломатії половці певний час не спустошували Русь. Натомість уже в XIII ст. чимало руських князів були пов’язані родинними узами з половецькою елітою. Можливо, саме тому вони 1223 р. вирушили разом із половецькими ханами у невдалий похід назустріч монгольському війську та були вщент розбиті біля річки Калка. Після монгольського вторгнення 1230-1240 рр. частина половців переселилася до Угорського королівства. Натомість абсолютна більшість Дешт-і-Кипчак стала підвладна Монгольській імперії.

Уперше монголів згадують у китайських хроніках X ст. До 1205 р. Темуджин (у Європі знаний як Чингісхан) об’єднав розрізнені держави (орди). По своїй смерті у 1227 р. він залишив потужну імперію. До неї входили величезні простори євразійських степів, північний Китай та Середня Азія. Монгольське військо було вишколеним й досвідченим, а сама державна ідея передбачала всесвітнє панування.

Упродовж 1230-х років монголи завоювали Близький Схід, Китай, сучасні Західний Іран, Грузію, Вірменію. Після розгрому половців монголи вийшли до кордонів Русі та почали підкорювати володіння Рюриковичів. 6 грудня 1240 було захоплено та понищено Київ, інші землі також були значно зруйновані. Навесні 1241 р. поразок зазнали угорські та польські війська. Кочовики дійшли до Адріатичного моря, і лише звістка про смерть верховного хана Угедея змусила їх вернутися. Польща та Угорщина не були включені до складу Монгольської імперії. Натомість руські землі увійшли до складу Золотої Орди — кочової держави монголів у Східній Європі, що проіснувала до 1502 р. Управителями та представниками монгольської влади в руських землях були баскаки. Натомість Рюриковичі ставали залежними від хана, отримуючи особливі дозволи-ярлики на свої володіння.

ПИТАННЯ:

Чому монголам вдалося не просто пройтися набігом по землях Русі, як це робили печеніги чи половці, а створити систему тривалої влади (Орду), яка існувала століттями?

Поміркуйте, чому мешканці степової частини України постійно змінювались.