Самостійна робота з теми: Антарктида ( Інтелект України)

Географічне положення Антарктиди

Антарктида — унікальний за природними особливостями континент.

Це найхолодніший та найвищий материк на Землі, де дмуть найсильніші

вітри. В Антарктиді немає постійного населення, вона є найменш дослі-

дженим з материків. Саме тут, у льодах, зберігається найбільша кількість

прісної води планети.

Площа Антарктиди становить близько 14,1 млн км2

. Цей полярний кон-

тинент майже повністю розміщений у межах Південного полярного кола

(в антарктичному кліматичному поясі). Тільки Антарктичний півострів ви-

ходить за межі полярного кола, перетинаючи субантарктичний та помір-

ний кліматичні пояси.

Майже в центрі Антарктиди розташований Південний полюс, тому всі

береги материка — північні. Мис С

іфре (63°13′ пд. ш.) на Антарктичному

півострові є крайньою північною точкою.

Від інших материків Антарктида відділена океанічними просторами, зо-

крема від найближчого — Південної Америки — її відокремлює найшир-

ша у світі протока Дрейка.

Береги Антарктиди омивають води Південного океану. Моря, які виді-

ляють у його межах, отримали свої назви на честь дослідників Антаркти-

ди, наприклад море Росса, Ведделла, Амундсена тощо.

Антарктиду з прилеглими до неї островами та Південним океаном на-

зивають Антарктикою (з грецької мови анти — «проти» й арктикос —

«північний»), оскільки цей регіон простягається навпроти північної полярної

області земної кулі — Арктики.

Полярне положення материка зумовило утворення потужного крижа-

ного покриву. Льодовики постійно рухаються й розколюються, сповзаючи

в океан. Так утворюються айсберги.

Відкриття та дослідження Антарктиди

Ще античні вчені висловлювали припущення щодо існування полярного

материка в Південній півкулі. Однак тільки з ХVІІІ ст. розпочалися його

пошуки. Англійський мореплавець Джеймс Кук під час другої навколо-

світньої подорожі (1772–1775) перетнув Південне полярне коло, але про-

братися крізь льоди до суходолу так і не зміг.

Лише в 1820 р. експедиція, яку очолювали Фадей Беллінсгаузен і Ми-

хайло Лазарев, на суднах «Мирний» та «Восток» відкрила материк.

Першими вглиб континенту дісталися норвежець Руал Амундсен

і англієць Роберт Скотт. Амундсен досяг Південного полюса 14 грудня

1911 року, а Скотт — 17 (18) січня 1912 року. Повертаючись, Р. Скотт

та його товариші загинули. На їхню

честь спорудили пам’ятний хрест із ви-

гравіруваним написом «Боротися, шукати,

знайти і не здаватися». До речі, у складі

експедиції Роберта Скотта був українець,

уродженець Полтавщини — Антон Лу-

кич Омельченко. На його честь названо

бухту на Березі Оутса, відкриту дослід-

никами Антарктиди 1958 року, та скелю

на острові Росса.

Систематичні дослідження Антарктиди розпочалися лише в середині

ХХ ст. У 1959 р. 12 країн (Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція,

Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР,

Велика Британія, США) підписали Договір про Антарктику, у якому було

проголошено свободу наукових досліджень і заборонено господарську

та військову діяльність. Тому в Антарктиді не видобувають корисних ко-

палин та не споруджують промислових підприємств.

Нині на території континенту діють понад 40 наукових станцій, зокрема

й українська — «Академік Вернадський», що до 1996 р. належала Вели-

кій Британії й мала назву «Фарадей».

Антарктида — частина прадавнього материка Гондвана. В основі її ле-

жить давня (докембрійська) Антарктична платформа. У західній частині

континенту сформувалась альпійська складчаста область.

Завдяки потужному зледенінню Антарктида є найвищим материком

на Землі. Континент має у своєму складі дві частини — Крижану (льодо-

викову) та Кам’яну (суходіл, що лежить під кригою). Льодовиковий покрив

характеризується різною товщиною, а його обриси змінюються внаслідок

накопичення й танення льоду. У Кам’яній частині виділяють як рівнини,

так і гори. Зокрема, ланцюг Трансантарктичних гір розмежовує материк

на дві частини — західну (меншу) та східну (більшу). У Західній Антарк-

тиді, у горах Елсуерта, а саме на масиві Вінсон, розташована найвища

точка континенту.

На материку сформувався найхолодніший клімат на Землі. Це зу-

мовлено насамперед географічним положенням Антарктиди та наявністю

льодовикового покриву, що відбиває 90 % сонячної радіації. Циркуля-

ція атмосфери над континентом спричинює виникнення ст

окових вітрів та холодних і сухих антарктичних повітряних мас.