Руські Князі і Половці. Володіння Візантії в Криму.

Руські князі і Половці.

Як вам уже відомо, у другій половині ХІ ст. на кордонах Русі з’явилися половці. Уперше в літописах про них згадано в 1055 р., коли половецький хан Блуш уклав мир із Руссю. А вже в 1061 р. «прийшли половці перший раз на Руську землю воювати...». Загалом у літописі йдеться про 46 великих нападів половців на Русь за майже 200-річне співіснування.

Перші зіткнення з половцями були невдалими для Русі, але потім кочівники припинили напади майже на 20 років. Після тривалого перемир’я розпочалася велика війна 1093—1117 рр., у якій руське військо здобуло перемогу. Князь Володимир Мономах уклав династичні шлюби, одруживши свого сина Георгія (у майбутньому Юрія Долгорукого) із дочкою половецького хана Аєпи, а сина Андрія — з онукою хана Тугоркана.

У другій половині ХІІ ст. відносини між половцями й Руссю змінилися. Руські князі почали залучати їх до своїх міжусобних війн. Основне протистояння відбувалося між двома родами — Мономаховичів та Ольговичів. Мономаховичі спиралися на половців, а на боці Ольговичів виступали чорні клобуки. Після поразки в битві з військом Володимира Мономаха більшість половецьких орд відкочувала на Північний Кавказ і не турбувала Русь майже 40 років.

У другій половині XII ст. хан Кончак об’єднав усі половецькі орди. У 1172 р. спалахнула чергова війна половців із Руссю, що тривала 12 років. Хан Кончак у 1176 р. розгромив руські дружини поблизу Ростовця. Проте ця перемога стала останнім великим успіхом половців. Через декілька років київський князь Святослав Всеволодович здійснив успішні походи у Степ і завдав поразки Кончаку. У перші десятиліття ХІІІ ст. у половців з’явився серйозний суперник у боротьбі за Степ — монголи. Під їхнім тиском значна кількість половців переселилася в Угорське королівство та Болгарську державу. Частина половців відійшла в далекі монгольські степи або була поглинена монголами після знищення половецької верхівки. Половецьке населення, що залишилося у східноєвропейських степах, поступово асимілювало монголів. У їхній державі використовували кипчацьку мову. Згодом половці взяли участь у формуванні кримсько-татарського народу.

Із якою метою руські князі розселили чорних клобуків так як зазначено на картосхемі? Запишіть свою думку .

Візантійські володіння в Криму в Х—ХІІІ ст.

Основними володіннями Візантійської імперії у Криму були території Боспору (колишнього Боспорського царства) і Херсонесу. Населення переважно займалося землеробством, скотарством, рибальством. У степових районах Криму мешкали кочівники.

Залежність Боспору від Візантії проявлялася у сплаті податку кораблями й морським спорядженням. Також Боспор був важливим центром торгівлі. Тут, зокрема, продавали утро, яке привозили з руських князівств та Азії. Активно розвивалися ремесла, вироби яких мали попит у сусідів-кочівників. Особливо популярними були прикраси зі вставками з кольорового каміння та скла.

Установлення над Боспором зверхності Хозарського каганату не порушило візантійських інтересів у регіоні.

Херсонес. Реконструкція.

Для воєнних потреб візантійці розробляли нафтові родовища на Таманському півострові. Нафта становила основу суміші для виготовлення «грецького вогню».

Від кінця Х ст. і до 1094 р. Боспор був володінням Русі та дістав назву Тмутороканське князівство. Воно відігравало важливу роль у торгівлі регіону.

У 1094 р. Боспор знову перейшов під зверхність Візантії. Від початку ХІІ ст. він входив до складу Трапезундської імперії, а на початку XIV ст. став генуезькою колонією Воспоро (зараз Керч), яка проіснувала до 1475 р.

Найдовше під владою Візантії перебував Херсонес. За оцінками істориків, загальна кількість населення міста до XIII ст. налічувала до 5 тис. осіб. Місто стало опорним пунктом Візантії в Північному Причорномор’ї. Через нього імперія впливала на політичну ситуацію в причорноморських степах.

Херсонес був центром створеного у 833—834 рр. візантійського військово-адміністративного округу, який поширював свій вплив до хозарської фортеці Саркел на Дону (побудована візантійцями) та порту Сугдея (зараз Судак). Цей округ проіснував до завоювання Константинополя хрестоносцями в 1204 р., піс ля чого Херсонес і Кримська Готія перейшли під владу Трапезундської імперії, а більш заможні Сугдея і Боспор опинилися під владою половців. На той час населення Сугдеї перевищувало 8 тис. осіб. Візантійська імперія зберігала владу на південному узбережжі Криму до монгольського завоювання.

Унаслідок походів монголів у 1277 і 1278 рр. повністю занепали Херсонес, Сугдея та інші міста. Зрештою ці території стали володіннями торговельної республіки Генуя.

У Х—ХІІ ст. у гірських районах Криму і передгір’ях жили племена готів та аланів (сарматів). Вони стали союзниками Візантії, захищаючи Херсонес від кочівників.

Мішане гото-алано-грецьке населення перебувало під управлінням Херсонесу, використовувало грецьку мову як офіційну та сповідувало християнство. Наприкінці ХІІ ст. на цій території (Кримська Готія) сформувалося князівство Феодоро, яке стало самостійним державним утворенням.

Остаточно Візантія втратила свої володіння в Криму в 1239 р. після монгольської навали.

Руїни Херсонесу.

Для закріплення отриманих знань пропоную пройти тест на 7 питань. Час виконання 15 хв.