«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських».Марина Павленко.

Доброго дня

Тема уроку: «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських».Марина Павленко.

Про авторку та її твір

Марина Павленко народилася в 1973 році на Львівщині, у родині вчителів. Дитинство пройшло на Черкащині. Після закінчення школи навчалася в Уманському педагогічному інституті імені Павла Тичини. Працювала вчителькою початкових класів в Уманській міській гімназії.

Сьогодні Марина Степанівна – доцент кафедри сучасної української літератури та народознавства в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, успішно поєднує наукову діяльність з літературною творчістю.

У 2005 році побачив світ справжній бестселер для підлітків – «Русалонька із 7-В або прокляття роду Кулаківських». Ця книга стала лауреатом літературного конкурсу «Коронація слова. Марія Павленко називає свій твір сучасною казкою. Авторка описує родовідні лінії та долі представників двох родів: Міщенко та Кулаківськіх, які накопичували гріхи, каралися за свої негідні вчинки, деградували, занедбували духовний зв’язок між предками і нащадками. Образ Софійки – головної героїні повісті, багато в чому письменниця списала з характеру своєї дочки

Головні герої твору:

• Семикласниця Софійка. «…вона обожнює маленького Ростика!»; «…хлопець Софійчиної мрії не мусив би палити. Як не палять ні тато, ні Сніжанин жених»; «Завжди боялася грози. Дуже боялась висоти, мишей і темряви…»; «… у хвилини відпочинку або розпачу її манили знайомі давні казки. Народні чи авторські (вони всі гріли Софійчину душу), аби тільки з щасливим кінцем. От і ця, про Русалоньку, так до серця припала!»; «Софійка й досі не заспокоїться. Так гірко! Так шкода Русалоньки!»; «Софійка вперше відкрила давно усім відому істину: вона нічого не знає і не розуміє в цьому житті»; «Пронозлива дуже!»; «Софійка вміла міркувати»; «… вона обожнює маленького Ростика! Проте мусять бути якісь межі»; «Що ж, справжній рятівниці і в казці, і в житті зостаються крихти зі столу суперниці!..»; «Софійка розламала шоколадку навпіл: – Удвох їсти смачніше!»; «Софійка надто добре знала, що ніколи не зможе бути такою стильною, як Ірка Завадчук»; «Кинула оком в одне люстро. Звідти на Софійку ледь подивовано глянула… красуня. Така, якою мріяла стати: темне густе волосся, коралові уста й чиста ніжна шкіра…(майбутнє Софійки)»; «А ти все така ж!.. – замилувався дівчиною Вадим, – і красою, і розумом! Але Софійка, мабуть, виросла з того віку, коли купуються на білих коней, навіть із принцами на додачу! Ах, серце, серце! Невже ти так зачерствіло в буднях? Де той вогонь, що спалював тебе колись од кожного Вадимового погляду?..» (майбутнє Софійки.)

• Сашко – колишній сусід Софійки. «…він іще худіший та дрібніший. Мов хрущик»; «Сашко – єдиний мужчина в сім'ї. Мама працює прибиральницею, та й то часто хворіє, а в сім'ї ще трійня малих сестричок»;

• Вадим Кулаківський – однокласник Софійки. Вадим про свій рід: «Батьки розлучилися, вештаються по світу, а сина залишили на бабу»; «Предок лиш бабки висилає, а сам чортзна-де. Мати сто років не з'являється. Кентуюсь біля старої – до живих печінок дістала. Усе ниє, все дорікає! Що нав'язався на її голову! А мені по барабану: хай би валила на всі чотири боки, була б квартира – сам проживу. В мене, як хочеш знати, рід проклятий. Гроші ведуться, щастя – ні грама!»; «… зібрались якісь ханурики і прокляли. Відтоді той спився, той убився. Татів брат від наркотиків помер. Дід щез. Баба казиться, що з нашим проклятим родом зв'язалась. Тут, скажу тобі, не тільки закуриш…»; «Не я краду, прокляття моє родове краде».

• Ірка Завадчук – однокласниця й суперниця Софійки. 

Рід Софійки:

• Клава – хвороблива жінка, яка сама виховувала дочку. Сліпий старець дав ій чарівні коралі і вона одужала.

• Горпина – дочка Клави від Корнія. З чоловіком Павлом у шлюбі була щасливою. Ніна – дочка Горпини. Лише вона, ще дитиною, могла їздити верхи на Мальві.

• Ліна (учителька) – дочка Ніни, бабуся Софійки.

• Максим (учитель) – чоловік Ліни, дідусь Софійки. Його рід носив прізвище Вишня. А записали, як Ягода.

• Тетяна – дочка Ліни і Максима, мама Софійки.

• Славко – батько Софійки.

• Сніжана (лікар-травматолог) – дочка Ліни і Максима, сестра Тетяни, тітка Софійки. «… справжня принцеса й переможниця всіх конкурсів краси»; «… перебирала женихами, як циган кіньми»; «Сніжана як уб'є собі в голову…».

• Ростик – маленький братик Софійки. «… мимоволі замилувалася: справжнє тобі янголятко!».

• Сергій Кавун (Пустельник) – художник, за якого вийшла заміж Сніжана. 

Рід Міщенків:

• Данило Міщенко – хвалько, предводитель дворянства, якого напоїв й одурив Гордій Кулаківський.

• Михайло (Мішель) – дворянин-двірник, брехун, син Данила. Мав коханку – богачку Юзю, яка народила дочку. Змінив прокляте прізвище Міщенко на Білий (тобто чистий).

• Чоловік-вусань – прапрадід Валентина Білого

• Валентин Білий – прапраправнук Данила Міщенка, женихався до Сніжани. Приховував від неї, що був двічі одружений, мав сина та дочку, якими не піклувався. «… широкоплечий вродливий юнак, елегантний високий блондин… сама ввічливість, скромність і привітність»; «… хоче почати життя з чистого аркуша, не засмічуючи його всілякими попередніми помилками з усякими дружинами та дітьми»; «… правда є різна", деяку ліпше приховати, аби не засмучувати ближнього»; «Перед Сніжаною прикидається багачем, а такий скупий із сином»; За дочку «Навіть аліментів не платить, нібито мало заробляє»; «Усі Міщенки схожі: і балакун Данило Міщенко-Міщенков, і його син Михайло-Мішель-Мішка, і онук-вусань, і, нарешті, прапраправнук Валентин… У всіх немовби подвійна душа. Усі хвалькуваті, брехливі, ненадійні».

Рід Кулаківських:

• Гордій Кулаківський – прапрадід Вадима Кулаківського. «… от борода – руда, як вогонь. І очі. Жовті, хитруваті». Саме з Гордія починається прокляття роду Кулаковських – бо він був першим, хто порушив заповідь «не вкради». Обманом заволодів чужими землями та маєтком Данила Міщенка. Відтоді ніхто з членів його сім’ї не зазнав щастя. Кожне наступне покоління «мало гроші, а щастя – ніколи». Гордія вбив мішок кукурудзи, що впав на нього з горіща.

Діти та нащадки Гордія:

• Фрол – ненароком застрелився.

• Франя – розлучниця, відбила Корнія у Клави. Дітей не мали.

• Яків – дуже жадібний, довів дружину Лизавету до голодної смерті, а сам вдавився картоплиною на званому обіді у сусіда. «У нього під повною коморою у великий голод помреш».

• Васюня – син Якова, дезертир, переховувався від призову на війну у льоху 40 років.

• Олена – дружина Васюні. Це вона прокляла Гордія Кулаківського і виколола очі на його світлині.

• Іван – син Васюні, помер з дружиною рано.

• Анатолій – син Івана, дід Вадима Кулаківського. Толика виховувала Олена, а потім Катерина.

• Катерина – дочка Івана, єдина в роді Кулаківських «добра душа». Саме її та Семена (чоловіка) Софійка врятувала від удару блискавки й тим зупинила прокляття роду.

Символічні образи:

• Чарівна бабусина шафа, що служить порталом між минулим і теперішнім часом, є символом пам’яті та пошани до свого роду: «Різьблена, з широкою шухлядою внизу, ще од прадіда Павла й прабабусі Горпини по маминій лінії. Її не проміняли на харчі навіть у голодовку…».

• Чарівні коралі – оберіг, який, за словами мами Софійки, «… кожна жінка їхнього роду під вінець одягала... Хоча Софійчина мама чомусь його всерйоз не сприймала. Вдягла тільки з поваги до реліквії. А по весіллі відразу кудись поділа, здається, таки до шафи». Намисто дісталося від сліпого старця Клаві – прапрапрабабі Софійки і передавалися з роду в рід на щастя у подружньому житті.

Софійка навчається в 7 класі, часто читає й перечитує відому казку про Русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. Дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника Вадима Кулаківського прекрасного принца.

Мама Софійки готується до весілля тітки Сніжани, вони самі вирішили пошити їй весільне плаття. Софійка тим часом гуляє з молодшим братиком Ростиком.

Сім’я Софійки нещодавно переїхала до нової квартири, а Софійка почала ходити до нової школи, де закохалася в однокласника Вадима Куликівського.

Але Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Господарі цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з порожньої квартири внизу.

Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться допомогти родині, щоб Вадик жив у нормальній сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб врятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість.

Софійка випадково виявила, що стара шафа – це портал. Тітка Сніжана перед весіллям почала шукати старі коралі, у яких всі жінки їх сім’ї виходили заміж. Коралі знайшли в старій шафі, а після знайомства з нареченим Сніжани – Валентином, Софійка одягла коралі і, взявши фото зі знайомства Сніжани і Валентина, опинилася в минулому. Виявляється, шафа переносить Софійку в той час, що на фото. На фото був засмучений хлопчик. Прослідкувавши за ним, Софійка зрозуміла, що це син Валентина… Софійка повернулася у свій час, сказавши фразу «Коралі» навпаки – “Іларок”.

Софійка товаришувала з однолітком Сашком, який жив сам з трьома сестрами та мамою. Сашко забезпечував родину як міг – продавав польові квіти, дрова, заробляв зважуванням людей. Після зустрічі з Сашком коралі зникли, Софійка навіть подумала, що то Сашко їх вкрав. Але згодом з’ясувалося, що коралі вкрав Вадим Кулаківський. Через зникнення коралів тітка Сніжана відмінила своє весілля. Згодом коралі Софійці та Сніжані вдалося викупити в товариша Вадима, а Софійка відкрила правду Сніжані про Валентина.

Софійка вирішує позбавити сім'ю Кулаківських від старого прокляття. Їй вдається роздобути старі фото Кулаківських, коли вона одного разу наважилась прийти до Вадима. Але ця фотографія не допомогла зняти прокляття, адже Гордій Кулаківський обдурив багатьох людей, обдурив сім'ю Міщенків, тому їх нащадки не мали щастя і були прокляті.

Софійка каже Вадиму, що їй потрібні його старі сімейні фото, а зняти прокляття допоможе один екстрасенс. Отримавши фото, вона неодноразово опиняється в минулому, а завдяки коралям її ніхто не бачить. Софійка дізнається все нові подробиці про життя Кулаківських нащадків, а одного разу в минулому від сліпого старця дізнається, що зняти прокляття можна буде, коли земля і небо зійдуться. Софійка довго не могла зрозуміти, коли той момент і кого вона має врятувати.

Коли була повня, у квартирі внизу знову відбувалося щось страшне і дивне, Софійка поділилася цим з Сашком, і діти вирішили пробратися до квартири в наступну повню. Також Софійка наважилася взяти кошеня у Сашка і принести додому, яке назвали Чорнобілка.

Софійка старалася сподобатися Вадиму, але той постійно був у компанії Ірки Завадчук, і Софійка ревнувала, але сподівалася, що коли зніме прокляття, то вони будуть разом.

Під час відвідин з тіткою Сніжаною бабусі та дідуся, що жили у Половничику, Софійка дізналася багато нового про нащадків Міщенків, Кулаківських та про своїх пращурів.

Повернувшись додому Софійка відправилася в минуле і дізналася, що Фрол Кулаківський випадково загинув (у нього вистрелила зброя, яку він діставав зі скрині), а його сестра Франя закохалася в хлопця Корнія, а той мав дівчину Клаву, і вона вирішила його приворожити. А як дізналася Софійка від бабусі в Половничику, ніхто з них так і не був щасливий – Франя хоч і була з Корнієм, але щастя не мала, а Клава так і прожила все життя сама, хоч і народила дочку. Як виявилося, Клава – це пра-пра-бабуся Софійки, саме вона отримала від якогось старця коралі і дала на весілля своїй дочці.

Одного разу, коли Софійка з Сніжаною були в Половничику вони познайомилися з художником, якого прозвали Пустельником. Сніжана і Пустельник закохалися, і скоро вона поїхала до Києва подивитися на його життя (і переконатися, що він не має сім’ї). Софійка поїхала з Сніжаною до Києва. Пустельник жив у тісній кімнаті. На вулиці Софійка познайомилася з дівчинкою, і дізналася, що її батько – Валентин (той самий, з яким мала одружитися Сніжана).

Коли була повня, Софійка з Сашком пробралися в квартиру знизу (залізли через вікно) і сховалися за диваном. Коли було майже 12 ночі, там почалося коїтися щось незрозуміле, з’являлися привиди чоловіка і жінки в голубій стрічці, потім все навкруг почали трощити. Софійка і Сашко налякані сиділи поруч, а перед ранком все зникло, лише на підлозі лежала голуба стрічка. Софійка думала, що то все баба Валя чаклує, але скоро вони з Сашком впевнилися, що вона до цього непричетна. Злякана бабця сказала, що відмовиться від догляду за квартирою.

Софійка дізналася про долю Якова Кулаківського, який мав дружину і сина Василя. Але Яків Кулаківський був надзвичайно скупий, ходив вечеряти по людях, жінці і сину не дозволяв брати запаси їжі в коморі. Як дізналася Софійка, жінка Кулаківського під час голоду померла біля повної зачиненої комори, а самого Якова вбив мішок кукурудзи, який впав на нього з горища.

Наступними, про чию долю дізналася Софійка, була сім’я Василя Кулаківського, той мав жінку Олену та дітей Івана та Катерину. Катерина, будучи дитиною, дуже хворіла, але Олена отримала від сліпого старця пораду – нагодувати всіх голодних, після чого дівчина почала видужувати. Цей Іван пішов на війну, але втік після перших боїв і просидів у погребі 40 років, його там переховувала дружина Олена. Слідкуючи за долею Катерини, яка з усіх Кулаківських Софійці була найприємніша, вона розуміє, що саме її вона має врятувати.

Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе від привидів загиблих у пустій квартирі. Катря і вся її сім’я мали загинути від удару блискавки, і саме їх привиди були в порожній квартирі, бо більше 50 років тому на цьому місці була стара хата Семена. Софійка повернулася в минуле разом з Сашком, вони спиляли шовковицю, у яку мала влучити блискавка, та порадили всім сховатися в погреб на час грози.

Як дізналася Софія, прокляття з Кулаківських знялося, Катря і Семен жили довго і щасливо, хоч і не мали дітей.

Вадим Кулаківський повідомив, що його дід повернувся додому, виявляється, всі ці роки він їх не пам’ятав, також повернулися батьки Вадима.

Власники квартири з привидами несподівано вирішили повернутися.

Вадим Кулаківський, як поводився раніше, так і продовжував поводитися, романтики від нього не дочекаєшся. Софійка зрозуміла, що прокляття на характер не впливає. А шафа перенесла Софійку в майбутнє, де вона побачила дорослого Кулаківського, який все так же зустрічався з Іркою Завадчук. А Сашко відкрив ресторан “Русалонька” і запропонував Софійці стати його Русалонькою…

Вранці під вікном Софійки стояв Сашко, який нагадав, що цієї ночі була повня, а в квартирі знизу було тихо. А по вулиці проходив Валентин зі своєю дочкою з Києва… У цієї казки був щасливий кінець…