Розвиток підлітка

Перегляньте відео

Відомо, що підлітковий період — це час, коли суперечності розвитку набирають особливої гостроти, що зумовлено специфічними явищами, які свідчать про перехід від дитинства до дорослості. Саме в цей період дитина усвідомлює свою індивідуальність, змінює ставлення до навколишнього світу, до себе, до інших людей, відбувається перебудова потреб і мотивів, поведінки. Водночас змінюються вимоги суспільства до підлітка. У зв’язку з цим молоді необхідно погоджувати свої потреби з очікуваннями оточуючих та вимогами соціальних норм.

— Підлітковий вік триває з 10 (11) до 17 років.

Цей період охоплює навчання в основній школі (5–9 класи) і знаменує суттєві зрушення дитини на шляху дорослішання. Цей вік характеризують бурхливими, але нерівномірними темпами зростання організму та фізіологічними змінами. Ці соматичні перебудови стають чинниками низки надбань психічного розвитку підлітка:

• швидкі темпи зростання та дорослішання викликають формування нового образу «Я», посилення інтересу до свого зовнішнього вигляду, однак підліткам характерне незадоволення своєю зовнішністю;

• нерівномірне формування опорно-кісткової системи (зростання рук, ніг і голови випереджає темпи розвитку хребта) супроводжується тимчасовою втратою гармонії в рухах, що примушує підлітка переживати сором’язливість, пригніченість, знижує самооцінку;

• нерівномірний розвиток кровоносної системи (серце росте швидше, ніж судини) може спричинювати погане самопочуття, головний біль, періодичне зниження розумової працездатності;

• у нервовій діяльності підлітка виникають перепади настрою, підвищена чутливість, роздратування;

• поява вторинних статевих ознак сприяє формуванню почуття дорослості, пожвавлює потяг до спілкування з протилежною статтю.

  Ознаками гармонійного розвитку хлопчиків і дівчаток є:

  • фізичне благополуччя — добрий фізичний стан організму, у якому злагоджено функціонують усі органи. Він легко пристосовується до змін довкілля, активно опирається хворобам;

  • психічне благополуччя — уміння правильно сприймати довколишній світ;

  • соціальне благополуччя — узаєморозуміння в стосунках із людьми, які тебе оточують;

  • духовне благополуччя — прагнення стати особистістю, відповідальною за себе та інших, робити добрі справи.

    Людина має споживати, щоб жити. Прагнення задовольнити свої потреби мотивує поведінку людини, формує сукупність її інтересів. Потреби людей дуже різноманітні, задовольнити їх нелегко, із кожним роком дедалі складніше, ураховуючи до того ж кількісне та якісне їх зростання.

    Предметами першої необхідності вважають їжу, житло й одяг. До предметів розкоші належать дорогоцінності, золоті вироби, хутра, яхти тощо. Потреби існують у всіх людей, груп людей, соціальних прошарків, класів, держави. Головна особливість цих потреб полягає в їх безмежності. Оскільки людство розвивається, прогресують і його потреби. Підвищується культурний рівень людей, зростають і розширюються духовні потреби. Будь-який новий винахід стає потребою і породжує цілий ланцюг нових потреб. Засоби масової інформації дуже оперативно роблять нову потребу надбанням усіх людей, байдуже, до якого класу вони належать або в якій країні мешкають: потреби ростуть кількісно ще й через збільшення народонаселення Землі.

    Потреба — це природний потяг людини до визначених умов життя, брак яких викликає хибне відчуття і породжує прагнення змінити такий стан речей. Потреби — це спонукальні мотиви рушійних сил, що є об’єктивною основою «ідеальних спонукань» — інтересів, бажань, цілей тощо.

    За способом задоволення виділяють:

    • індивідуальні — це потреби в одязі, житлі, їжі тощо;

    • колективні — ті, що спільно задовольняють у трудовому колективі (будівництво спільних баз і будиночків відпочинку, колективне управління виробництвом тощо);

    • суспільні — це потреби в забезпеченні громадського порядку, захисті навколишнього середовища тощо.

    За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на:

    • абсолютні — визначають за максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг (за найбільш сприятливих умов), які могли бути спожиті суспільством;

    • дійсні — відповідають рівню розвитку економіки певної країни;

    • платоспроможні — потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін (тобто їх визначають за співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення).

    Численні потреби людини за спільністю ознак можна об’єднати в такі групи:

    • матеріальні й духовні;

    • загальні й конкретні;

    • поточні й перспективні;

    • задоволені й незадоволені;

    • дійсні й абсолютні.

    Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася в дійсність, слід виробити життєві засоби. Величезна роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво забезпечує різноманітні блага, які становлять необхідні умови життя й розвитку людського суспільства на будь-якому історичному щаблі його існування. Інакше кажучи, блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні потреби, що становлять предмет інтересу.

    Широко відома класифікація потреб, запропонована американським ученим А. Маслоу. Він поділив їх на нижчі та вищі. До першої групи належать потреби фізіологічні, без задоволення яких неможливе саме життя людини. Після цього індивід прагне безпеки для себе, своєї сім’ї. До вищих потреб входять прагнення належати до певного кола людей, відчувати їх підтримку. Задоволення цієї потреби викликає прагнення завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в очах оточуючих. Найвищою потребою в другій групі є прагнення людини до самореалізації. Визначальними є економічні потреби, тобто той внутрішній мотив, що спонукає людину до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту й добробуту членів сім’ї.

    

Запишіть собі до робочого зошиту піраміду потреб за А.Маслоу.

Опиши дорослу людину, яка тобі подобається і на яку ти хотів би стати схожим, коли виростеш. Яких знань, умінь чи особистих якостей тобі поки що бракує? Назвіть кроки, які необхідно здійснити, щоб досягти такого ж успіху в житті.