5. Первинне сприйняття тексту — 5 хв
Учитель читає текст «Євген Чикаленко — людина, яка присвятила життя Україні» або пропонує учням самостійно ознайомитися з ним.
Завдання під час слухання чи читання:
З’ясуйте, які справи Євгена Чикаленка свідчать про його відданість Україні. Зверніть увагу на імена, назви, дати та числові дані.
Євген Чикаленко — людина, яка присвятила життя Україні
«Любити Батьківщину до глибини своєї кишені» — такою була життєва позиція Євгена Чикаленка, видатного українського громадського діяча, видавця, агронома й мецената. Він вважав, що справжня любов до рідної землі полягає не лише в словах, а й у конкретних справах. Саме тому значну частину власних коштів він витрачав на розвиток української мови, науки, освіти та літератури.
Євген Чикаленко народився 1861 року в селі Перешори на Одещині. Після навчання в Харківському університеті через активну громадську діяльність він змушений був повернутися до рідного села, де перебував під наглядом поліції. Там Чикаленко займався сімейним господарством, вивчав агрономію та впроваджував нові методи ведення сільського господарства. Завдяки власній праці й господарським здібностям він став заможним землевласником.
Згодом Чикаленко переїхав до Одеси, а потім до Києва, де активно долучився до українського громадського життя. Свої статки він використовував для підтримки національного відродження, адже розумів: без розвитку рідної мови, культури й освіти український народ не зможе повною мірою усвідомити власну самобутність.
Одним із найважливіших напрямів його діяльності стала підтримка української преси. Наприкінці ХІХ століття українські видання зазнавали значних обмежень через заборони російської імперської влади. Лише після революції 1905 року з’явилися нові можливості для розвитку українськомовної періодики.
Разом із Василем Симиренком і Володимиром Леонтовичем Чикаленко підтримав видання першої щоденної української газети «Громадська думка». Після її закриття він продовжив видавати газету «Рада», яка виходила протягом восьми років. Це була збиткова справа, тому меценат постійно покривав фінансові втрати. Проте він розумів, що українська преса допомагає людям об’єднуватися, поширювати рідне слово й обговорювати важливі суспільні питання. У 1914 році газету закрила влада через посилення цензури.
Важливе місце в діяльності Чикаленка посідала підтримка освіти й науки. У 1895 році він пережив тяжку втрату — смерть своєї восьмирічної доньки. У пам’ять про неї меценат вирішив зробити щось корисне для українського народу. Гроші, відкладені на посаг дівчинки, він використав для оголошення конкурсу на найкращу доступну для широкого кола читачів історію України. Так Чикаленко прагнув увічнити пам’ять про доньку не лише пам’ятником на могилі, а й доброю справою для суспільства.
Меценат також підтримував Наукове товариство імені Шевченка. На початку ХХ століття він пожертвував 25 тисяч карбованців на будівництво Академічного дому у Львові, призначеного для українських студентів. Серед усіх доброчинців його внесок був найбільшим.
Не менш значною була допомога Чикаленка українським письменникам. Він надавав фінансову підтримку Володимиру Винниченку, Михайлу Коцюбинському та іншим митцям, виплачував їм стипендії, допомагав із виданням творів і створив фонд підтримки українських письменників.
Євген Чикаленко не ідеалізував українське суспільство й іноді сумнівався в майбутньому своєї країни. Проте ці сумніви не завадили йому присвятити багато років служінню українській справі. Він не прагнув слави й не любив вихвалятися своїми досягненнями. Найважливішим для нього було бачити результати своєї праці.
Отже, Євген Чикаленко став одним із найвизначніших меценатів українського національного відродження. Його діяльність доводить, що любов до Батьківщини виявляється у відповідальності, наполегливій праці та готовності ділитися власними можливостями заради спільного майбутнього.