Урок української мови та читання, а також виховного заходу "Рукавичка невеличка подружила нас усіх"
Тема. У світі казки чарівної. Вступ до теми. Українська народна казка «Рукавичка».
Мета: поглиблювати знання учнів про казку; розвивати навички діалогічного мовлення; вдосконалювати техніку читання учнів, використовуючи різні види робіт над текстом; збагачувати активний словниковий запас; вчити правильно висловлювати свої думки; виховувати бажання бути щирим, добрим.
Тип уроку: урок ознайомлення з новим твором.
Обладнання: ілюстрації до казки, малюнки та маски тварин для інсценізації казки.
Перебіг уроку
I. Організаційна частина
Сьогодні у нас незвичайний урок.
Сьогодні ми зробимо ще один крок
В країну відому, в країну чудову,
В країну чарівних казок.
Вправа «Якого кольору настрій?»
Я хочу щоб наш урок був цікавим, пізнавальним, науковим, розвиваючим.
Ви на уроці будьте активні, розумні, виховані.
Настроїмося на урок. А чи є у вашого настрою колір? Якого кольору ваш настрій? Може веселочка підкаже?
Які гарні кольори!
Жовтий та оранжевий – кольори сонця і настрій сонячний. Зелений – колір спокою та впевненості, червоний – колір серйозної роботи, фіолетовий, рожевий – кольори творчості та фантазії.
II. Мовленнєва розминка
Урок продовжим без зупинки
з мовленнєвої розминки.
1.Вправа «Дмухнути на кульбабку» (повторити 2-3 рази).
2.Читання складів на одному диханні.
Ра-ро-ру-ри-рі-ре
Рам-ром-рум-рим-рім-рем
Рак-рок-рук-рик-рік-рек
3.Чистомовка.
Ра-ра-ра-у лісі нора.
Ри-ри-ри-звірі нірку рили.
Ро-ро-ро-каже свиня «хро».
4. Повторення вивчених скоромовок.
Прочитати напівголосно і повільно; голосно і швидко; весело, сердито.
5. Підсумок учителя.
III. Хвилинка релаксації
- Діти, заплющіть очі та уявіть себе взимку на лісовій галявині.
- Що ви бачите навкруги? А що чуєте?
- Які запахи ви відчуваєте навкруги?
- Кого з лісових звірят ви помітили?
- Чим вони зайняті?
IV. Повідомлення теми і мети уроку
- На сьогоднішньому уроці ми потрапимо з вами у казковий ліс. А яку саме казку нам подарує ліс, ви дізнаєтеся, коли розгадаєте загадку.
Де ж усі сховались звірі?
У якій такій квартирі?
Дуже тісна,невеличка
Це чудова… (Рукавичка).
Сьогодні на уроці ми з вами опрацьовуватимемо добре знайому вам українську народну казку «Рукавичка». Ми спробуємо знайти в ній щось таке, чого раніше не бачили, не знали. Звичайно ж відпрацьовуватимемо правильність, виразність читання, спробуємо казку про інсценізувати.
V. Опрацювання казки «Рукавичка»
Вправа «Вмикаємо телевізор»
- Добрий вечір! В ефірі телебачення міста Суми. У програмі «Чарівна казка» послухайте українську народну казку «Рукавичка».
1. Слухання казки (читає підготовлений учень – «актор»).
- Яких героїв казки запам’ятали?
- Де взялася у лісі рукавичка?
2. Словникова робота.
- Які слова незрозумілі?
Складання словосполучень зі словами: шкряботушка, скраєчку, скрекотушка, іклан, оглядівся, розірветься.
3. Читання казки мовчки, підготовка до читання вголос.
- Чи в повному обсязі надруковано казку у підручнику?
- Яка частина відсутня?
- Прочитайте, які тварини оселилися в рукавичці.
- Розгляньте ілюстрації до казки у підручнику.
- Кого з героїв казки не зобразив художник? (Кабана)
- Послухайте уважно загадку. Відгадайте і скажіть, кого з героїв казки немає в змісті загадки.
Що за хата на узліссі,
Вся ворушиться , дрижить?
Де не взявсь – кабан біжить.
Тут і вовк іде ,й ведмідь,
Й кожен хоче в хатці жить.
Там вже тісно їм усім –
Ось – ось – ось порветься дім.
Що за дім такий лежить,
І ворушиться , й дрижить?
( Відсутні: лисичка , жабка, мишка, зайчик.)
VІ. Весела руханка.
Сірий зайчик сів і жде,
Спритно вушками пряде.
Зимно зайчику сидіти —
Треба трошки пострибати
Скік-скок, скік-скок, скік-скок,
Пострибавши — відпочити.
4. Читання казки вголос.
- Чому мишку названо шкряботушкою, а жабку – скрекотушкою?
- Кого звірі не хотіли впускати в рукавичку?Чому? Прочитайте.
- Чи можна прочитати казку за особами?
- Слова якої тварини ви хотіли б прочитати? Яким тоном їх слід читати?
5.Читання казки за особами за логічно завершиними частинами.
- Чи можна цих тваринок назвати друзями? Чому?
6. Інсценізація казки.
- Скільки буде учасників інсценівки?
- З якою інтонацією слід промовляти слова дійових осіб?
7. Виведення головної думки казки.
- Чому вчить казка?
8. Гра «Посели у рукавичку»
Для гри потрібний малюнок рукавички із прорізами,до якої можна покласти картки з написаними першими складами назв тварин. За першим складом діти відгадують тварину, говорять, як її називають у казці та яку дію вона виконує.
За…
Жаб…
Миш…
Ли…
Ка…
Вед…
VI. Домашнє завдання
Виразно читати казку за особами, детально переказувати. За бажанням скласти загадку про рукавичку.
VІI. Підсумок уроку
Бесіда
Яку казку опрацьовували на уроці?
Хто її автор?
Які звірята стали жити у рукавичці?
Що у казці є казковим?
2. Гра «Хто такий?»
Учитель прикріплює до правого боку дошки малюнки із зображенням тварин (птахів) таким чином, щоб вони утворювали вертикальний стовпчик. У лівому стовпчику записані словосполучення.
- Перед вами – порівняння. Поєднайте їх з відповідними малюнками, що розміщені праворуч.
Хитрий, як…(лисиця).
Боягузливий, як…(заєць).
Незграбний, як…(ведмідь).
- Коли такі характеристики представників тваринного світу притаманні людям? Наведіть приклади.
4. Гра «Коло бажань»
Якби я був дідусем…»
Виховний захід «Рукавичка невеличка подружила всіх звірят»
Мета: узагальнити знання учнів про українську народну казку «Рукавичка» як художній твір, в якому вигадка і фантазія є засобом передачі думок народу про своє життя; удосконалювати навички виразного читання; створити атмосферу радості, насолоди від творчості;
розвивати фантазію, увагу, уяву, пам’ять, вміння передавати емоції і почуття, прищеплювати читацький інтерес до казок;
виховувати прагнення до добра і справедливості, любов до краси слова, доброзичливість, доброту, чуйність, почуття гумору, дотепність, уміння працювати в команді.
Перебіг заходу
Виходить хлопчик.
Вірш «Рукавичка»
Вчора мама мені казку розказала,
Як у лісі рукавичка домом стала.
Я покинув рукавичку за городом, там, де ліс.
Та ні зайчик, ні лисичка, вовчик в неї не заліз!
Мабуть дуже замала в мене рукавичка…
Взяв я в мами зі стола, з ліжка у сестрички.
Рукавичок, мабуть, п’ять –
В ліс відвіз – хай звірі сплять.
Я не знаю як було, що із ними сталось,
А мені не повезло – від усіх дісталось!
( Витирає сльози )
Ну не треба сумувати, сльози горя проливати.
Казку ми тобі даруєм – зараз радість ти відчуєш!
Починається казка «Рукавичка».
(Виходить дід з торбинкою)
Дід: З міста ось я причвалав.
Всім гостинця я придбав.
Настусі маленькій –
Сарафан гарнесенький.
Хустку з шовку - для дочки,
Бабі – бублик отакий,
Ще й до чаю сайку,
Собі – балалайку!
Хай тепер побачить всяк
Був я в місті, як не як!
Шлях подолав я неблизький
І в дорозі притомився.
Сяду зараз на пеньок
З’їм смачненький пиріжок.
(Сідає на пеньок
Виходить Зима зі сніжинками)
Зима:
Я – Зима, Зима весела,
В гості я до вас прийшла.
Я – Зима, Зима весела
Всім вам свято принесла.
Мої сніжоньки кружляють,
В танці мову знов ведуть,
що цікаву казочку на свято
в клас сьогодні приведуть.
Сніжинки
Зима – це наша мати,
А хмара – наша хата.
Усі ми сестри рівні
Сніжиночки – царівни.
Ой, летять, летять сніжинки,
На будинки, на ялинки.
На дороги, на поля,
Біла-біла вся земля.
Ми сніжиночки легенькі,
Білі, гарні і м’якенькі.
Як на землю опадаєм,
Враз тихенько засинаєм.
Часом вітерець гуляє,
У танок нас закликає.
І тоді ми знов літаєм
І сміємось, і кружляєм.
Гей, завії й хуртовини,
Припиніть ходу свою.
Краще у таночок щирий
Зберемо родину всю!
Хай мете сніговій, та не дуже,
Без суворих морозів отих.
До казкових подій не байдужі –
Ми, сніжинки, чекаєм на них.
Танок сніжинок
(В кінці кружляють і закривають рукавичку)
Дід встає з пенька, йде й губить рукавичку.
Зима закидає рукавичку і разом із сніжинками сідають на стільчики.
(Прибігають мишенята)
Ми - О, яка цікава хатка!
М - Може це для нас є пастка!
(Заглядають у рукавичку)
Миша : - Ні, нічого тут поганого немає.
Миша : Тепло, затишно.
Нарешті ми зігріємось, подрімаємо…
(Танок мишенят)
Жаби: Ква – Ква – Ква
Ква – Ква – Ква
Щось пожовкла вже трава
Змерзли й лапки й черевце… (помічає рукавичку)
А хто ж тут живе оце?
Мишки : Мишенята ми малі,
Сірі шубки чепурні
Ми, мишки-шкряботушки.
Сірий хвіст, рожеві вушки.
А ви хто?
Жабки: А ми– жабки-скрекотушки.
Робітниці й балакушки.
Пустіть і нас в рукавичку.
Миша: То йди (заходить).
Заєць: 1.Сіє-віє завива
Снігом завірюха.
А у зайчика, хоч плач
Дуже змерзли вуха.
2. Зайчата стали білими,
Ну зовсім наче сніг.
Щоб в лісі не зумів ніхто
Відшукувати їх.
3. Вже володарка зима
Замела стежинки
Не знайти під снігом вже
Моркви й капустинки.
4. На сніданок я погриз
Лиш кори шматочок,
Давайте сядемо перепочити
Ось на цей пеньочок.
5. Що це там ворушиться?
Що за диво це?
Рукавичка! Чудасія!
Хто в рукавичці живе?
Миша: Мишка-шкряботушка і жабка-скрекотушка.
А ви хто такі?
Зайці : А ми зайчики –побігайчики.
Пустіть і нас погрітися.
Звірі: Заходьте.
( Танок зайців_)
Лисичка1: По кущах та по ярах
Нору лисонька шука.
Теплий закуток такий
Щоб поспати трохи в ній. (помічає рукавичку)
Лисичка2: Хитромудра я Лисичка.
Ох і гарна рукавичка.
Хто тут є, і хто в рукавичці живе?
Мишки: Ми, мишки-шкряботушки.
Жабки: Ми, жабки-скрекотушки.
Зайчики: Ми, зайчики-побігайчики.
Лисички: А ми лисички-систрички
Пишний хвіст, руденькі щічки.
Пустіть і нас в рукавичку!
Миша: В нас тут трішки тіснувато,
Та заходьте й ви до хати.
Всі: Рукавичка знаменита!
Всі ми будемо в ній жити!
(з’являється вовк)
Вовк1: Листя опадає вже, бо зима ось-ось
Вовчикові-братику навіть сумно щось.
Вовк2: Мабуть поховалося в лісі все живе,
(помічає рукавичку)
Стій-но, що за галас?
Хто отут живе?
Всі по черзі: А ви хто?
Вовки: Ми вовки, всіх хватаєм за боки.
Пустіть і нас в рукавичку!
(з’являється кабан)
Кабан:
Хро – хро – хро
Хто – хро – хро
В мене тепле є хутро,
В мене гостре є ікло,
Але ж снігу намело!
Не видко і краю.
То ж під дубом жолудів
я не нашукаю.
Зараз іклами своїми
Пеньок підкопаю.
І поживу я собі
Миттю відшукаю
Ой, а що то ворушиться?
Та тож проста рукавиця!
А хто у тій рукавичці живе-поживає ?
Мабуть лютий вам мороз
Тут не дошкуляє!
Всі по черзі: А ти хто?
Кабан: Я кабан-іклан.
Пустіть погрітися.
Всі: Не можемо – самим тісно!
Кабан: Я зовсім маленький Кабанчик,
Я важу всього 101кілограмчик.
Пустіть будь-ласка!
(з’являється ведмідь)
Ведмідь:
Тріщать кущі під лапою,
Важкою волохатою.
Ступлю лиш на торішній хмиз –
Сухе ломаччя трісь та трісь…
Мед назнав я запахущий
Та заліз лишень в дупло –
Як ужалять бджоли злющі
В ніс,і в ухо, і в чоло!
Спухла морда, спухла шия,
Світ весь колами пливе…
(помічає рукавичку)
Рукавичка! Чудасія!
Хто це? Хто це в ній живе?
Всі по черзі: А тих то?
Ведмідь: Гу,гу,гу. Як вас багато!
А я - ведмідь-набрідь!
Пустіть і мене в рукавичку!
Миша: Ти диви ведмідь-набрідь
Всі поснули, він не спить.
Ну йди вже, тільки скраєчку!
Ведмідь лізе, звірі пищать: Ой, лапа! На хвоста наступив!
(біжить собачка)
Гав – гав – гав! (Підбігає до рукавички. Дивується)
Собачка:
Ти диви!
У маленькій рукавичці
Миші, зайці і лисички,
Два вовки, кабан й ведмідь.
- Діду, діду, швидше йди і звіряток полови!
(Йде заклопотаний дід)
Дід:
Загубив я рукавицю.
Ось вона лежить, дивіться!
Та у ній малі звірята!
Ог-го, як вас багато!
Що робити, як тут бути?
Давайте вже дружити.
Хороводи вже водити.
Вихід звірят із рукавички.
Із рукавички виходять всі звірята, говорять хором:
Рукавичка невеличка подружила нас усіх!
