Розквіт і занепад Давнього Єгипту

Для кращого розуміння теми перегляньте відео

1. Як утворилось Нове царство?

Давньоєгипетське суспільство у своєму розвитку пройшло декілька етапів: час від часу відбувалося послаблення царської влади, у країні розпочиналися безлади та смути. Під час таких чвар зрошувальна система руйнувалася, чимало земель перетворювалося на солончаки, населення потерпало від голоду. Проте сама природа вимагала, щоб Єгипет розвивався як єдина держава. Тому після занепаду відбувалося відновлення єдиної Єгипетської держави, її господарства.

Приблизно 1700 р. до н. е., скориставшись черговим занепадом Єгипту, країну поступово заселили племена кочівників з Азії - гіксоси. Їхні вожді побудували столицю на півночі Єгипту - у дельті Нілу і почали правити країною. Правління гіксосів тривало близько 100-150 років.

У XVI ст. до н. е. царі Південного Єгипту розпочали успішну війну проти гіксосів. Приблизно 1550 р. до н. е. фараону Яхмосу І вдалося остаточно вигнати їх із країни. В Єгипті утворилось Нове царство - найбільше за всю історію країни. Нова столиця - Фіви - стала великим містом, яке прикрашали чудові споруди.

2. Чим уславилось правління Хатшепсут?

Поряд з чоловіками на єгипетський трон сходили і жінки. Могутньою правителькою в XV ст. до н. е. була Хатшепсут («Перша серед найвродливіших»). Вона стала регентом (тимчасовим правителем) при малолітньому синові - Тутмосі III і правила 21 рік. Вона, як і годилося фараонові, носила накладну царську борідку.

Статуї Хатшепсут перед храмом в Дейр ель-Бахрі (сучасний вигляд)

Період її правління ознаменувався припиненням воєн. Вона відбудувала зруйновані гіксосами єгипетські храми і спорудила поблизу Фів свій поминальний храм, який нині є перлиною староєгипетської архітектури. Вона уславилася організацією великої морської експедиції по парфуми, золото, слонову кістку, екзотичні дерева та тварини у далеку країну Пунт (нині це територія Сомалі). Після смерті Хатшепсут влада перейшла до її сина Тутмоса ІІІ, який уславився військовими перемогами

Статуя Хатшепсут з Бостонського музею образотворчих мистецтв 

3. Як утворилась «світова» Єгипетська держава.

Найбільші завоювання в XV ст. до н. е. здійснив фараон Тутмос ІІІ. Він створив велике, дисципліноване і добре навчене військо. Саме тоді почали застосовувати бойові колісниці - легкі двоколісні візки, запряжені кіньми. Велику частину війська складали піхотинці. Одні були озброєні луками, інші довгими списами, бойовими сокирами або кинджалами. Для захисту піхотинці використовували невеликі легкі щити, зручні в рукопашному бою.

Здійснивши 17 походів, Тутмос ІІІ не зазнав жодної поразки. Спочатку на чолі армії він рушив до Передньої Азії, що славилася своїми багатствами. Правителі Сирії та Палестини об'єднали свої розрізнені загони і чекали фараона-завойовника в могутній фортеці Мегіддо. Прямий шлях туди лежав через вузьку ущелину, де колісниці повинні були їхати одна за одною. Воєначальники радили фараонові не ризикувати і вибрати обхідний шлях. Проте Тутмос III вирішив іти в Мегіддо небезпечним, але найкоротшим шляхом, привівши лише один довід: «Щоб не казали ці вороги, мерзенні для Ра, що його величність пішов іншим шляхом, злякавшись нас». Воєначальники змушені були підкоритися. Єгипетська армія успішно подолала міжгір’я і несподівано для супротивників вийшла в долину Мегіддо.

Єгипетський фараон на чолі свого війська (давньоєгипетське зображення

Фігурки давньоєгипетських воїнів з гробниці номарха Месехті

Наступного дня відбувся бій. Більш організовані єгипетські війська зламали опір ворога і здобували перемогу. Але фортеця Мегіддо вистояла, бо єгипетські воїни захопилися грабунком ворожого табору, кинувши переслідувати ворога. Так було втрачено можливість захопити фортецю. Єгиптяни взяли її в облогу, яка тривала приблизно сім місяців. І лише коли в місті почалися голод і хвороби, союзники здалися. Здобуття фортеці відкривало шлях для подальших завоювань в Азії. В результаті цього походу Тутмос III захопив величезну здобич: 2503 полонених, понад тонну золота, 207 300 мішків пшениці, чимало худоби. Крім того, підкорених правителів зобов’язали платити єгипетському фараону щорічну данину. Втім, це був лише епізод із насиченого військового життя Тутмоса III.

У наступних походах Тутмос III заволодів Фінікією, Сирією і, перейшовши Євфрат, спустошив могутню країну Мітанні. На півдні фараон завоював Нубію з багатими золотими копальнями. За Тутмоса III кордони Єгипетського царства сягали річки Євфрат, а в Африці - до четвертого порога Нілу. Так утворилася «світова» Єгипетська держава.

4. Чим прославився Рамзес II?

Використовуючи QR-код, ознайомтеся з діяльністю давньоєгипетського фараона Рамзеса II та виконайте поставлене завдання.

5. Чим зумовлений занепад Єгипетської держави?

Наступники Рамзеса II були більше заклопотані обороною держави, ніж організацією нових військових походів. Підкорені фараонами народи Азії часто повставали проти них. До того ж численні військові походи виснажили країну і водночас посилили знать і храми. Великою силою стали жерці: реальна влада в державі поступово переходила до них.

У країні вже не було колишньої єдності. У Єгипті панували свавілля і злочинність, грабували навіть царські могили. Документи свідчать, що хабарництво і зловживання були звичайним явищем серед чиновників. Народ Єгипту втрачав повагу до царської влади.

Неспокійно було і на кордонах Єгипетської держави. Близько 1200 р. до н. е. вона зазнала нападу «народів моря» — племен з Балканського півострова і островів Середземного моря. Ворогів ледь вдалося відбити, але Єгипет втратив усі свої володіння в Азії. У першій половині VII ст. до н. е. ассирійські царі здійснили три вторгнення в долину Нілу. Вони супроводжувались різаниною, грабунком і масовим вигнанням населення. У другій половині VI ст. до н. е. Єгипет завоювали перси. Таким був безславний кінець давньоєгипетської держави.

Безперервні вторгнення іноземних племен, хабарництво і зловживання чиновників, ослаблення верховної влади призвели до занепаду колись могутньої Єгипетської держави. Утім, чимало пам’яток Стародавнього Єгипту дійшли до нашого часу і є частиною історичної спадщини всього людства.