Розділ 2. Криміналістична техніка

Поняття, система, завдання та джерела криміналістичної техніки

У науці криміналістиці поняття "криміналістична техніка" виникло як сукупність технічних пристроїв, пристосувань і матеріалів, що використовуються для виявлення, фіксації і дослідження матеріальних джерел інформації. Основою виникнення і застосування технічних засобів є досягнення природничих і технічних наук. Методи і засоби природничих наук застосовували для вирішення вузьких завдань криміналістики, на основі яких виникали засоби і методи дослідження речових джерел інформації. Так виникло поняття "криміналістична техніка", яке стали розглядати не тільки як сукупність технічних засобів, що використовуються для розкриття злочинів, але й як систему прийомів і методів ефективного застосування технічних засобів, як систему теоретичних положень, що утворюють розділ науки криміналістики - "Криміналістична техніка".

В науці криміналістиці склалася система концепцій, теоретичних постулатів, технічних засобів, знання і методів, що використовуються для виявлення, дослідження і використання слідів злочину для його розкриття і встановлення винного. Такий розділ дістав назву "Криміналістична техніка", що має свої певні завдання.

Поняття "криміналістична техніка" на сучасному етапі використовується у двох значеннях: 1) криміналістична техніка як розділ науки криміналістики; 2) криміналістична техніка як технічні засоби, а також їх сукупність, прийоми їх використання при розслідуванні злочинів.

1. Криміналістична техніка - це сукупність наукових положень та рекомендацій щодо застосування природничо-наукових методів і технічних засобів при розкритті злочинів.

2. Криміналістична техніка - це сукупність (система) спеціальних засобів і методів (у тому числі суспільно-наукових), які використовуються для виявлення, фіксації, дослідження, оцінки та використання доказів при розслідуванні злочинів.

 
Криміналістична техніка - це розділ науки криміналістики, що являє систему теоретичних положень і розроблених на їх основі технічних засобів, методів виявлення, фіксації, вилучення, збереження і переробки інформації про подію, що розслідується, а також технічних засобів і методів запобігання злочинам.

Криміналістична техніка як галузь науки криміналістики має свою систему. На думку вітчизняних вчених, сучасна система криміналістичної техніки складається з таких частин:

• загальні положення криміналістичної техніки;

• криміналістична фотографія;

• криміналістичний відеозапис;

• криміналістичні засоби і методи збирання доказової інформації;

-       інформаційне довідкове забезпечення криміналістичної діяльності;

-       криміналістична техніка для запобігання злочинам (В.С. Кузь- мічов, Г.І. Прокопенко, 2001).

Завдання криміналістичної техніки:

• розроблення технічних засобів і методів, що забезпечують введення в процес доказування нових джерел криміналістичної інформації;

-       виявлення, фіксація, вилучення, збереження і попереднє дослідження матеріальних слідів злочину;

• встановлення механізму утворення слідів і причин їх взаємодії;

-       обробка і використання криміналістичної інформації для розслідування злочинів і їх запобіганню;

-       розробка прийомів і технічних засобів оцінки і подання криміналістичної інформації в правоохоронній діяльності.

Джерела криміналістичної техніки:

• кримінально-процесуальний закон;

• потреби слідчої та судової практики;

• досягнення природничих і технічних наук, які сприяють удосконаленню існуючих, а також розробці та впровадженню нових методів і засобів криміналістичної та спеціальної техніки.

Поняття та класифікація засобів та методів криміналістичної техніки

У спеціальній літературі наводяться різні класифікації технічних засобів, що використовуються в правоохоронній діяльності.

Засоби криміналістичної техніки широко використовуються для запобігання злочинам та у профілактичній діяльності органів дізнання, слідства та суду. Значну роль вони відіграють в адміністративно-профілактичній діяльності, у запобіганні проступків і правопорушень.

Методи збирання криміналістичної інформації технічними засобами поділяють на:

• методи "польової" криміналістики, тобто такі, що використовують слідчий, оперативні працівники для виявлення, фіксації та попереднього дослідження матеріальних джерел інформації;

• науково-дослідні методи, які експерти використовують при проведенні судових експертиз та попередніх досліджень.

До методів "польової криміналістики" відносять судово-фотографічні, а також методи копіювання й моделювання слідів тощо.

Науково-дослідні методи - це фізичні, хімічні, біологічні, математичні, кібернетичні тощо. Вони, як правило, потребують лабораторних експертних досліджень (наприклад спектральний аналіз, хроматографія, електронна мікроскопія, рентгенографія та інші).

За галуззю наукового знання технічні засоби, які використовуються в криміналістичній техніці можна поділити на загальні і спеціальні. Загальні - це технічні засоби, запозичені з інших галузей науки і техніки, що застосовуються без будь-яких змін і вдосконалень. Це - технічні засоби загального призначення, їх не можна віднести до криміналістичних засобів, тому що вони використовуються в різних науках.

До спеціальних відносять засоби, що є інструментами пізнання для будь-якої одної галузі знання чи техніки. Для науки криміналістики - це спеціально розроблені прилади, пристрої і пристосування, призначені для виявлення, фіксації і дослідження джерел криміналістичної інформації в доказуванні у кримінальних і цивільних справах. До таких засобів можна віднести йодні трубки, магнітні пензлі, прилади для композиції суб'єктивних портретів, метричні масштаби тощо.

Спеціальні технічні засоби, як правило, це прилади, виготовлені тільки для вирішення криміналістичних завдань, чи прилади та засоби загального призначення, в які внесені певні зміни, внаслідок яких прилади набули нових функцій, що відповідають завданням криміналістики.

Інколи криміналістичну техніку класифікують за суб'єктом її використання: слідча, експертна, оперативно-розшукова, техніка працівника ДАІ, прокурора-криміналіста. Ця техніка, як правило, укомплектована до спеціальних наборів, валіз, портфелів, сумок, пересувних криміналістичних лабораторій.

Зараз існує уніфікована валіза криміналіста для огляду місця події, яка також використовується органом дізнання при проведенні першочергових невідкладних слідчих дій у ході дізнання або досудо- вого слідства. Пересувна криміналістична лабораторія має комплекти цільового призначення: спеціалізовані фотографічні засоби; валіза для роботи із слідами рук, одорологічна валіза для роботи з біологічними об'єктами, портативна рентгенівська установка, валіза для виготовлення зліпків з об'ємних слідів на місці події та інше.

Науково-технічні методи і засоби криміналістичної техніки застосовують як правило в експертній практиці.

До технічних засобів наукового дослідження належать: оптичні; б) мікроскопічні; в) джерела УФ, ІЧ та рентгенівських променів; г) засоби спектрального аналізу; д) засоби фізико-хімічних досліджень.

Методи експертних досліджень речових доказів також поділяють на: фотографічні, мікроскопічні, кольоророздільні, вимірювальні, люмінесцентні, спектральні, рентгенографічні, атомно-адсорбційні, електронно-графічні.

Засоби криміналістичної техніки

Технічні засоби у криміналістиці поділяються на: а) технічні засоби, що використовуються на досудовому слідстві; б) технічні засоби, що використовуються органами оперативними працівниками; в) технічні засоби експертного дослідження; г) технічні засоби криміналістичної профілактики злочинів.
 

 
Технічні засоби, що застосовуються на стадії досудового слідства, нерідко називають криміналістичною технікою, чи технікою слідчого. Техніка слідчого дозволяє розв'язувати завдання по виявленню, фіксації, дослідженню, поданню і демонстрації доказів.

У сучасній криміналістиці технічні засоби також поділяють на загальні і спеціальні. Загальні технічні засоби використовують всі суб'єкти, які здійснюють слідчу, судову і профілактичну діяльність. Спеціальні технічні засоби призначаються для окремих напрямів діяльності, наприклад співробітників розшуку, інспекторів ДАІ, служби безпеки, митниці та ін.

До загальних технічних засобів належать: засоби освітлення, оптичні, засоби вимірювання, засоби фіксації, дослідження і концентрації криміналістичної інформації.

Криміналістична та оперативна техніка являє собою в основному засоби польової криміналістики, тобто апаратура, пристрої, матеріали і приладдя, що застосовуються безпосередньо слідчими прокуратури, ОВС, працівниками органів дізнання на стадії порушення кримінальної справи і проведення досудового слідства.

Експертну техніку поділяють на:

• лабораторну;

• вимірювальну;

• освітлювальну;

• відтворення зображення;

• мікроскопічну;

• акустичну;

• дослідження мікрооб'єктів і запаху;

• автоматизації та комп'ютеризації.

Профілактика злочинів як особливий вид діяльності полягає в усуненні або нейтралізації причин та умов, що призводять до правопорушення, і у здійсненні попереджувального впливу на осіб, які мають схильність до їх вчинення.

Попередження злочинів криміналістичними засобами відносять до предмета криміналістики. Вивчення судово-слідчої практики свідчить, що в процесі попередження, розкриття і розслідування злочинів використовується оперативна, криміналістична і спеціальна техніка. Тому засоби і методи криміналістичної профілактики доцільно класифікувати за видами профілактичних завдань на п'ять груп:

• технічні засоби і методи, що використовуються для виявлення фактів, які сприяли вчиненню або приховуванню злочинів. До них можна віднести: а) техніку спеціаліста, помічника слідчого, а також технічні комплекти криміналістичної і оперативної техніки; б) засоби і методи експертного дослідження; в) прийоми і методи непроцесуального використання криміналістичної та оперативної техніки;

• технічні засоби і методи захисту різних об'єктів від злочинних посягань, наприклад, засоби охоронної сигналізації; засоби, які перешкоджають (заважають) вчиненню злочину;

• технічні засоби, що створюють умови виникнення на місці вчинення злочину додаткових слідів, наприклад рук, звуку, запаху. У спеціальній і оперативній техніці є особливі пристрої, що називаються "пастками", доторкання до яких залишає на одязі, тілі злочинця, руках і засобах вчинення злочину невидимі сліди, виявлення яких потребує спеціальних засобів, наприклад ультрафіолетових освітлювачів, радіометрів тощо;

• технічні засоби і методи отримання інформації про злочини, що готуються. Це засоби спеціальної техніки, що застосовуються органами дізнання під час оперативно-розшукової діяльності, наприклад, негласного документування злочинної діяльності фотозйомкою, відеозаписом, зняття інформації з каналів зв'язку тощо;

• технічні засоби і методи активного психологічного впливу на осіб, схильних до вчинення правопорушень. Наприклад, використання телевізійних систем спостереження, встановлених в місцях скупчення людей (вокзали, універсами, універмаги, дороги тощо).

Методи криміналістичної техніки

Основу криміналістичного методу складають технічні засоби (знаряддя праці) і об'єктивні закономірності науки і техніки, на основі яких сконструйовані різні прилади і пристрої для проведення різних видів практичної діяльності слідчого, працівника органу дізнання, судового експерта.

Методи отримання криміналістичної інформації поділяються на два великі класи:

• методи виявлення, фіксації і вилучення джерел криміналістичної інформації, що застосовуються слідчим і органом дізнання (методи "польової" криміналістики);

• методи отримання криміналістичної інформації спеціалістом, помічником слідчого і експертом (лабораторні, експертні або науково-дослідницькі).

В експертній практиці розроблена класифікація методів криміналістичних досліджень, в якій за основу поділу вибрано вид судової експертизи: почеркознавчі, авторознавчі, трасологічні, судово-балістичні, дактилоскопічні тощо.

До методів виявлення, фіксації і попереднього дослідження речових джерел інформації відносять:

• органолептичні (на основі органів чуття - зір, слух, нюх, дотик);

• вимірювання (органолептичні (високий, низький, середній, великий, вище за середній, нижче від середнього тощо) та інструментальні - порівняння об'єкта зі стандартною метричною мірою (м, см, кг, г, см2 тощо)). Інструментальні методи поділяються на: контактні, безконтактні і комбіновані. Контактні методи полягають в приведенні вимірювального засобу в контакт з вимірюваним об'єктом і порівнянні його з одиницею виміру. Суть процедури безконтактного вимірювання полягає в порівнянні одиниці виміру (масштабу) з оптичним зображенням вимірюваного об'єкта. Суть процедури комбінованого метода вимірювання зводиться до того, що спочатку контактним або безконтактним шляхом вимірюють об'єкт, а потім справжні його розміри визначають без контакту.

• фотографічні методи (оперативні, вимірювальні, контрастуючі, сигналетичні, кольоророздільні, стереоскопічні, макро- та мі- кро зйомки, зйомки у невидимій ділянці спектру тощо).

До методів дослідження речових доказів та інших джерел інформації експертом і спеціалістом у лабораторних умовах відносять:

1. фізичні методи:

• мікроскопічні (використовуються засоби, які розширюють сприйняття людини - можливість роздільно сприймати дрібні об'єкти);

• вимірювальні (використовують як найпростіші (лінійка, рулетка, мікрометри, штангенциркулі, кутомірні пристрої тощо), так і складні прилади (теодоліти, вимірювальні мікроскопи, спектрографи, вимірювальні хроматографи, спектрометри тощо));

• дослідження в ультрафіолетових променях (відбиті промені та ультрафіолетова люмінесценція);

• дослідження в інфрачервоних променях (відбиті промені та інфрачервона люмінесценція);

• дослідження у рентгенівських променях (мають здатність проникнення крізь об'єкти органічного та біологічного походження та використовуються для пошуку тайників у стінах, виявлення схованок зброї, вибухових пристроїв у валізах, поштових відправленнях, контейнерах, в аеропортах при догляді багажу);

• люмінесцентний аналіз (використовується властивість об'єктів матеріального світу світитися при опроміненні УФ- та ІЧ- променями);

1. хімічні методи: полярографічні; хроматографічні; спектральні (для встановлення складу, походження, однорідності або різнорідності речовин та предметів матеріального світу);

2. біологічні: ботанічні; спорово-пилкові; іхтіологічні; 

Поняття, завдання та значення судової фотографії

Фотографія у судочинстві є одним з найбільш універсальних, об'єктивних, оперативних і точних способів фіксації, збереження, одержання і передачі інформації.

Фотографія в криміналістиці відрізняється від загальної фотографії і наукової фотографії своїми об'єктами, цілями, умовами застосування та оформлення, методами і прийомами.

Судова фотографія як один з розділів криміналістичної техніки, являє собою систему наукових положень і розроблених на її основі фотографічних методів, прийомів і засобів, що використовуються для фіксації і дослідження криміналістичних об'єктів з метою розкриття і розслідування злочинів.

Завдання судової фотографії:

• забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксації та дослідження матеріальних джерел доказової інформації;

• здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій і їх результатів;

• вдосконалювати наявні та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації та дослідження доказів;

• забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого, органу дізнання.

Суб'єкти застосування судової фотографії:

• слідчий у процесі розкриття та розслідування злочинів;

• оперативний працівник під час виконання оперативно-розшу- кової роботи;

• експерт під час здійснення експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст.

Предметом судової фотографії є фотографічні методи і прийоми, що використовуються для виявлення, фіксації та дослідження судових доказів.

Система криміналістичної фотографії складається з двох частин: оперативної і дослідницької, диференційованих за сферами застосування.

Криміналістична оперативна фотографія є засобом фіксації слідів, речових доказів та інших криміналістичних об'єктів, зовнішні особливості і місце розташування яких мають значення для розкриття та розслідування злочинів. Фотознімки являють собою наочний матеріал, що дозволяє точно сприймати описане в протоколі, візуально сприймати форму, розміри і розташування об'єктів.

Типовими об'єктами криміналістичної оперативної фотографії є: різні сліди, що несуть інформацію про подію злочину та особу злочинця; обстановка на місці вчинення злочину чи виявлення його слідів; загальний вигляд, ознаки і властивості знарядь злочинного посягання та предметів, причинно зв'язаних з ним; ознаки зовнішності людини для її впізнання, розшуку і реєстрації; слідчі дії. Об'єктами можуть бути й інші предмети та явища, що представляють криміналістичний інтерес для розслідуваної кримінальної справи.

Криміналістична дослідницька фотографія покликана вирішувати завдання з виявлення ознак, які невидимі або слабопомітні за звичайних умов спостереження. До методів дослідницької фотографії відносяться: макрозйомка, репродукційна і мікрозйомка, контрастуюча фотозйомка, фотографування у невидимих променях спектра, а також кольорофотографічні методи дослідження криміналістичних об'єктів та деякі інші. Експертиза за допомогою фотографічних засобів і методів дозволяє виявити слабопомітні і невидимі ознаки криміналістичних об'єктів, їх розходження за кольором та яскравістю, механізм утворення мікронакладань.

Методи і прийоми криміналістичної дослідницької фотографії дозволяють виявляти та аналізувати дрібні ознаки об'єктів, відновлювати за попелом зміст спалених документів, читати витравлені, змиті, залиті барвником тексти, вирішувати багато інших експертних завдань. За допомогою дослідницької зйомки експерт одержує нові докази і фіксує їх у спеціальному документі - висновку.

Типовими об'єктами криміналістичної дослідницької фотографії є приховані, неочевидні властивості та ознаки слідів і речових доказів.

Система методів судової фотографії

Систему судової фотографії складають наукові основи, методи, засоби, способи, види і прийоми зйомки.

Наукові основи судової фотографії - це положення криміналістики по роботі із судовими доказами, теорії загальної і наукової фотографії (фізичної і геометричної оптики, фізико-хімічних і математичних основ одержання і обробки зображень).

Методи являють собою сукупність правил і рекомендацій одержання фотографічних зображень при фіксації і дослідженні об'єктів, що відповідають процесуальним і криміналістичним вимогам.

До засобів відносяться фотографічна апаратура, приналежності і пристосування, світлочутливі матеріали і хімічні розчини, апаратно-програмні засоби для введення, перетворення і обробки цифрових зображень.

Види зйомки об'єднують сукупність методів і прийомів, що використовуються для фотографування слідчих дій та об'єктів. Вони забезпечують об'єктивність, повноту і логічну послідовність фотографічної фіксації обстановки місця події, ходу проведення слідчої дії та її результатів. У судовій фотографії виділяють: зйомку місця події, трупа, слідів, предметів - речових доказів, документів, фотозйомку при проведенні обшуку, перевірки показань на місці, слідчому експерименті, пред'явленні для впізнання, освідуванні тощо.

Прийоми зйомки - це сукупність правил і рекомендацій щодо вибору точок зйомки (напрямку, висоти, положення, відстані), відносно кожного з об'єктів зйомки. Деякі з них запозичені із загальної фотографії (фронтальна, діагональна зйомка, зйомка з нормальної, верхньої і нижньої точок), інші розроблені щодо особливостей криміналістичних об'єктів (зустрічна, хрестоподібна зйомка, орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна зйомка тощо).

До методів і способів оперативної фотографії відносяться панорамна зйомка, вимірювальна, впізнавальна (сигналетична), стереоскопічна фотографія. Криміналістичну дослідницьку фотографію складають методи репродукційної, макро-, мікрофотографії, контрастуючої, кольоророздільної, спектрозональної, ультрафіолетової, інфрачервоної фотографії, рентгенорадіографії.

Панорамна фотозйомка - метод одержання фотографічного знімка із зміною звичайного співвідношення між сторонами фотографічного кадру за рахунок збільшення його в довжину. Панорамна фотозйомка полягає в тому, що об'єкт фотографують частинами так, щоб кожний наступний кадр був продовженням попереднього. Виділяють кругову (горизонтальну, вертикальну і східчасту) і лінійну панораму.

Вимірювальна фотографія являє собою сукупність спеціальних методів зйомки для одержання фотознімків, за якими визначають дійсні розміри зображених на них предметів та відстань між ними. Виділяють перспективно-горизонтальний метод зйомки з лінійним або квадратним масштабом, перспективно-похилий метод, і планову зйомку з лінійним масштабом.

Впізнавальна (сигналетична) фотографія призначена для фіксації зовнішності злочинців з метою їх впізнання, розшуку та реєстрації, а також для упізнання трупів. Для кримінальної реєстрації виготовляють серію знімків, фотографуючи особу в анфас, правий профіль, 3/4 оберту голови праворуч та у повний зріст. При впізнаваль- ній зйомці трупів обов'язкова зйомка в анфас, правий і лівий профіль і 3/4 оберту голови в обидва боки.

Стереофотографія дозволяє одержувати об'ємні зображення обстановки для детального вивчення місць подій і предметів - речових доказів при експертному дослідженні. Стереозйомку проводять за допомогою спеціальних фотокамер або звичайних малоформатних зі стереонасадкою або пристосуваннями для стереозйомки. Об'ємні зображення одержують, розглядаючи два знімки (стереопару) у спеціальному приладі - стереоскопі.

Репродукційна фотографія - це відтворення фотографічним шляхом документів, малюнків, схем, фотознімків, рукописних і машинописних текстів та інших плоских об'єктів для фіксації їх зовнішнього вигляду і змісту, розмноження у дійсному масштабі, зі зменшенням чи збільшенням.

Макрофотографія - спеціальний метод зйомки для одержання зображення дрібних предметів в більш великому, ніж при звичайній зйомці масштабі. Межами макрофотографії прийнято вважати масштаби зображень від 1:10 до 20:1.

Мікрофотографія - метод дослідження об'єктів і слідів, невидимих неозброєним оком за допомогою оптичної системи мікроскопа. Метод дозволяє виявляти, порівнювати і зіставляти дрібні деталі об'єкта, вивчати тонку структуру матеріалів і речовин.

Контрастуюча фотографія - це сукупність методів дослідження, результатом яких є фотографічне зображення зі зміненими по відношенню до об'єкту характеристиками яскравості. У криміналістиці і судовій експертизі її застосовують для виявлення слідів, відновлення змісту документів, встановлення факту внесення змін до їх змісту.

Кольоророздільна фотографія являє собою метод зйомки, що дозволяє перетворювати колірні відтінки досліджуваного об'єкта у розходження яскравості або оптичної щільності. За її допомогою виявляють слабопомітні пофарбовані сліди і записи в документах, роздільно сприймають корисні деталі за рахунок ослаблення забарвлення фону та інших перешкод, виявляють розходження у забарвленні окремих деталей.

Ультрафіолетова фотографія - це сукупність методів одержання зображень в УФ-ділянці спектра з метою виявлення особливостей об'єктів, що не сприймаються зором. Її застосовують для виявлення біологічних слідів і паливно-мастильних матеріалів, встановлення розходжень властивостей чорнил, паперу, згаслих текстів та у інших випадках.
 

 
Інфрачервона фотографія - це сукупність методів одержання зображень в ІЧ-ділянці спектра з метою виявлення особливостей об'єктів, що не сприймаються зором. Її застосовують для встановлення дописок, виправлень у документах, відновлення згаслих, витравлених записів тощо.