Для ознайомлення
Пісні про кохання
Найчисленніша група серед родинно-побутових творів — пісні про кохання.
Пісні про кохання передають найінтимніші стосунки між закоханими — від ніжної любові до ненависті. Взаємини хлопця й дівчини переплітаються зі ставленням до їхніх стосунків членів родин закоханих: сестер, братів, батьків, а також сусідів, друзів і ворогів. Окрім цікавого змісту, пісні про кохання мають досконалу поетику.
Поетика (з грецьк. майстерність творення) — це особливості художньої форми фольклорних і літературних творів (будова, художні засоби, римування та ін.).
Особливості художньої форми народних ліричних пісень:
стислість викладу;
традиційні художні засоби (епітет, художній паралелізм, порівняння, вигуки);
просте римування;
задушевність, лірична тональність мелодії;
проста мелодія;
повтори (рефрен, тавтологія, анафора, епіфора).
Епітет — художнє означення: золоті руки, темна душа. У фольклорних творах часто вживають постійні епітети: червона калина, карі очі, чорні брови, сизий орел.
Художній паралелізм — паралельне зображення явищ природи й почуттів:
Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає.
Хто в любові не знається,
Той горя не знає.
Порівняння — зіставлення одного предмета чи явища з іншим, чимось подібним до нього: [очі] «темні, як нічка, ясні, як день».