Ресурси суходолу: загальний огляд

Спочатку пригадаємо: що таке природні ресурси і на які головні групи вони поділяються?

Природні ресурси - компоненти природи, які використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва і предмети споживання.

Природні ресурси поділяються на:

• мінеральні,

• енергетичні,

• водні,

• земельні,

• біологічні (рослинні, тваринні),

• кліматичні.

Водні ресурси ми з вами вже розглядали детально. Сьогодні оглянемо інші групи.

Мінеральні ресурси - природні речовини мінерального походження, що використовуються в господарстві як сировина або джерело енергії.

Мінеральні ресурси поділяються на:

• енергохімічні (вугілля, нафта, природний газ, уран, торій, горючі сланці, торф тощо);

• рудні (руди чорних, кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних металів);

• нерудні металургійні (флюси, вогнетриви);

• гірничо-хімічні (апатити, нефеліни, кам'яна, калійна солі, сірка, сірчаний колчедан, барій, фосфорити);

• технічні (алмаз, корунд, азбест, тальк, каолін, графіт, слюда);

• будівельні (глина, гіпс, природний камінь);

• гідротермальні (прісні та мінеральні природні підземні та поверхневі води).

Мінеральних ресурсів налічується понад 200 видів. Мінеральні ресурси - головне джерело матеріального виробництва суспільства.

Особливо активно людство почало використовувати ці ресурси у другій половині XX ст. Запаси мінерально-сировинних ресурсів, особливо тих, що знаходяться в надрах землі, не безмежні і практично невідновлювані. Прогнози на перспективу про можливі запаси мінеральної сировини оцінюються фахівцями досить неоднозначно.

Наприклад, для розвинутих країн і країн, що розвиваються, починаючи з 2000 року, запасів вугілля, залізної, марганцевої та хромової руд, фосфатної сировини та калійних солей при споживанні на сучасному рівні має вистачити ще на 100-300 років. Запасів поліметалічних руд, що містять нікель, кобальт, вольфрам, молібден, мідь, свинець, цинк, олово, а також азбесту, самородної сірки залишається тільки на 30-60 років. Якщо врахувати прогнозові запаси, то час повного вичерпання мінеральних ресурсів відсувається на більш тривалий термін.

Використання та переробка мінеральних ресурсів призводить до утворення відходів. Вони забруднюють навколишнє середовище, знижують цінність ще не використаних ресурсів.

Раціональне використання мінеральних ресурсів передбачає їх комплексне освоєння, застосування у виробництві енерго- та ресурсозберігаючих технологій, активне впровадження оборотного (або повторного) використання ресурсів. У багатьох економічно розвинутих країнах послідовно реалізується саме така політика. Найглибшій утилізації (вторинному використанню) підлягають промислові та побутові відходи в Японії, країнах Західної Європи та США. Виробництво з використанням повторних ресурсів чорних та кольорових металів, паперово-картонних виробів, будівельних матеріалів, скла та інших дає значну економію мінеральних, біологічних ресурсів та енергії.

Основою енергетики нині є енергетичні, або паливні, ресурси:

• вугілля,

• нафта,

• природний газ,

• сланці тощо.

Кліматичні ресурси - невичерпні природні ресурси, що включають сонячну енергію, вологу та енергію вітру.

Кліматичні ресурси – складова частина природних ресурсів у кліматичній системі (насамперед в атмосфері), що зумовлюють функціонування, розвиток, продуктивність різних галузей економіки та діяльність людини і можуть бути використані для вирішення конкретної задачі в економіці або соціальній сфері. Кліматичні ресурси характеризуються здатністю до відновлення. Виділяють:

- енергетичні (сонячна радіація, вітер);

- теплові (температура  повітря та ґрунту);

- ресурси вологи в атмосфері та ґрунті (хмарність, опади, сніговий покрив, волога у ґрунті);

- світлові (освітленість);

- газові (озон та гази в атмосфері).

На більшій частині території України сприятливі кліматичні ресурси для життєдіяльності людини, організації відпочинку та розвитку нетрадиційних видів енергії.

Кліматичні ресурси не споживаються безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності людей, не знищуються в процесі використання, але можуть погіршуватись (забруднюватись) або покращуватись (за умов цілеспрямованої діяльності).

Тільки забруднення вод та атмосфери може стати серйозною перешкодою подальшого розвитку виробництва, призвести до погіршення умов життєдіяльності населення.

Земельні ресурси - землі, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях національної економіки; вид відновлюваних природних ресурсів, що характеризуються територією, якістю ґрунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо.

Земельні ресурси - основа розміщення господарських об'єктів, головний засіб виробництва в сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується і відіграє роль родючість ґрунтів.

Земельний фонд становить 133,9 млн. км², або 26,3% загальної площі планети Земля. Сільськогосподарськими землями (включаючи ріллю, луки, пасовища, сади, плантації) зайнято близько 35%, лісами та чагарниками - понад 30%, населеними пунктами, промисловістю та транспортом - 3% земельного фонду світу. У світі нині розорано і обробляється 10,8% загальної площі земельних ресурсів, зайнято луками та пасовищами 23,2%.

Тенденція зростання кількості населення і зниження землезабезпеченості загострюють необхідність розширення загальної площі сільськогосподарських земель. За останнє десятиліття їх площа зросла в світі на 360 млн. гектарів.

Відтворення ґрунтового покриву відбувається дуже повільно, зі швидкістю 0,2-2 см за 100 років, тобто на утворення мінімально необхідного для землеробства шару ґрунту потужністю 18 см потрібно 1000 років. Головна і найбільш серйозна проблема - опустелення земель через вирубування лісів, знищення природного покриву, розорювання, неправильну експлуатацію, надмірне випасання худоби, а також внаслідок промислового забруднення ґрунтів і водойм, що негативно позначається на рослинному покриві. За даними 00Н, понад 40% земної поверхні стали пустелями або перебувають під загрозою зпустелення.

До біологічних ресурсів належать ресурси рослинного і тваринного світу. Біологічні ресурси включають організми або їх частини, популяції або будь-які інші біотичні компоненти екосистем, які мають користь, цінність для людства. Рослинні ресурси представлені на територіях і акваторіях вищими рослинами, грибами, мохами, лишайниками, водоростями, які використовуються або можуть бути використані для потреб суспільства. Господарське значення мають лісові, степові, лучні, болотні та водні рослинні ресурси.

Біологічні ресурси океанів - це риби, кити, молюски, ракоподібні, деякі види водоростей, що використовуються для виробництва продуктів харчування і одержання цінних речовин для різних галузей промисловості, медицини. Загальна маса живих організмів Світового океану оцінюється приблизно у 35 млрд т. Обсяги поповнення рибних запасів досягає 200 млн т щорічно. Найбільшими рибопромисловими країнами світу є Японія, Росія, Китай, США, Чилі, Норвегія, Індія, Данія, Таїланд, Індонезія, Велика Британія.

Усі види живих істот біосфери у сукупності називають біотою, найважливішою властивістю якої є здатність до самовідновлення і самовідтворення на основі обміну речовин. Отже, біологічні ресурси належать до відновлювальних ресурсів.

Як відомо, використання людиною живих організмів біосфери почалося з моменту її становлення та безперервно посилювалося зі зростанням чисельності і потреб людства. Найбільш поширеним є пряме використання живих організмів і вироблених ними продуктів - у їжу, як сировину, будівельні матеріали тощо. Крім того, людина використовує біологічні ресурси і опосередковано - як джерело кисню для дихання і технологічних процесів, для зв'язування вуглекислоти, регуляції стоку, захисту полів від дії вітру, задля задоволення естетичних потреб тощо.

Основна маса живої речовини оточує Землю вельми тонким шаром від декількох міліметрів до десятків метрів. Скупчення живих організмів у тонкому приповерхневому шарі робить їх легкодоступними для прямого й опосередкованого впливу людини. Жива речовина біосфери має величезну хімічну активність, зумовлену біологічним обміном речовин. У процесі фотосинтезу щорічно наземною і водною рослинністю акумулюється величезна кількість сонячної енергії, пов'язується 35 млрд т вуглецю, фіксується 44 млрд т азоту, виділяється декілька десятків мільярдів тонн кисню тощо.

Цінність природної біоти для людини можна розглядати за такими основними напрямами:

• - біота  є основою сільського та лісового господарства;

• - біота  є важливим ресурсом для медицини;

• - біота має пряму користь - рослинний покрив є істотним фактором запобігання ерозії, збереження орного шару ґрунту, забезпечення інфільтрації і поповнення запасів ґрунтових вод, зниження поверхневого стоку, підтримки кругообігу біогенів в екосистемах. Біота безперервно відтворює деревину, диких звірів і птахів, рибу та ін.;

• - біота створює можливості для відпочинку людей, задоволення естетичних і наукових потреб;

• - біота  є комерційним стимулятором спортивного бізнесу, обслуговування туристів тощо.

Отже, біологічні ресурси мають універсальну цінність для людства

Природне відтворення біоти та земель (відновлення родючості ґрунтів, деревної й трав'яної маси, кількості тварин тощо) часто не збігається з темпами використання. Уявлення про невичерпність ресурсів цієї групи все частіше приходить у суперечність з дійсністю. Витрата відновлюваних ресурсів (вирубування лісу, вилов риби тощо) починає перевищувати розміри їх природного відтворення.

Для того, щоб цього не було, треба:

• а) раціональніше видобувати і обробляти природні ресурси;

• б) завчасно залучати в експлуатацію нові невиснажені ресурси і за рахунок цього послабити використання виснажених;

• в) штучно відновлювати ресурси, що можна робити набагато інтенсивніше, ніж це робить природа;

• г) відшукувати штучні замінники.

https://esu.com.ua/search_articles.php?id=8464

https://osvita.ua/vnz/reports/geograf/23517/  

https://pidru4niki.com/1980012837963/ekologiya/biologichni_resursi