Розмноження - притаманна всім організмам властивість відтворення собі подібних, завдяки чому забезпечуються безперервність і спадковість життя. Завдяки процесам розмноження різні види підтримують свою чисельність і тим самим своє існування.
Розмноження та його форми
Основні форми розмноження живих істот - нестатеве (за допомогою однієї нестатевої клітини або групи соматичних клітин) і статеве (за допомогою гамет).
Нестатеве розмноження спостерігають в одноклітинних організмів і деяких багатоклітинних (багатоклітинних водоростей і грибів, вищих спорових рослин, губок, жалких, плоских та кільчастих червів). Власне нестатеве розмноження відбувається за рахунок окремих нестатевих клітин, які ще називають соматичними. У разі поділу клітини навпіл утворюються дві дочірні клітини, удвічі дрібніші за материнську. Дочірні клітини живляться, ростуть і починають розмножуватися лише тоді, коли сягнуть розмірів материнської.
Нестатеве розмноження поділом клітини навпіл: 1 - поділ клітини амеби протея; 2 - поділ клітини евглени зеленої (клітина амеби може ділитися в будь-якій площині, евглени зеленої - лише в поздовжньому напрямку)
Під час множинного поділу спочатку багаторазово ділиться ядро материнської клітини, завдяки чому вона стає багатоядерною. Потім ділиться цитоплазма материнської клітини, й утворюється відповідна кількість дрібних дочірніх клітин. Така форма нестатевого розмноження притаманна, наприклад, паразиту крові людини - малярійному плазмодію. Завдяки їй чисельність клітин паразита швидко зростає.
Множинний поділ малярійного плазмодія (1) в еритроциті
У разі брунькування від материнської клітини відокремлюється менша (дочірня). Серед одноклітинних еукаріотів брунькування відоме у дріжджів, деяких інфузорій.
Процес брунькування у дріжджів: кожна материнська клітина може відбруньковувати протягом життя до 30 дочірніх
Розмноження спорами відоме в різних груп еукаріотів: як одноклітинних, так і багатоклітинних (грибів, водоростей, мохів, хвощів, плаунів, папоротей). Спори - це спеціалізовані клітини, які слугують не тільки для розмноження, а й для переживання несприятливого періоду та поширення. Вони можуть мати джгутики (у хламідомонади) або бути позбавлені їх (хлорела, вищі спорові рослини). Спори із джгутиками (зооспори) здатні активно пересуватись, а спори, які не мають джгутиків, поширюються водою, вітром, різними організмами. Тривалість життя зооспор незначна (до декількох годин), а нерухомі спори, вкриті щільною оболонкою, можуть зберігати життєздатність триваліший період (протягом років).
Розмноження за допомогою спор: 1 - утворення зооспор у хламідомонади; 2 - утворення нерухомих спор у хлорели
Вегетативне розмноження
Нестатеве розмноження, за якого в багатоклітинних організмів відокремлюються групи нестатевих клітин, які дають початок новому організму, називають вегетативним. Ви вже знаєте, що в багатоклітинних водоростей, вищих рослин, грибів і лишайників вегетативне розмноження можливе фрагментацією, тобто відокремленням певних багатоклітинних частин тіла (відокремлення стеблових живців у верби або листкових у сенполії, глоксинії), за рахунок видозмінених пагонів (стеблові бульби картоплі або топінамбура, вуса суниць, кореневища хвоща, конвалії, пирію), цибулинами (в цибулі городньої, часнику), спеціалізованими виводковими бруньками, здатними відокремлюватися від материнської особини (в росички, бріофілюма).
Вегетативне розмноження вищих рослин можливе й кореневими паростками, які розвиваються з додаткових бруньок у малини, вишні, сливи, троянд, бульбокоренями - жоржини. У деяких лишайників для вегетативного розмноження є спеціальні утвори, які формуються всередині (а) або на поверхні (б) їхньої слані.
Способи вегетативного розмноження в лишайників
Способи вегетативного розмноження багатоклітинних тварин також різноманітні: брунькування, впорядкований поділ, фрагментація тіла тощо. Вражає здатність до фрагментації у деяких тварин. Наприклад, багатощетинковий черв додекацерія може розпадатися на окремі сегменти. Кожен з них згодом відбруньковує від себе чотири дочірні особини.
Фрагментація (а) і брунькування (б) у додекацерії
Особливим способом нестатевого розмноження організмів є поліембріонія. Це процес розвитку кількох зародків з однієї зиготи (заплідненої яйцеклітини). При цьому зигота починає ділитися, але в певний момент бластула розпадається на окремі частини. Згодом з кожної такої частини розвивається самостійний організм. Поліембріонія поширена серед різних груп тварин (війчасті й кільчасті черви, іноді - членистоногі, риби, птахи і ссавці); властива також рослинам. При цьому в одній насінині розвивається декілька зародків (тюльпани, лілії, латаття, суниці).
Біологічне значення нестатевого розмноження
У деяких груп організмів нестатеве розмноження - це єдина можливість залишити потомство (як-от, у амеб, евглени зеленої, хлорели). Те саме забезпечує й партеногенез (одна з форм статевого розмноження) - розвиток зародка із незаплідненої яйцеклітини. У видів, здатних також до статевого розмноження, нестатевим способом можуть розмножуватись особини, які за певних причин опинилися ізольованими від інших. Види з короткими життєвими циклами завдяки нестатевому розмноженню за невеликий проміжок часу можуть значно збільшувати свою чисельність.
У результаті нестатевого розмноження дочірні особини за набором спадкової інформації зазвичай є точними копіями батьківських особин. Людина використовує цю особливість для розмноження культурних рослин, підтримуючи з покоління в покоління властивості певних сортів.
.png)
.png)
