Пилип Орлик і його Конституція. Ліквідація козацтва на Правобережній Україні

Актуалізація зань

Назвіть ознаки наступу царизму на автономію Гетьманщини на початку XVIII ст.

ПИЛИП ОРЛИК І ЙОГО КОНСТИТУЦІЯ

Історичні подробиці

Пилип Орлик походив із чеської шляхетської родини. Здобув добру освіту, навчаючись у Віленському єзуїтському колегіумі, а потім у Києво-Могилянській академії. Знав близько десяти іноземних мов. У 1707 р. став генеральним писарем при І. Мазепі. Виступав як прибічник союзу з Польщею та Швецією. До кінця у всьому підтримував І. Мазепу.

Пам’ятник Пилипу Орлику у м. Київ (робота скульптора Анатолія Куща й архітектора Олега Стукалова, 2011 р.)

Після смерті І. Мазепи на раді в Бендерах 5 квітня 1710 р. гетьманом було обрано П. Орлика. Причому присутніми були не лише козаки, а й шведи та османи. Саме в цей час було укладено угоду між П. Орликом і старшиною. Документ дістав назву «Пакти і Конституції законів, вольностей Війська Запорозького».

Остання сторінка Конституції Пилипа Орлика з підписом гетьмана та печаткою Війська Запорозького (1710 р.)

Пам’ятний знак, присвячений П. Орлику, у м. Крістіанстад, Швеція (відкритий у червні 2011 р. до 15-ї річниці Конституції України та 300-ї річниці Конституції Пилипа Орлика)

Цей документ був зводом норм, які повинні були, у разі звільнення Лівобережної і Правобережної України, регулювати діяльність державної влади. Також Конституція визначала взаємодію між гетьманом і старшиною. Мала на меті упорядкувати церковне, політичне, економічне, фінансове управління, судову систему і правові відносини. Саме в Конституції фіксувалися обов’язки всіх станів українського суспільства і вводилося поняття «народ». На дипломатичному рівні вона була маніфестом до країн Європи.

П. Орлик виступав за повну незалежність України, а її союзниками вбачав Швецію і Кримське ханство.

Конституція відображала основні ідеї гетьмана щодо реформування управління державою. Головним постійно діючим державним органом мала бути Генеральна рада, до якої повинні входити полковники, генеральна старшина, представники Запорозької Січі та делегати від полків. Вводилася виборність місцевої адміністрації.

2. ГЕТЬМАН В ЕМІГРАЦІЇ

П. Орлик фактично очолив першу українську політичну еміграцію. Головним напрямом його діяльності став пошук союзників для боротьби проти Московії. Ще на початку 1711 р. П. Орлику вдалося створити анти московський союз. Військову допомогу мали надати кримський хан, шведи і поляки. У лютому військо союзників рушило на схід. Від імені гетьмана розсилалися спеціальні універсали. Вони закликали до повстання проти Московії. П. Орлик спробував налагодити контакт з новообраним гетьманом Лівобережної Гетьманщини І. Скоропадським.

Спочатку похід П. Орлика був успішним. Він звільнив ряд міст і здобув перемогу у першій битві під Лисянкою. У цей час кримське військо, що виступало союзником П. Орлика в поході, залишило табір і рушило на південь, по дорозі захоплюючи полонених серед місцевого населення. Такі дії союзників не лише ослабили сили гетьмана, а й спонукали козацтво повернутися до своїх домівок.

Незважаючи на те, що похід закінчився невдачею, П. Орлик не залишав сподівання на створення нового союзу. Гетьман прагнув отримати військову і дипломатичну допомогу різних країн у справі визволення України.

3. ЛІКВІДАЦІЯ КОЗАЦТВА НА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ

З матеріалів параграфа 35-36 пригадайте, коли і за яких обставин на Правобережній Україні було відновлено козацтво.

Відомо, що внаслідок тривалої боротьби за владу над півднем Правобережжя як поміж українськими козацькими лідерами, так і між великими державами Річчю Посполитою, Московією та Османською імперією ця частина українських земель зазнала цілковитого спустошення. Польський уряд в останній третині XVII ст. заохочував колонізацію краю, дозволяючи відновлювати на цих землях козацький лад. До відновлення козацтва Річ Посполиту спонукало продовження боротьби з османами за володіння цим краєм. Лише в 1699 р. з укладенням Карловицького миру Річ Посполита завершила процес відновлення своєї влади на Правобережжі. За цих умов потреба у козацтві відпала і польський уряд вирішив розпустити козацькі полки. Тож у червні 1699 р. на сеймі було ухвалено постанову про ліквідацію козацьких полків.

Однак виконати рішення одразу не вдалося. Початок Північної війни знову призвів до потреби у козацтві для Речі Посполитої. До цих обставин додався спротив правобережних козаків, що виявився у повстанні під проводом С. Палія 1702-1704 рр. На заваді ліквідації козацтва стали також походи І. Мазепи й П. Орлика. Проте невдовзі в поляків з’явилася нагода позбутися козацтва — у 1712-1714 рр. Османська імперія, Річ Посполита й Московія вдалися до чергового розподілу українських земель. Вони домовилися, що Правобережна Україна віддається Польщі, а населення, у тому числі все козацтво мало переселитися до Гетьманщини. Новий примусовий згін населення Правобережжя було здійснено в 1712-1713 рр. за допомогою російської армії. Тоді ж польський сейм знову прийняв рішення про ліквідацію козацтва і, як наслідок, наприкінці 1713 р. правобережне козацтво перестало існувати.

Діємо: практичні завдання

За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся, чому ім’я С. Палія увіковічене в назві ботанічної пам’ятки природи «Палієва гора».

Діємо: практичні завдання

В інтернет-додатку (https://cutt.ly/YnfW8Qv) ознайомтеся з витягами з Конституції П. Орлика.

• 1. Чи захищала Конституція права громадян, які потребували соціального захисту?

• 2. Визначте, у чому полягав демократизм, гуманізм Конституції.

• 3. Які завдання зовнішньої політики визначав документ для гетьмана?