Пристрої пам’яті. Внутрішня пам’ять. Зовнішня пам'ять

Опрацюйте теоретичний матеріал:

Пам’ять комп’ютера розділяють на два види – внутрішню та зовнішню:

Внутрішня пам’ять – пам’ять для зберігання програм і даних, які в конкретний момент часу беруть участь в обчисленні процесором.

• Оперативна пам’ять (оперативний запам’ятовуючий пристрій, або RAM – Random Access Memory — пам’ять із довільним доступом) – швидкодіюча пам’ять, призначена для запису, зберігання та читання інформації у процесі її обробки. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу може звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних.

• Кеш-пам’ять – надшвидка пам’ять, є посередником між центральним процесором і оперативною пам’яттю та використовується для компенсації різниці в швидкості обробки інформації. Кеш-пам’яттю керує спеціальний пристрій – контролер, який аналізує програму, що виконується, та намагається передбачити, які дані і команди найімовірніше знадобляться найближчим часом процесору, після чого завантажує їх у кеш-пам’ять. При цьому можливі як “попадання”, так і “промахи”. У разі попадання, тобто, якщо в кеші є потрібні дані, вилучення їх з пам’яті відбувається без затримки. Якщо ж необхідна інформація в кеші відсутня, то процесор зчитує її безпосередньо з оперативної пам’яті. Співвідношення числа попадань і промахів визначає ефективність кешування. Розділяється на 3 рівні та є однією з характеристик процесора.

• ПЗП (постійний запам’ятовуючий пристрій або ROM – англ. Read Only Memory — пам’ять тільки для читання) — швидкодіюча енергонезалежна пам’ять, призначена для зберігання інформації, що не змінюється під час виконання програм. Ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програмне забезпечення BIOS (базову систему введення-виведення). Особливістю постійної пам’яті є те, що дані, які в ній містяться, не зникають при вимкненні живлення комп’ютера. Постійна пам’ять виготовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на системній платі (мікросхема BIOS). Дані в постійну пам’ять заносяться у процесі її виготовлення. Розрізняють мікросхеми постійної пам’яті без можливості перепрограмування і з можливістю багаторазового перепрограмування. За потреби користувач може замінити мікросхему постійної пам’яті або виконати її перепрограмування.

• Пам’ять CMOS (CMOS RAM – англ. Complementary Metal-Oxide Semiconductor) – пам’ять з невисокою швидкодією та мінімальним енергоспоживанням від батарейки. Використовується для зберігання інформації про поточні показники часу, конфігурацію и склад обладнання комп’ютера, про режими його роботи. Зміст цієї пам’яті змінюється програмою, яка входить до складу BIOS і називається CMOS Setup.

  Зовнішня пам’ять – пам’ять для довгострокового зберігання інформації. що реалізована у вигляді зовнішніх, відносно материнської плати, пристроїв із різними принципами збереження інформації і типами носія. Пристрої зовнішньої пам’яті можуть розміщуватись як в системному блоці комп’ютера так і в окремих корпусах. Фізично зовнішня пам’ять реалізована у вигляді накопичувачів. Накопичувачі – це запам’ятовуючі пристрої, призначені для тривалого (що не залежить від електроживлення) зберігання великих обсягів інформації. Ємність накопичувачів значно перевищує ємність оперативної пам’яті.

• Магнітні диски – поділяються на накопичувачі на жорстких магнітних дисках (жорсткий диск, вінчестер або HDD) та накопичувачі на гнучких магнітних дисках (флоппі-диск, дискета або FDD). Останні вже майже не використовуються.

• Оптичні диски – носії, виконані у вигляді пластикових дисків, читання інформації з яких здійснюється за допомогою лазерного проміня. Види оптичних дисків: CD диски, DVD диски, Blu-ray диски, HD DVD диски та ін.

• Накопичувачі на основі флеш-пам’яті – пристрої на основі NAND пам’яті: USB-накопичувачі, карти пам’яті та твердотілі накопичувачі SSD.

Виконайте інтерактивні вправи.

Скрін виконаних вправ прикріпіть до цього завдання.

Будьте уважні! (2 вправи=2 скріни).