Природні зони Землі

Тривалий час людина не могла прогнозувати наслідки свого втручання в природу. Чому, наприклад, знищення вовків, шкідливих і непотрібних на перший погляд хижаків, призводило до скорочення поголів’я оленячих стад?

Вивчення природних комплексів відкриває перед людством можливість обміркованої взаємодії з природою. Дізнаєтеся про інші закономірності географічної оболонки - навчиться характеризувати та пояснювати виникнення зональних та азональних природних комплексів.

Природна зона — один з великих природних комплексів Землі. Основними чинниками утворення природної зони є клімат та рельєф, тобто компоненти природного комплексу, від яких залежить формування і розвиток інших його компонентів (ґрунтів, рослинності, тваринного світу). Природні зони розміщуються по всій території суходолу в певній послідовності від полюсів до екватора. Їх розподіл можна простежити за картою природних зон світу:

Кожна природна зона характеризується певним кліматом, грунтами, рослинністю, тваринним світом. Розміщення природних зон підпорядковане географічній зональності – вони змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) або від океанів углиб материка (довготна зональність) внаслідок нерівномірного розподілу тепла і вологи. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.

Широтна зональність проявляється й у Світовому океані.

Пригадайте вивчене в попередні роки - розташуйте природні зони у напрямку від екватора до полюсів:

АРКТИЧНІ ПУСТЕЛІ

Це зона льодяних пустель, яка поширена на островах Північного Льодовитого океану. Там панує суворий арктичний клімат. Сніговий покрив тримається 300 днів на рік. На невеликій глибині знаходиться багаторічна мерзлота. Вона охолоджує грунт, перешкоджає просочуванню поверхневих вод і сприяє заболочуванню. Рослинність і тваринний світ дуже бідні. Під час короткого холодного літа де-не-де з’являються лишайники, мохи, полярний мак, куріпкова трава. Життя тварин пов’язана з морем, з якого вони добувають їжу. Тут живуть північний олень, білий ведмідь, песець, лемінг. Влітку гніздяться чайки, чорнодзьобі казарки.

ТУНДРА

Це безліса природна зона, що простягається в субарктичному поясі. Клімат там суворий з тривалою холодною зимою (–30…–40 ⁰С) і коротким прохолодним (до +10 ⁰С) літом. Внаслідок промерзання грунту і гірських порід утворюється багаторічна мерзлота. Через брак тепла дерева в тундрі не ростуть. Там поширені мохи і лишайники, осоки, брусниця, карликова береза, чагарникова вільха. Рослини низькорослі, стелються землею, схиляючись від сильних вітрів. Серед тварин поширені північний олень, песець, лемінг, біла куріпка, біла сова. Багато  водоплавних птахів: гуси, качки, лебеді, гагари. Грунти тундри бідні на перегній.

ТАЙГА

Ця зона займає північну частину помірного поясу. Там тривала сувора зима і помірно тепле літо. Сніговий покрив лежить 200 днів на рік. Територія заболочена. Ґрунти – підзолисті і торф’яно-болотні. Ростуть хвойні ліси з ялини, ялиці, сосни. До них додаються дрібно листяні породи – береза і осика. Тваринний світ різноманітний: лось, бурий ведмідь, вовк, лисиця, лісова куниця, тхір, ласка, заєць-біляк, білка. Багато птахів. Поширені комахи-кровососи: комарі, мошки.

МІШАНІ Й ШИРОКОЛИСТІ ЛІСИ

Ця зона поширена в Євразії і Північній Америці. Широколисті ліси, що ростуть в Європі, утворені дубом, буком, грабом, липою, кленом. У Північній Америці до них додаються в’яз, тюльпанне дерево. Широколисті ліси є листопадними і щорічно на зиму скидають листя.

У мішаних лісах поєднуються листяні і хвойні (ялина, сосна) породи дерев. В лісах водиться багато тварин: лось, благородний олень, косуля, кабан, вовк, борсук, лісова куниця, заєць, білка. З птахів звичайні дятел, синиця, дрозд, зяблик, тетерук. Ґрунти там  дерново-підзолисті.

СТЕПИ

Це – безліса зона помірного поясу. Натомість степи мають багатий травяний покрив. Серед трав переважають злаки – ковила, типчак, тонконіг.

Під пишною рослинністю, яка щорічно відмирає і утворює багато органічних решток, утворилися родючі грунти – чорноземи і каштанові. Тварини – здебільшого гризуни: ховрах, тушканчик, хом’як. Внаслідок суворої зими більшість гризунів, які живуть у норах, впадають у сплячку. Є також степовий тхір, борсук та лисиця. Багато степових птахів: дрохва, сіра куріпка, жайворонок, степовий орел. Поширені степова гадюка, полоз.

ПУСТЕЛІ

Це природні зони з різкою нестачею вологи і розрідженим рослинним покривом. Кількість опадів там мізерна (200 мм на рік). В залежності від розташування є пустелі тропічних, помірних, арктичних широт. Бувають також внутрішньоматерикові і берегові пустелі.

Тропічні пустелі поширені в тропічному поясі, де впродовж року панує сухе тропічне континентальне повітря. Вони вирізняються винятковою посушливістю. Внаслідок сильних добових перепадів температури повітря гірські породи там швидко руйнуються. Величезні простори вкриті щебенем або сипучими пісками, які вільно переміщуються вітром.

В пустелях дуже мало органічних решток рослин і води, тому ґрунти дуже бідні або взагалі не утворюються. Там немає поверхневих вод. На перший погляд пустеля виглядає неживою. Проте її тваринний світ багатший за рослинність. Там живуть дрібні комахи, якими живляться павуки, скорпіони, ящірки, птахи. Їх у свою чергу поїдають хижаки – шакал, смугаста гієна, лисиця фенек. Головна умова життя в пустелі – здатність захиститися від перегрівання і тривалий час обходитися без води. Комахи і плазуни ховаючись від спеки, зариваються в пісок. Антилопи і газелі здатні пробігати великі відстані у пошуках води.

В пустелях є оазиси – ділянки з багатою рослинністю, де ростуть фінікова пальма, акації та насаджені фруктові дерева. Оазиси виникають завдяки природному або штучному зволоженню, зумовленого близькістю річки або підземних вод.

ВОЛОГІ ЕКВАТОРІАЛЬНІ ЛІСИ

Вологі екваторіальні ліси ростуть в екваторіальному поясі, утворюючи три окремі масиви – в Південній Америці, Африці, Азії. Ця природна зона вирізняється найбільшою на земній кулі різноманітністю рослин і багатим тваринним світом. Дерева ростуть кількома ярусами. Кажуть, екваторіальний ліс не терпить пустоти. Тому гілки і стовбури дерев перевиті ліанами – рослинами з гнучким, витким дуже довгим (іноді понад 100 м) стеблом. На них, а також стовбурах і гілках дерев, оселяються рослини-паразити, які живляться їхніми соками. Велика вологість повітря дозволяє багатьом рослинам поглинати воду прямо з повітря. Для цього вони мають повітряні корені. Такими є, наприклад, орхідеї. Екваторіальні вологі ліси вічнозелені, тобто рослини не скидають одночасно все листя.

Ґрунти – червоно-жовті фералітні. В жаркому і вологому кліматі відмерлі рештки рослин швидко перегнивають. Густі корені рослин, розташовані біля самої поверхні, швидко поглинають поживні речовини. Залишки поживних речовин щоденними зливами вимиваються в глиб. Тому ці грунти малородючі.

В екваторіальних лісах живуть тварини, які здатні лазити по деревах і живитися їхнім листям і плодами. Це – комахи, різні птахи, мавпи, змії і ящірки. Найбільшим хижаком є леопард.

САВАНИ та РІДКОЛІССЯ

Савани – це зона, де панують трави. Серед них ростуть поодинокі дерева або групи дерев. Савани поширені в субекваторіальному поясі, де розрізняють два сезони – вологе літо і суху зиму.

Трави, здебільшого злаки (слонова трава, бородач), влітку ростуть заввишки до 5 м. Поширені акації і колючі чагарники. Взимку трави висихають, а дерева скидають листя. Щоб перебути сухий сезон пляшкове дерево і баобаб запасають вологу у своїх потужних стовбурах. А евкаліпт розвертає листя ребром до сонячних променів, щоб зменшити випаровування води з їхньої поверхні. В савані поширені червоно-бурі грунти, родючий шар яких легко вимивається в період дощів.

Тваринний світ саван надзвичайно багатий. Насамперед, дуже різноманітні травоїдні: антилопи, жирафи, зебри, буйволи, слони, бегемоти, носороги. Серед хижаків поширені леви, леопарди, гепарди, гієни, шакали. Багато мавп. Водяться найбільші птахи – страуси. З комах є муха цеце і терміти.

Пригадайте почуте та прочитане - розподіли представників рослинного та тваринного світу між природними зонами:

Висотна поясність

Природні зони спостерігаються не тільки на рівнинах. У горах співвідношення тепла й вологи змінюється з висотою: чим вище підніматися в гори, тим нижча температура й більше опадів. Зміна висотних поясів від підніжжя до вершини гір відбувається так само, як природних зон на рівнинах у напрямку від екватора до полюсів.

Нижній пояс завжди відповідає тій зоні, у якій знаходиться даний гірський масив. З висотою зміни температури відбуваються швидше, ніж на рівнинах; змінюється також освітлення, тиск, кількість опадів, вологість повітря, сила вітру. Висотні пояси займають меншу площу, ніж природні зони. Найвиразніше висотна поясність виявляється в горах неподалік від екватора. Так, на широті екватора на значній висоті можна спостерігати рослинність, подібну до рослинності в зоні тундри.

Унаслідок господарської діяльності людини природний стан географічної оболонки значно змінився й спотворився. На планеті майже не залишилося природних комплексів, не змінених діяльністю людини. Непродумане використання дарів природи призводить до порушення рівноваги в природних комплексах, знищення рослин і тварин, водойм, руйнування ґрунтового покриву, забруднення атмосфери. Лише при дбайливому ставленні до дарів нашої планети можна зберегти красу та багатство природи для наступних поколінь.

Для правильного використання природних багатств потрібні ґрунтовні знання про взаємозв'язки природних комплексів, глибоке розуміння їх єдності та взаємовпливів.

Встановіть відповідність між краєвидами, поданими на малюнку нижче і назвами природних зон, які вони зображують

Складіть у зошиті таблицю за текстом уроку

Виконане завдання сфотографуйте та прикрипіть фото