Профілактика травматизму на уроках баскетболу

Профілактика травматизму на уроках баскетболу

Унеможливити  або  принаймні  звести  до  мінімуму  випадки  травм  учнів під  час  занять фізичними  вправами – одне із  головних  завдань в роботі вчителя фізичної культури. Вирішується це завдання, як правило, широким комплексом різноманітних заходів, що становлять зміст техніки безпеки під час організації і проведення керованих і самостійних форм занять фізичними вправами. При більш глибокому аналізі виявляється, що в таких  учнів, як правило, низький рівень фізичної підготовленості і погане володіння навичками самострахування.

Для профілактики травм групи зовнішніх чинників необхідно:        

·        Раціонально розміщувати урочні і позакласні форми занять фізичними вправами в тижневому циклі;

·        Огороджувати місця занять від сторонніх осіб, не допускати

·        одночасного проведення занять на спільному майданчику

·        несумісними видами спорту двома різними класами (наприклад, метання з легкої атлетики в одному класі і спортивні ігри в іншому);

·        Дотримуватись послідовності в заняттях, поступово збільшувати і ускладнювати фізичні навантаження, здійснювати індивідуальний і диференційований підхід у навчанні;

·        проводити розминку, адекватну до завдань уроку, змагальних вправ і т. ін;

·        не допускати до уроку, тренувальних занять, змагань і т. ін. учнів у хворобливому стані, з неповним видужанням або у стані перевтоми;

·        забезпечити  відповідність  спортивних  споруд  встановленими  державними  стандартам  і  суворо  дотримуватись санітарно-гігієнічних норм і правил їх утримання;

·        дбати про достатнє і правильне розміщення освітлювальних приладів у спортивному залі;

·        систематично здійснювати контроль за справністю і якістю спортивного  інвентаря та обладнання;

·        перевіряти правильність і надійність встановлених приладів;

·        слідкувати і вимагати від учнів відповідності одягу і взуття особливостям змісту уроку, тренувальних занять, змагань, тощо;

·        здійснювати попередній лікарський огляд усіх учнів і систематичні спостереження за їх станом здоров’я в процесі проведення різноманітних форм

·         занять фізичними вправами;

·        навчити учнів виконувати правила особистої гігієни в руховому режимі дня.

·        Добирати інвентар, прилади та вправи потрібно з урахуванням вікових особливостей тих, хто займається.

Самострахування – це здатність учня своєчасно приймати рішення і самостійно виходити з небезпечних положень, які можуть виникнути під час виконання вправ. Існує головним чином, два основні шляхи виходу із небезпечного положення:

·       своєчасне припинення виконання вправ (якщо це можливо);

·       видозміна вправи з метою запобігання травми або полегшення сили падіння.        

Отже, щоб уникнути травм, учень повинен зробити потрібний і своєчасний додатковий рух або цілу рухову дію. Ці рухи і вправи не складні, доступні і потрібні практично всім учням, а особливо тим, хто займається видами спорту  пов’язаними з несподіваними або навмисними падіннями (гімнастика, акробатика, боротьба, футбол, волейбол і ін. ).

Чим вищий рівень координаційних здібностей і розвитку спритності, тим швидше учень оволодіє прийомами самострахування.

Якщо говорити про практичні рекомендації щодо уникнення травм на заняттях фізичною культурою, то їх треба, як і травми, розрізняти за видами спорту. Адже для представників різних видів спорту існують  загальні основні положення гігієнічного забезпечення спортивної підготовки.

При занятті спортом викладач також має зважити на багато речей. Для ігрових видів спорту характерними є наступні травми: розриви і надриви м’язів, сухожилок і зв’язок, розтягування, вивихи. Вони виникають під час зіткнень, падінь, ударів м’яча.

Профілактика травматизму полягає у належній розминці, яка забезпечить розігрів м’язів і підвищить їх еластичність, удосконалені техніки і загальної фізичної підготовки спортсменів, виконанні гігієнічних вимог до місця занять. Під час занять у приміщеннях гравці знаходяться в досить щільному контакті, тому підвищується небезпека розповсюдженню інфекцій через повітря. Тому  не припустимою є присутність на полі хворого гравця. Його потрібно терміново ізолювати, аби від нього не заразились інші.