Мета: дати уявлення про поняття «права і свободи дитини», види прав і свобод дитини, міжнародні документи з прав людини і прав дитини; описувати види прав і свобод дитини і наводити приклади; аналізувати зміст окремих статей, Конвенції ООН про права, конституції України, Загальної декларації прав людини; пояснити реалізацію прав дитини в Україні.

Тип заняття: комбінований

Хід заняття

1.Організаційні питання.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Вивчення нового матеріалу.

План заняття

1. Поняття прав дитини.

2. Захист прав дитини.

3. Конвенція про права дитини.

4. Забезпечення і реалізація прав дитини в Україні.

1. Відповідно до законодавства України дитиною є особа віком до 18 років (до досягнення нею повноліття). Малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від 14 до 18 років.

Права дитини — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини, це ряд прав і свобод, які мають українці віком до 18 років.

Ратифікувавши Конвенцію про права дитини, наша держава, як і все світове співтовариство, визнала, що «дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння».

Усі ми — люди, і всі ми маємо права людини. Ми маємо усвідомлювати наші права та поважати права інших. Діти перебувають на особливому етапі розвитку, і тому вони мають деякі спеціальні права які називаються права дитини.

Із збільшенням віку збільшується і об’єм прав дитини.

Від народження до 6 років дитина має право на: ім’я; громадянство; піклування і турботу; медичну допомогу; достатнє і здорове харчування; повагу; право бути вислуханим, гідне ставлення до себе та ;бути всиновленою та відвідувати дитячий садок; безпечні умови проживання, безкоштовний проїзд в автобусах.

від 6 років - право відвідувати школу; право бути членом дитячих громадських організацій; право укладати дрібні побутові правочини (наприклад, купувати хліб чи цукерку).

З 7 років дитина має право давати згоду на зміну прізвища у випадку зміни прізвища одним або двома із батьків.

З 10 років у дитини виникає право на вибір місця проживання за спільною згодою батьків і самої дитини.

В 14 років права дитини значно розширюються: отримати інформацію щодо свого усиновлення, визначати місце проживання( якщо батьки проживають окремо), самостійно розпоряджатися своїми доходами ( стипендія, зарплата, еліменти), бути членом молодіжних громадських організацій, виконувати легку роботу що не завдає шкоди здоров’ю та не заважає навчанню, звертатися за захистом своїх прав та законних інтересів до органів опіки і піклування.

З 16 років. особа вже може укладати трудовий договір, навчатися водінню автомобілем, змінити своє прізвище та (або) власне ім’я) на власний розсуд, вільно самостійно виїжджати за межі України, керувати мототранспортними засобами і мотоколясками, займатися підприємницькою діяльністю, взяти шлюб за рішенням суду, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

З 18 років у особи настає повна дієздатність, вона втрачає статус дитини і отримує всі права дорослої людини

Права та свободи дитини відповідно до ЗУ « Про охорону дитинства»

Право на життя та охорону здоров’я Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Право на ім’я та громадянство Кожна дитина з моменту народження має право на ім'я та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються сімейним законодавством, реєстрацію актів цивільного стану, а підстави і порядок набуття та зміни громадянства визначаються Законом України "Про громадянство України", іншими нормативно-правовими актами.

Право на достатній життєвий рівень Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Право дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, отримання інформації, що відповідає її віку. Це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо) Їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному благополуччю.

З метою реалізації цього права держава сприяє:

поширенню засобами масової інформації матеріалів, корисних для розвитку дитини;

виданню та розповсюдженню дитячої літератури та підручників шляхом створення пільгових умов для їх видання;

міжнародному співробітництву у сфері обміну та поширення інформації та матеріалів, що надходять із різних національних і міжнародних джерел;

діяльності засобів масової інформації, спрямованій на задоволення мовних потреб дітей, у тому числі тих, які належать до національних меншин.

Здійснення прав дитини на вільне висловлювання думки та отримання інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.

Право на захист від усіх форм насильства Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від:

усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;

втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Право дитини на контакт з батьками які проживають окремо Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров'ю.

Право на житло Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Право на освіту Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України.

Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах.

2. Захист прав дитини

Законодавство про охорону дитинства грунтується на основі Конституції України та Конвенції ООН з прав дитини. За реалізацію загальнодержавних програм захисту прав дитини відповідають центральні та місцеві органи виконавчої влади. З боку держави захист прав дитини забезпечують:

Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України, суди загальної юрисдикції, прокуратура, адвокатура й нотаріат, структурні підрозділи різноманітних міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування. Забезпечення належних умов для реалізації прав дітей в Україні здійснюється Уповноваженим Президента України з прав дитини.

3. Якими нормативно-правовими актами регулюються права дитини в Україні.

В українському законодавстві основними нормативно-правовими актами, що регулюють права дитини є – Конституція України, Сімейний кодекс України, Закон України «Про охорону дитинства», Цивільний кодекс України.

Конвенція — угода, міжнародний договір між державами з певних питань. Основним міжнародним документом, який регулює це питання, є Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року. У 1991 р. Україна приєдналася до Конвенції, а у 2001р. - прийняла закон «Про охорону дитинства». Права дитини — можливості (свободи) неповнолітньої людини, необхідні для її існування, виховання і розвитку. Багато прав дитини збігаються з правами людини (право на життя, ім'я, набуття громадянства, вільне вираження думок та ін.). Конвенція про права дитини від 20 жовтня 1989 р. (набула чинності на території України з 27 вересня 1991 р.) формулює громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні права дітей.

Основні з них:
1. Право на життя, виживання і вільний розвиток.
2. Право на ім'я і набуття громадянства.
3. Право знати своїх батьків і користуватися батьківською турботою.
4. Право не розлучатися з батьками всупереч їх бажанню; право підтримувати контакти з обома батьками.
5. Право на возз'єднання із сім'єю, що знаходиться в іншій державі.
6. Право вільно залишати будь-яку країну і повертатися в свою країну.
7. Право на захист у разі незаконного переміщення та повернення з-за кордону.
8. Право вільно висловлювати свої думки з усіх питань.
9. Свобода думки, совісті, релігії.
10 Свобода асоціацій і мирних зборів. Й. Право на повну інформацію, що сприяє добробуту дитини.
11. Право на користування послугами системи охорони здоров'я.

12. Право користуватися благами соціального забезпечення.
13 Право на освіту.
14. Право на відпочинок і розваги.
15. Право на захист від економічної експлуатації;
16. Право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами і психотропними речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.
17. Право на гуманне поводження, на захист від незаконного та довільного позбавлення волі.
Конвенцією проголошено принцип рівної відповідальності обох батьків і законних опікунів за виховання дитини; встановлено обов'язок держави піклуватися, шанувати і забезпечувати усі права дитини. Конституція України закріплює рівність дітей у правах незалежно від походження, а також від того,' народжені вони в шлюбі чи поза ним. Переслідуються за законом будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація (ст. 52).
Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я мають рівні права і свободи Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав.

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації

проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності.

встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Це забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:

проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері;

розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;

організацію безкоштовного харчування учнів 1 - 4 класів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей у професійно-технічних навчальних закладах;