На сьогоднішньому уроці ми детальніше ознайомимося з суспільним устроєм, системою виховання, побутом афінян та спартанців і з’ясуємо причини їх самобутності.

Найкращий спосіб вивчити що-небудь – це відкрити самому. (Д. Пойа)

Перейти за посиланням,виконати вправу,зробити фото або скрін рузультату і прікріпити

https://learningapps.org/8632377

Перейти за посиланням і ознайомитись з матеріалом відео

https://www.youtube.com/watch?v=l2RO8EVei4U&t=5s

Опрацюйте текст

1. Буденне життя спартіатів

Спартіати повсякчас були готові воювати. Саме це визначало їхню буденність. Вони не займалися ні господарством, ні торгівлею. Основним їхнім заняттям була війна, а сама Спарта нагадувала військовий табір. Спортивні змагання підтримували постійний дух суперництва. Спартіатам заборонялося без потреби виїздити за межі поліса, багато говорити й розголошувати зміст навіть побутових розмов.

Для того, щоб стати повноправним громадянином (спартіатом), треба було: по-перше, від народження отримати право на володіння земельним наділом; по-друге, отримати відповідне виховання, яким опікувалася держава, і, по-третє, отримати доступ до однієї з громадських їдалень, де харчувалися всі дорослі (віком понад З0 років) чоловіки.

Прочитайте уривок із твору Плутарха. Поміркуйте, чому історик твердив, що «Спарта - єдине місто у світі, де діяло прислів’я, що багатство сліпе і лежить неживе й нерухоме, як на картині».

«...Щоб остаточно знищити будь-яку нерівність, Лікург насамперед вилучив з обігу всю золоту та срібну монету, наказавши використовувати лише залізну, але й тій за її великого розміру та ваги визначив маленьку вартість, - так збереження суми в десять мін вимагало мати вдома власний склад, а для перевезення – вози.

Крім того, він прогнав зі Спарти зайві та непотрібні, на його думку, ремесла. А зрештою, більшість із них і без того зникла б разом із запровадженням нової монети, тому що мистецькі вироби не мали збуту... Не було в Спарті і торгівлі чужоземними товарами, у спартанські пристані не заходив жоден корабель. Щоб іще рішучіше побороти пишність і цілковито знищити жадобу до багатства, Лікург запровадив спільне харчування. Згідно із цим усі громадяни мусили сходитися разом і спільно їсти приписані страви; ніхто не смів у себе вдома їсти, розлігшись на дорогих подушках при багато прибраних столах».

Дайте відповідь на запитання:

Для чого в Спарті було запроваджено спільне харчування спартіатів?

Опрацювати текст 2. Виховання спартанців

Велику увагу спартанська влада приділяла вихованню дітей. Життя новонародженої дитини в Спарті залежало від рішення ради старійшин. Хворі діти, вважали спартіати, не потрібні ні батькам, ні державі. До семи років дитину виховували в сім’ї, а потім розпочиналося її навчання в громадських школах. У 14 років хлопчики проходили випробування в храмі Артеміди. Після іспиту (а потрібно було витримати удари різкою без сліз та зойків) хлопець міг продовжувати навчання.

У 18 років його зараховували до загонів ефебів, які займалися військовими вправами, іноді пошуками їжі та крадіжками, оскільки ці загони не утримувалися за рахунок общини. Закінчувалося виховання чоловіків у З0 років. Повноліття в дівчат визначалося 18-річним віком, який давав можливість узяти шлюб.

Перейдіть за посиланням,виконайте вправу,фото результату прікріпити

https://learningapps.org/29220552

3. Побут спартанців

Прочитайте текст та уривки з документа. Поясніть, як ви розумієте вислів «спартанський спосіб життя». Доберіть і запишіть синоніми до прикметника «спартанський».

Спартанці були хоробрими, витривалими воїнами. їм приписують вислів: Справжній спартанець ніколи не питає, скільки ворогів, він питає: «Де вони!?».

Усі спартанці носили грубий одяг, жили в однакових одноповерхових дерев’яних будинках. Мали визначені форми зачісок, бороди і вусів. Під час будівництва дозволялося використовувати сокиру, і лише при виготовленні дверей — пилу.

Давньогрецький історик Ксенофонт про спартанців

Не треба дбати про багатство й одежу, тому що в Спарті прикрасою служить не розкіш убрання, а здоров’я тіла. Їжу він дозволив споживати громадянам у такій кількості, щоб вони надто вже не наїдались, але й не терпіли від голоду...

Чоловіки харчувалися в громадських їдальнях простою їжею: овочами, трохи сиром, зрідка — рибою та м’ясом. Основною стравою була юшка з бичачої крові із сочевицею, оцтом і сіллю. Страва поживна, але несмачна. Ніхто, крім спартанців, її не міг їсти. Розповідають, що одного разу перський цар змусив полоненого спартанця приготувати йому таку юшку. Коли правитель спробував її, то не міг утриматися від жарту: «Тепер я розумію, чому спартанці так мужньо ідуть на смерть: для них краще загинути, аніж таке споживати».

Із 16 років і до старості спартанець зобов’язаний був служити в армії. У 30 років він вважався повнолітнім і мав право отримати ділянку землі й одружитися.