Практичне заняття. Історичні джерела про долю «Русалки Дністрової» та її авторів.

1. Робота з візуальними джерелами.

• Оберіть зображення історичних постатей, що входили до «Руської трійці» і підпишіть їх.

  1. 2. 3.

  4. 5.

2. Оберіть твердження, що стосуються «Русалки Дністрової».

1. Написано живою українською мовою, правопис ґрунтувався на фонетичному принципі.

2. Перший в західноукраїнських землях шкільний підручник народною мовою.

3. Видання започаткувало розвиток у західноукраїнських землях нової літератури.

4. Перше наукове дослідження про українську мову в Галичині.

5. Вийшла друком в Угорщині у 1837 р.

6. Друкований орган Головної Руської Ради.

7. Перша наукова праця з історії Закарпаття.

3. Заповніть пропуски

1) «Руська трійця» діяла у ___ роках .

2) «Руську трійцю» заснували _____ (імена та прізвища засновників).

3) Лідером «Руської трійці» був ___.

4) «Руською трійцею» гурток називали за відданість ___.

5) У ___ році вийшла книжка ____ .

4. Уважно прочитайте джерела 1 і 2 і виконайте завдання. Знайдіть додаткову інформацію про життя і діяльність учасників товариства.

4.1 Поміркуйте, чому доля учасників склалася так, що всі вони зрештою стали прихильниками різних політичних та національних поглядів. (3 бали)

4.2 Директор львівської поліції щодо «Русалки Дністрової» застерігав: «Ми маємо по горло клопоту з поляками, а ці божевільні хочуть ще воскресити давно поховану русинську націю». На підставі цього свід- чення поясніть причини заборони «Русалки Дністрової» та переслідування трійчан. (3 бали)

Джерело1. Зі статті М. Павлика «50-ліття руської літератури» (1887): «Руська інтелі­генція, яка розмовляла тоді польською, німецькою або церковнослов’янською, теж засудила новий рух. Найсуворішим було те, що її видання викликало пере­слідування з боку уряду і власної ієрархії: трьох згаданих юнаків віддано ще в 1836 р. під суворий поліцейський нагляд. Тогочасний митрополит, противник русинів, з цієї причини десять років відмовляв Вагилевичеві у посвяченні в сан свяще­ника і погодився нарешті лише на умові його письмової згоди на те, що він не буде публікувати­ся ні в місцевих, ні в закордонних виданнях.

Також і особисте життя Вагилевича було собою цілою смугою страждань: голоду, холоду і всіля­ких поневірянь. А була це людина незвичайної на той час обізнаності у слов’янських питаннях, надзвичайно працьовитий і, звісно, простий письменник, без революційних амбіцій.

Невдача з першою спробою найбільше зачепила М. Шашкевича, ініціатора всього руху. Хоч його й висвятили, але надали невелику парафію, де він тяжко бідував, помер через сухоти на 32-му році життя (під час хвороби він втратив також зір і слух). Але незважаючи на те, лише він один все витримав до кінця, а його дух залишився й надалі провідною зіркою для народного руху в Галичині.

Започаткований ним напрям у руській літературі панував дуже недовго. Навіть найближчі товариші й приятелі померлого покинули його прапор: Вагилевич змушений був віддатись польській літературі, а Головацький змінив свої позиції».

Джерело 2. Галицький громадський діяч і письменник Олекса Бобикевич на вечорі пам’яті Маркіяна Шашкевича 1893 р. у Стрию зазначав: «І що ж такого великого зробив той Маркіян Шашкевич, що його ім’я стало таким відомим у нашій Галицькій Україні?.. Все, що він написав, умістилось в книжечці, тоншій за палець... Чому то так? Не штука написати якусь книжку нашою рідною мовою тепер, коли ми вже всюди вживаємо ту мову на письмі, але справжнім подвигом було заговори­ти й заспівати тією мовою тоді, коли ніхто її не вживав, коли нею розмовляв лише селянин у курній хаті, прибитий панщиною. Штука була, і то штука вели­ка, тією мовою написати першу книжку тоді, коли нею бридилися всі так само, як селянином, що нею розмовляв, коли ніхто не вірив, що нею можна щось ска­зати або написати щось інтелектуальне чи мистецьке - тоді, коли всі освічені русини (а небагато було тоді тої освіченості) писали й говорили або по-німецьки, або по-церковному».