Практичне заняття №7. Козацькі літописи - цінне історичне джерело

Завдання 1.

Об’єднайтеся в малі групи. Пригадайте:

1) що таке літописи;

2) які літописи вам відомі;

3) у чому цінність літописів як історичних джерел.

Завдання 2.

Порівняйте вузьке значення поняття «літопис» з «Енциклопедії історії України» з характеристикою козацьких літописів сучасного дослідника. Чи співпадають визначення?

З «Енциклопедії історії України» (Інститут історії України НАНУ) про літописи

«...У вузькому значенні літописами називають лише рукописні тексти, створені ... в минулі часи. ... З точно датованими за роками записами про те, що відбувалося, а (також) тексти записів, розташованих у хронологічному порядку без розбивки на річні статті».

Юрій Луценко (український мовознавець) про козацькі літописи

«За (Літописом Григорія Граб’янки), а також за літописами Самовидця і Величка закріпилася назва «козацькі літописи». Але така назва — досить умовна, бо кожен цей твір є складною, багатоплановою композицією, в якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій — битв, повстань, змов тощо, окремі документи, тлумачення тих чи інших періодів життя України, — і яка надто далека від традиційної літописної форми».

Завдання 3.

Прочитайте уривок з універсалу Богдана Хмельницького від 1648 року та витяг зі статті 65 чинної Конституції України. Визначте, що об’єднує ці документи.

Літопис Граб’янки. З універсалу Богдана Хмельницького

«Не бійтеся, отож, поляків, ваші милості, шляхетно уроджені малоросійські брати наші! Хай би й найбільші були їхні війська, але станьте за благочестя святе, за цілість вітчизни і бороніть давні права та вольності разом з нами проти цих наружників і руйнівників, як ставали за свою правду славні борці (що вже засвідчено), предки наші, руси. Майте надію, що звільнитеся від теперішнього свого лиха і що в наших прийдешніх битвах із супостатами допоможе нам всемогутня божа благодать».

Зі статті 65 Конституції України

«Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону».

Завдання 4.

Переглянути відео за покликанням. Виконати завдання у наступних блоках.

Козацькі літописи – це історико-літературні твори XVII - XVIII століть, написані, переважно, очевидцями подій близькою до народної літературною українською мовою.

Головну увагу автори зосереджують на воєнно-політичних подіях. Характерними ознаками творів є палкий патріотизм, зацікавленість історією Української козацької держави, державницькі або принаймні автономістські погляди, позитивне ставлення до козацтва, уславлення національно-визвольної боротьби українського народу XVI-XVIII ст.

Козацькі літописи вплинули не лише на історичну науку наступних століть, а й на всю літературу XVIII-XX ст. їх вплив особливо чітко виявляється у творчості Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова.

Першим у ряду козацьких літописів можна поставити «Літопис Самовидця». Найімовірнішим автором твору є генеральний підскарбій гетьманування І. Брюховецького, згодом стародубський священик Роман Ракушка-Романовський (приблизно 1622-1703). Текст літопису поділяється на дві частини. Перша є описом подій 1648-1672 рр. і має характер історичних мемуарів. Друга частина, що стосується 1673-1702 рр., написана на основі щоденникових записів. Найбільше уваги приділено висвітленню Визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Літопис Самовидця є важливим джерелом до історії України другої половини ХVІІ ст., містить великий фактичний матеріал, створює всебічну картину як історичного піднесення України середини ХVІІ ст., так і великої Руїни, що настала після смерті Б. Хмельницького. Включає також чимало народних оповідань, приказок тощо.

Літопис Самійла Величка

Літопис Самійла Васильовича Величка (бл. 1670-після 1728) написаний канцеляристом Генеральної військової канцелярії між 1715 і початком 1720-х років. Твір складається з двох томів. Перший охоплює події з 1648 до 1659 р. “Сказання про війну козацьку з поляками”, другий “Повість літописна про малоросійські та частково інші події...” – з 1660 до 1700 р. Цей літопис – найґрунтовніший. У ньому використано праці італійських, німецьких, польських авторів, козацькі хроніки, документи Генеральної військової канцелярії, мемуари та ін. Розглядав козацтво як націєтворчий чинник української історії.

Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки

У літописі гадяцького полковника Григорія Івановича Грабянки (р. н. невід. – бл. 1737) з козацьких позицій висвітлено події української історії з давніх часів до 1709 р.

Григорій Іванович Грабянка гадяцький сотник, полковий осавул, суддя, обозний, з 1730 р. полковник, загинув 1737 р. у кримському поході проти татар. На підставі різних джерел він виклав історію козацтва від найдавніших часів до 1709 р. Літопис під назвою “Дійствія презільной і от начала поляков кровавшой небивалой брані Богдана Хмельницького, гетьмана запорозького з поляка...” був закінчений 1710 р. у Гадячі. У формі “сказаній” розповідає про основні події визвольної війни 1648-1654 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького, головну увагу приділено змалюванню образів гетьмана та його соратників. Автор особливо загострював увагу на героїчних вчинках і моральних уроках історії. Григорій Грабянка послідовно викладав думку про історичну самобутність, соціальну й політичну окремішність козаків. Він негативно ставився до проявів антиукраїнської політики російського царизму.

Також цінним джерелом для пізнання козацької епохи є Густи́нський, Добро́мильський, Лизогу́бівський, Острозький, Львівський, Межигі́рський, Хмільницький, Чернігівський літописи, твір «Літописці Волині і України», Літопис подій у Південній Русі.

Завдання 6.

Ознайомитися з біографією авторів найвідоміших козацьких літописів Романа Ракушки-Романовського, Г.Грабянки, С.Величка, використовуючи інтернет-ресурси.

Завдання 7.

Порівняйте тексти. Чим фрагмент з «Літопису Самовидця» відрізняється від уривка з історичного роману П. Куліша?

Виберіть 3-4 факти з уривку «Літопису Самовидця», які підтверджують, що Пантелеймон Куліш саме цей літопис використовував як історичне джерело для написання свого роману.

І. З «Літопису Самовидця»: «Як ударили в бубни на раду, Брюховецький, відповідно до постанови, пішо військо припровадив на ту раду до намету своєї сторони. І Сомко не забарився: і сам, і всі козаки, що були при ньому, як люди заможні, вбрались ошатно і добре озброїлись, наче до війни. Вони-бо мали намір, коли рада не на їхню користь зарадить, між собою битву розпочати, бо при Сомковому таборі й гармат було чимало. Але нічого з того не вийшло, бо запорожці були запевнені ласкою його царської величності, тож швидко та рада відбулася, і боярин вийшов з намету та й почав читати грамоту й указ його царської величності. Не давши читцю закінчити, ані слухаючи листа царської величності, раптом крик здійнявся з обох сторін за гетьманство: одні кричать: «Брюховецького гетьманом!», а інші кричать: «Сомка гетьманом» - і на столець обох садовлять. А далі й між собою заповзялися битися і зламали Сомків бунчук, ледве Сомко видерся з намету царського й дістався до коня та інша старшина. Інших же кількох чоловік забили. І так прихильники Сомка мусили відступати до свого табору, а прихильники Брюховецького на столець його посадовили, зіпхнувши князя, і гетьманом проголосили, давши йому булаву і бунчук в руки. Та заледве дуже нескоро той галас вгомонився, так що князь Великоґаґин не підтверджував гетьманства Брюховецького, бо і прийняти його не міг через той шум серед народу»...

Пантелеймон Куліш у своєму романі «Чорна рада» так відтворив ті самі події: «Ось ударили голосно в бубни, засурмили в сурми. Виходить із царського намету боярин, князь Гагін, з думними дяками. У руках царська грамота. Його підручники несуть царську корогву козацькому війську, кармазин, оксамит, соболі од царя у подарунок старшині з гетьманом. Усі посли, по московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах; на ногах у князя гаптовані золотом, виложені жемчугом сап’янці. Поклонились обом гетьманам і козацтву на всі чотири сторони. Усі втихли, що чутно було, як бряжчали в бояр шаблюки на золотих ланцюгах коло пояса. Перехрестивсь князь великим хрестом, од лисини аж за пояс, потряс головою, щоб порівнялись сивії патли, підняв грамоту високо - два дяки йому руки піддержували - і почав вичитувати царське ім’я.

Як ось позад брюховців сільська голота, не чуючи нічого, що читають, почала гукати:

- Івана Мартиновича волимо! Брюховецького, Брюховецького волимо!

А Сомкове козацтво заднє собі, чуючи, що оглашають гетьманом Брюховецького, почало гукати:

- Сомка, Сомка гетьманом!

І по всьому полю зчинивсь галас несказанний. Тоді й передні бачать, що всім байдуже про царську грамоту, почали оглашати гетьманів - усе ближче, все ближче, аж поки дійшло до самої первої лави.

- Брюховецького!

- Сомка!

І зачепились. Хто шаблею, хто києм, хто ножакою.

- Стійте, стійте лавою! - крикне Сомко на своїх. - Даймо шаблями їм одвіт!

А запорожці схопили Іванця за руки да вже й на стіл саджають і булаву, й бунчук до рук дають. Зіпхнули й князя з думними дяками.

- Гетьман, гетьман Іван Мартинович! - кричать на все горло...

І кинулись купою [сомківці] до столу. Січуть, рубають низовців, саджають на столець Сомка. А запорожці, як злії оси, не боячись нічого, з одними киями да ножаками, лізуть і б’ють Сомкову сторону. Вирвали в Сомка бунчук і переломили надвоє, одняли й булаву.

Оглянеться Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини.

- Ей, - каже, - годі! Нема тут наших!

Старшина гляне, аж кругом самі запорожці...

Завдання 8.

Ознайомтеся з уривком з літопису. Обґрунтовано доведіть чи спростуйте твердження: «Гетьман Богдан Хмельницький сприяв піднесенню міжнародного авторитету козацької держави».

Літопис Граб’янки про прийом Богданом Хмельницьким послів різних держав

«У цей же час у Хмельницького побували і посли багатьох королівств, бо, після повернення на Україну, він привернув до себе увагу народів. Ці посли везли з собою слова вітання і численні дарунки. Зокрема, Рокоцій сподівався від нього особливої допомоги, він хотів домовитися, щоб (коли він підступить до Кракова) козаки рушили на Варшаву, а за це обіцяв зробити Хмельницького удільним князем київським по обох берегах Дніпра, князівство ж це — Руссю мало прозиватися і повинне було Польщі підкорятися. Прийшли до нього з поклоном з Боснії, прийшли румельці із-за Дунаю, як одновірці просили про допомогу. Були люди з господарства Мултянського і Волоського (Буркалабі) і від далеких татар (волзьких та ногайських), всі клялися у шанобі та говорили про готовність поряд із його головою та життям і своє класти. ... Навіть турки, обдарувавши його титулом руського монарха, надіслали каптан, меч, знамено та булаву і наказали паші силистрийському та хану кримському при потребі всіляку військову допомогу своїм воїнством надавати».

Завдання 9.

Порівняйте уривок з літопису та витяг з твору Ліни Костенко. Яка проблема українського державотворення є спільною для XVII та XXI століть?

Літопис Самійла Величка про розбрат у Гетьманщині

«Отак у той нещасливий і пагубний час, Нужда з Бідою, розпростерши свої прапорці, нищили і внівець обертали бідну малоросійську Україну, оскільки з одного боку, від Дніпра, виникла з низодніпровських лугів манія, згаданий Суховій, який зі своїм козацьким та ординським військом, як тільки хотів, сваволив і шкодив людям, а з другого боку, від Московського царства, знову для помсти, наступав на Україну із сильними військами князь Ромодановський.., прийшов до згоди і поєднався після недовгого воєнного змагання з тодішнім чернігівським полковником Дем’яном Ігнатовичем Многогрішним».

Із твору Ліни Костенко «Записки українського самашедшого»

«Злагода! Єдність!» — товчуть, як у ступі, а де ж та єдність? Перегризлися між собою. Хочуть збудувати державу. Так державу ж треба будувати з підмурка, щоб кожен свою цеглинку поклав. А з того каміння, що за пазухою, держави не збудуєш».

Завдання 10.

Ознайомтеся з літописними уривками, наведеними нижче. Доберіть з документів цитати, які доводять думку: «Мудрий господар — сильна країна».

Літопис Самійла Величка про Івана Сірка

«...це був той їхній (низовців) справний і щасливий вождь, який із молодих літ аж до своєї старості, бавлячись воєнними промислами, не тільки значно воював Крим і палив у ньому деякі міста, але й також погромлював у диких полях, було то на різних місцях, численні татарські чамбули і відбивав полонений християнський ясир».

Літопис Самовидця про початок гетьманування Івана Мазепи

«... новопоставлений гетьман, постановивши порядок у війську, розіслав по всій Україні, щоб ту сваволю припинили, а тих бунтівників втихомирили, а якщо кому якась кривда від когось є, щоб законно вирішували, а самосуд не чинили...»

Літопис Григорія Граб’янки про Семена Палія

«З-посеред тих вільноохочих запорозьких ватагів або охочих полковників виділявся Семен Палій... не допускав, щоб татари Польщу та Росію воювали і опустошали, але й сам ходив і свої загони посилав на села татарські... і руйнував їх... Супроти нього не раз ходили походами Кримські та Білгородські татари, ведучи з собою як підмогу яничар. Вони підходили навіть до Фастова (де була резиденція Палія), хотіли тут його взяти. Проте він... їх побивав і проганяв».

Завдання 11.

На основі опрацьованих документів та власних міркувань запропонуйте кілька варіантів продовження речення: «Щоб Україна горя не знала та в Європі процвітала, ...». Результати роботи представте на загал.