Практична робота. Священна Римська імперія

Пригадайте, коли виникла імперія Карла Великого. Якою була доля імперії Карла Великого після Верденського поділу?

Протягом 962-1806 рр. у Європі існувало велике політичне утворення з промовистою назвою — Священна Римська імперія германської нації. Осередком імперії була Німеччина. Однак, попри великі розміри територій, Священна Римська імперія не була міцною державою. У той час як Франція і Англія протягом Середньовіччя стали на шлях створення централізованої держави, Німеччина до ХІХ ст. перебувала у стані роздробленості.

Діємо: практичні завдання

Працюючи з текстом параграфа, з'ясуйте причини тривалого збереження політичної роздробленості Німеччини. Доберіть історичні факти, що ілюструють кожну з причин. Поміркуйте про наслідки для розвитку країни таких особливостей.

У ході роботи заповніть у зошиті таблицю «Причини збереження роздробленості Німеччини».

1. УТВОРЕННЯ НІМЕЦЬКОГО КОРОЛІВСТВА. СВЯЩЕННА РИМСЬКА ІМПЕРІЯ ГЕРМАНСЬКОЇ НАЦІЇ

У результаті Верденського договору (843 р.) землі, розташовані на схід від Рейну (територія Німеччини), відійшли одному з онуків Карла Великого — Людовіка Німецького. Так виникло Східно-Франкське королівство — майбутня Німеччина. Протягом деякого часу ним правили нащадки Карла Великого. До початку Х ст. в Німеччині збереглися сильні племінні герцогства: Саксонія і Тюрингія, Франконія, Швабія і Баварія.

Політичному об'єднанню Німеччини сприяла потреба протистояти зовнішнім загрозам. З кінця ІХ ст. Німеччина зазнавала нападів норманів, а з початку Х ст. — угорців, що поселилися в сусідній Паннонії. Щоб об'єднати зусилля в боротьбі з ворогами, у 911 р. королем було обрано герцога Франконії. Його онук, саксонський герцог Генріх І Птахолов (919-936 рр.), започаткував Саксонську династію на німецькому престолі. Відтоді за традицією короля Німеччини обирали представники вищої знаті.

Справу зміцнення королівської влади в Німеччині продовжив Оттон І (936-973 рр.).

Оттон І мріяв, як Карл Великий, здобути імператорський титул і водночас розширити свої володіння завдяки італійським землям. У результаті успішних походів Оттону І вдалося підкорити Північну і частково Середню Італію. У 962 р. Оттон І був коронований у Римі як імператор. Так народилася Німецька імперія. Вводилась також обов'язкова присяга Папи Римського імператору як вияв підкорення папства імперії. Пізніше, у 1157 р., нова імперія була названа Священною Римською імперією, яку німецькі правителі представляли як спадкоємицю Римської імперії.

^{Оттон І Великий (копія статуї у м. Магдебург, Німеччина)}

Оттон І і його наступники розуміли необхідність залучати до управління державою освічених людей, тому сприяли розвиткові культури.

Історичні подробиці

Оттонівське відродження — період в історії Німецької імперії (наприкінці Х — початку ХІ ст.), який характеризується піднесенням культурного розвитку. При імператорському дворі діяла академія, виготовляли рукописи, розвивалася література. Розширювалася мережа шкіл при монастирях і міських соборах.

Порівняйте та визначте, чим спосіб престолонаслідування в Німеччині відрізнявся від порядку спадкоємства королівської влади у Франції і Англії.

2. ЕКОНОМІЧНІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗДРОБЛЕНОСТІ НІМЕЧЧИНИ

Попри намагання Оттона І і його наступників, створити міцну централізовану державу в Німеччині не вдалося.

Через те, що трон у спадок не передавався, імператор за життя мав отримати згоду князів на коронацію свого сина. Щоб домогтися прихильності високопоставлених виборців, претендент на корону мусив іти їм на поступки, надавати привілеї. Від німецьких монархів феодали отримали право чеканити свої монети, чинити суд над населенням, збирати податки і мито, засновувати нові міста. Це призвело до феодальної роздробленості і слабкості господарських зв'язків усередині країни.

У XI ст. розпочалося піднесення господарства німецьких земель. Завдяки вигідному розташуванню німецькі міста були активними учасниками європейської торгівлі. Наприклад, розміщені на «Великій рейнській дорозі» Кельн, Майнц, Страсбург, Ульм, Шпеєр, Вормс були центрами не тільки посередницької торгівлі, а й виробництва вовняних і лляних тканин, обробки металів. Проте жодне місто не стало єдиним національним економічним центром. Великі міста більше торгували з іншими країнами, ніж між собою. Впливові городяни не були зацікавлені в об'єднанні країни. Натомість міста обирали за краще утворювати самостійні об'єднання для захисту власних інтересів.

3. ЗБЕРЕЖЕННЯ РОЗДРОБЛЕНОСТІ ІМПЕРІЇ в ХІ—XV ст.

Значною мірою увагу німецьких імператорів від урядування в самій Німеччині відволікала боротьба з Папою Римським за інвеституру (право призначати єпископів), яка супроводжувалась війнами й інтригами.

Історичні подробиці

Ходіння до Каносси

У 1076 р. під час конфлікту за вплив на церкву Папа Римський Григорій VII відлучив від церкви імператора Генріха IV. В набожному середньовіччі це ставило під сумнів законність влади короля, адже вона мала бути освячена церквою.

_{Генріх IV на колінах просить Матильду Тосканську про посередництво в його суперечці з Папою Григорієм VII (мініатюра з «Життя Матильди», 1115 р.)}

Король змушений був шукати примирення з Папою. У 1077 р. без війська він вирушив до Італії. Папа перебував тоді в тосканському замку Каносса (на півночі Італії). Протягом трьох днів Генріх IV приходив до стін замку у вбранні грішника, босоніж, з непокритою головою. Зрештою його допустили до Папи, і він вимолив у нього прощення. Невдовзі імператор відновив конфлікт і таки домігся позбавлення Григорія VII папського престолу.
Боротьба за інвеституру завершилася в 1122 р. укладенням Вормського конкордату, який обмежував вплив імператора на церкву.

Відволікала імператорів від управління Німеччиною також італійська політика. Від часів Оттона І протягом 962-1508 рр. німецькі королі отримували титул тільки після коронації в Римі. Нерідко походи в Італію по королівський титул перетворювалися на затяжні війни.

_{Сторінка «Золотої булли» 1356 р.}

Найагресивнішим в італійських походах був імператор з династії Штауфенів (Гогенштауфенів) Фрідріх І Барбаросса (Рудобородий, 1152-1190 рр.). З 1154 до 1177 рр. Фрідріх здійснив п'ять італійських походів. Усі вони відзначалися жорстокістю і прагненням позбавити італійські міста прав на самоуправління. Цьому героїчно протистояли мешканці Італії.

Створенню сильної централізованої Священної Римської імперії перешкоджала також постійна боротьба за владу між представниками різних правлячих династій.

Остаточно роздробленість Священної Римської імперії була в 1356 р. закріплена «Золотою буллою» імператора Карла IV Люксембурга:

• булла узаконювала обрання імператора колегією семи імперських курфюрстів (князів);

• булла забороняла поділ територій курфюрств, що ускладнювало процес «збирання» тому, хто забажав би об'єднати всі німецькі землі в єдиній державі.

З 1438 р. імперію очолила династія Габсбургів. Однак подолати роздробленість держави їм не вдалося.

4. НІМЕЦЬКИЙ «НАТИСК НА СХІД»

Зростанню могутності німецьких князів сприяли також започатковані ще у VIII ст. завойовницькі походи на землі Східної Прибалтики. Тут жили полабські слов'яни і поморські племена. За підтримки католицької церкви проти них було оголошено хрестовий похід. Цей наступ дістав назву «натиск на Схід». Керували завойовницькими походами військово-рицарські ордени німецьких князів, що спиралися на союз із католицькою церквою. Церква пояснювала загарбницькі наміри необхідністю поширення християнства серед слов'ян-язичників.

Німецька колонізація слов'янських земель сприяла розширенню володінь імперії та поширенню християнства на сході та півночі Європи. Населення завойованих земель чинило запеклий опір загарбникам.

Священна Римська імперія в Х—ХІІІ ст.

• 1. Назвіть країни, що входили до складу Священної Римської імперії.

• 2. Зіставте кордони імперії в ХІ та XV ст. Які володіння імперія втратила, а які здобула?