Практична робота: Історичні джерела про повсякденне життя українських селян.

Джерело 1. Ознайомтесь зі змістом писемного джерела.

«Селянські житла в Київській губернії скрізь збудовані з дерева, вони здебільшого теплі взимку. Їх зовнішнє і внутрішнє планування всюди майже однакове. ...майже всі хати вкриті соломою, і якщо покрівля не стара, вона не протікає, краще захищає від холоду і спекотного сонця, ніж покрівлі з дощок, черепиці чи металевих листів. У деяких місцевостях, де бракує лісу, стіни будинку виплітають з лози або соломи, обмазують глиною і білять. Загалом у селах будинки невеликі, у них рідко буває більше однієї кімнати, перед якою є сіни, з другого боку від сіней роблять комору без вікон. У кімнаті завжди є піч, димар якої рідко роблять із цегли, звичайно його плетуть із лози й обмазують глиною зсередини і зовні. Цей димар виводить дим на дах. Піч топиться весь час, бо вона слугує не лише для випікання хліба, а й для щоденного приготування їжі. Хати заможніших селян часом просторіші, кімнати не такі тісні, у них більше порядку і чистоти, досить часто вони побілені всередині і зовні. Внутрішнє впорядкування кожної хати майже скрізь однакове. В усіх помешканнях завжди можна бачити в кутку кімнати напроти дверей грубо намальовані образи святих (ікони. – Авт.) у більшій чи меншій кількості, прикрашені натуральними висушеними квітами та білими рушниками, вишитими червоними узорами. Селяни моляться перед ними, особливо після їди; перед іконами стоїть обідній стіл, роль якого подекуди виконує скриня, де зберігаються їхні речі, оточена лавами. Вона накрита грубою, але чистою скатертиною, на ній лежать ніж, хліб і сіль, які щиро пропонують кожному чужинцю, бо жителі цих місць дуже гостинні.

У їхніх помешканнях зовсім немає меблів, хіба що іноді шафа і декілька простих стільців. Для їжі вони користуються простим мальованим глиняним посудом. Селяни Київського і Васильківського повітів носять досить високі шапки круглої форми з чорного або сірого смушку. Всі вони одягають свитки, які пошиті з грубого темно-коричневого, іноді сірого чи білого сукна, виготовленого ними самими з вовни своїх овець. Свитки досить добре захищають від дощу, вони широкі, звичайно довгі. Взимку вони одягають під цю свиту кожух з цегейки, потрібний у цьому кліматі. Селяни Київської губернії майже всі носять чоботи, рідко і лише в період польових робіт вони взувають сандалі, зроблені з лубу або шматочків шкіри, які називаються личаками або постолами. Головний убір жінок дуже різний. У святкові дні та коли йдуть до церкви, у багатьох місцевостях майже всі пов’язують голову довгим шматком простого мусліну (бавовняна або шовкова тканина. – Авт.), зав’язують його ззаду великими вузлами, кінці яких спадають аж до середини литки. В інших громадах вони зав’язують по-різному ситцеві квітчасті хустки; так само роблять і дівчата, хоча й зав’язують трохи інакше, але майже скрізь вони ходять з непокритими головами, волосся заплітають у коси й укладають довкола голови з довгими шовковими стрічками різних яскравих кольорів, кінці яких спадають. Обо в’яз ковою прикрасою для цих дівчат є квіти, особливо у святкові дні, а якщо, за лежно від пори року, їх ніде взяти, то їх замінюють гілочками завжди зеленого барвінку та червоними ягодами калини, спеціально залишеними з осені, або штучними квітами, які вони самі роблять із пофарбованого пір’я та кольорового й золотистого паперу. Дівчата, як і жінки, носять на шиї багато разків намиста, найбагатші мають червоне коралове намисто. Їжа селян майже однакова як улітку, так і взимку. Вони харчуються такими стравами: хліб житній, гречаний або ячмінний, зрідка пшеничний, за винятком свят та місцевостей, де пшениця родить. Борщ готують із салом або зі свининою, капустою, буряками, щавлем влітку та з іншими овочами. Зрідка селяни їдять яловичину, частіше свинину, баранину або птицю, але лише на свято або в неділю. Взагалі вони споживають багато картоплі, яку вирощують усюди, особливо на піщаних ґрунтах, а також ячмінну, гречану, пшоняну кашу та галушки, які готують із житнього, пшеничного або іншого борошна, яйця, молоко і сир».

Де ля Фліз Д. П. «Етнографічний опис селян Київської губернії...» 1854 р.

Джерело 2. Ознайомтесь з картинами, які відображають зовнішній вигляд та побут українських селян.

М. Пимоненко "Свати"

М. Пимоненко "Вечоріє"

С. Васильківський "Подарунок"

М. Рачков "Українка"

Дайте відповіді на питання до джерел 1 - 2.

1. Чи схожі між собою подані описи та картини художників? Про що це свідчить? Свою думку доведіть, використавши цитати з писемних джерел.

2. У чому історична та мистецька цінність живописних пам’яток? Що вразило в них найбільше?

3.Про які явища повсякденного життя українських селян свідчать джерела? На які риси національного характеру українців вони вказують?

4.Які прояви повсякденного життя збереглися донині?

Ознайомтесь з джерелами

Джерело 3

В. Маковський "Український ярмарок"

Джерело 4.

«А тим часом позiсходилося народу вже чимало! Таки куди оком не глянеш, то усе люди, усе люди... I чого то туди не понаносили або не понавозили! Таки такий ярмарок, що неначе у Харкові об пречистій: усякого товару, якого тільки подумаєш, усе є. Чи груш? Та i на возах груші, i в мішках груші, i купами груші. А там Москва з лаптями та з ликами; були в них i миски, ложки i тарілки розмальовані; були й решета, i ночовки, діжі, лопати, сiвцi, черевики, чоботи з підковами й німецькі, тільки гвіздочками попідбивані. Тут же… продавалася терта кабака i тютюн у папушах; а там – залізний товар: підкови, гвіздочки, сокири, пiдiски, ухналi й усе, чого треба. А тут вже – лавки з красним товаром для панiв; струковатий перець на нитках, ро дзинки, хвиги, цибуля, усякії сливи, горіхи, мило, медянички, свiчки, тараня, ще по весні з Дону навезеная, i суха, i солона; кав’яр, оселедці, яловичина, ніжки, шпильки, голки, гаплики i для нашого брата свинина. А там купами капуста, буряки, морква огородня. Тут же був хрін, ріпа, картохлі, що вже швидко хліб святий з світу божого зженуть. А тут з Водолаги горшки, кахлі, миски, покришки, глечики, кухлики... Були й свити; були кожухи, усякі пояси, шапки, i козацькі, i каплоухі. Був i дівчачий товар: стрічки, скиндячки, серги, баєві юпки, плахти, шиті рукава i хустки; жіноцькі очіпки, серпанки, запаски, кораблики, рушники, i шиті, i з мережками, щітки, гребні, днища, веретена, сіль товчена, глина жовта, запанки голов’яні; персні, черевики... аж утомишся, розказуючи. Чогото там не було! А промеж такої пропасті товару що то народу було! Той купує, той торгує, той божиться, той прицінюється, той спорить, той товариство склика; той на жінку гука, ті лаються, ті йдуть могоричі запивати; жіноцтво щебече, усі разом розказують i ні одна не слуха, старці співають Лазаря, кобили ржуть, колеса скриплять; діти, погубивши матерів, пищать; там скавучить собака, там придушили порося: вижчить на весь базар, а свиня, хрюкаючи, пробирається промеж народом…» Квітка-Основ’яненко Г. «Солдацький патрет». 1833 р.

Дайте відповіді на питання до джерел 3 - 4

1. Чим зумовлений особливий статус ярмарків в Україні?

2. Як цю особливість утілено у фрагменті літературного твору та на картині?

3. Зробіть висновок про роль ярмарків у повсякденному житті українців XIX ст. 4. Що вас вразило в переліку товарів, якими торгували на ярмарках? Що дізналися про побут і традиційну кухню?