Діючи в окремих випадках жорстоко, володарі чинять милосердніше, ніж тоді, коли від зайвої поблажливості дозволяють розвиватися заворушенням, наслідком яких є грабунки та насильства. Заворушення — біда всього суспільства, а страти стосуються лише окремих осіб…

Володар повинен однаково перейматися тим, щоби зайва довірливість не спричинила недалекоглядність, але водночас не стати нестерпним завдяки своїй підозрілості.

Із цієї двоїстості, необхідної для володаря, випливає запитання: що для володаря краще — викликати страх або любов? Що для нього корисніше — щоб його любили чи боялися?

Я вважаю, що бажано досягати і першого, і другого, та оскільки здійснити це важко, і правителям зазвичай доводиться вибирати, то скажу, що корисніше тримати підданих у страху. Взагалі люди невдячні. Непостійні, брехливі, боязкі та хтиві; якщо правителі дають їм блага, вони їх підтримують, але тільки-но з’явиться небезпека — ладні зрадити.

Примушуючи боятися себе, правителі мають намагатися не викликати ненависті.

Є два способи дій для досягнення своєї мети: шлях закону і шлях насильства. Перший спосіб — людський, другий — спосіб диких тварин; та оскільки перший спосіб не завжди дозволяє досягти бажаної мети, люди користуються другим. Правителі мають уміти користуватися обома способами…

Володарі повинні володіти великим мистецтвом обдурювання, тому що люди зазвичай бувають настільки сліпі та захоплені своїми найближчими потребами, що людина, яка вміє добре брехати, завжди знайде достатню кількість легковірних людей, які піддаються омані… Також для правителів дуже важливо здаватися милосердними, вірними своєму слову, людяними, релігійними та відвертими; бути такими насправді не шкідливо лише тоді, якщо в разі необхідності володар зуміє придушити їх і проявити абсолютно протилежні якості.

Питання: Які якості Н. Макіавеллі вважав необхідними для правителя?

2 з 12 балів

Робота з документом

Документ 2

Із твору Мігеля де Сервантеса «Премудрий ідальго Дон Кіхот із Ламанчі» (поради Дон Кіхота Санчо Пансі)

…Подивися всередину себе і спробуй пізнати себе, це пізнання є найважчим з усіх, які можуть бути. Коли ти пізнаєш себе, то перестанеш надиматися неначе жаба, яка захотіла дорівнятися до вола…

…Людям незнатного походження, які обіймають високі посади, належить бути м’якими й поблажливими до інших. Це, вкупі з розумною обережністю, дозволить уникнути злосливих наклепів, а інакше від них ні на якій посаді не захистишся…

Пам’ятай, Санчо, якщо ти підеш шляхом чесноти і намагатимешся робити добрі справи, тобі не доведеться заздрити справам князів і сеньйорів, тому що шляхетність успадковується, а чеснота набувається, і вона має власну вартість, на відміну від шляхетності, яка такої вартості не має. У жодному разі не керуйся у своїх діях законами особистого свавілля: цей закон завжди поширений серед невігласів, які вважають себе розумними.

Нехай сльози бідняка викличуть у тебе за однаково сильного відчуття справедливості більше співчуття, ніж скарги багатія. Всіляко намагайся з’ясувати істину, хоч би що обіцяв і давав багатій і хоч би як плакав і благав бідняк. У тих випадках, коли можливо бути поблажливим, не карай винного найвищою мірою покарання, тому що кара судді суворого нічим не краща, ніж судді милосердного.

Якщо коли-небудь жезл правосуддя зігнеться у твоїй руці, то нехай це станеться не під вагою подарунків, а під тиском співчуття. Якщо тобі коли-небудь доведеться розбирати скаргу свого ворога, то прожени від себе будь-яку думку про вчинену тобі кривду і думай лише про те, на чиєму боці правда… Якщо ти покараєш кого-небудь дією, то не карай його ще й словом, тому що з винного досить муки тілесного покарання, і додавати до цього суворі промови немає необхідності… Якщо ти, Санчо, дотримуватимешся всіх цих настанов і правил, то життя твоє буде довгим, слава твоя тривалою, нагороду ти отримаєш велику…

Питання:Які риси, на погляд М. де Сервантеса, мають бути притаманні досконалому правителю?