Практична робота "Аналіз Гадяцької угоди"

Досліджуємо історичне джерело

Гадяцький договір (Гадяцькі пакти) українсько-польська мирна угода, підписана 16 вересня 1658 р. після довгих переговорів на козацькій раді неподалік м. Гадяч (нині — районний центр Полтавщини) між гетьманом Іваном Виговським та урядом польського короля Яна II Казимира Вази. Річ Посполита повинна була перетворитися на державу трьох народів: до Корони Польської і Великого князівства Литовського мало приєднатися Велике князівство Руське.

Текст договору в перекладі українською мовою можна прочитати за посиланням: https://uk.wikisource.org/wiki/Гадяцький_трактат

Прочитайте одне з положень Галицької угоди. Яким визначалося майбутнє Гетьманщини відповідно до нього? Чим ці умови відрізнялися від положень Люблінської унії?

«Вся річ Посполита народів польського, і Великого князівства Литовського, і Руського, та провінцій, що до них належать, відновлюється в повноті так, як було перед війною, тобто аби ті народи залишалися в своїх межах і свободах непорушна, як були перед війною, згідно прав, описаних у радах, судах і вільної елекції панів своїх, королів польських, і Великого князівства Литовського, і руських».

Прочитайте уривок із першого пункту документа. Поміркуйте, про що йдеться в тексті. Чому питання віри було винесено на перше місце?

«Релігія грецька старожитна, та і така, з якою стародавня Русь приєдналася до Корони Польської, аби залишалася при своїх прерогативах і при вільнім відправленні набоженства, аж куди мова руського народу сягає, в усіх містах, містечках, селах, як у Короні Польській, так і у Великому князівстві Литовському, також на сеймах, у військах, трибуналах, не лише в церквах, але в публічних процесах, візитуванні хворих, на священних зібраннях, при похованні вмерлих і в усьому взагалі і то так, як набоженства свого вільно та публічно заживає римська віра. Також релігії грецькій дається сила вільно засновувати церкви, чернецтва, нові монастирі, так само поновлювати та відбудовувати старі».

На основі фрагмента угоди визначте особливості статусу козацтва, передбачені договором.

«Війська Запорозького має бути число шістдесят тисяч або як вельможний гетьман подасть [на реєстрі]. Затяжного війська десять тисяч, яке також, як і Запорозьке, має залишатися під владою того-таки гетьмана, і з податків, ухвалених на сеймі, у воєводствах Київському, Брацлавському та Чернігівському та інших має йти кошт від Річі Посполита на те військо.

Стан Запорозького війська у тих воєводствах і добрах призначається, в яких лишалися перед війною, і тому війську стверджуються всілякі вольності привілеями найясніших королів польських надані, утримуючи їх при стародавніх вольностях та інших звичаях, і їх не тільки ні в чому не ображатимуть, але всіляку загалом підтверджують повагу. Надто жоден державець добр його королівська милості і староста, ні дідичний пан і пожшптєвий, ані їхні підстарости, урядники та інші всілякі службові особи жодних податків з козацьких хуторів, сіл, містечок і домів не бігатимуть жодним претекстом, але, як люди рицарські, мають бути вони вільні від усіляких найбільших і найменших утяжень, також від цел і мит по цілій Короні і Великому князівству Литовському. Також і від сусідів усіляких старост, державців, панів і їхніх намісників мають залишатися вільні, перебуваючи тільки під юрисдикцією самого гетьмана руських військ. При тому всілякі напої, лови, польові та річкові, та інші козацькі пожитки вільно мають лишатися при козаках згідно старих звичаїв».