Позакласне читання. Осмислення минулого і сучасного у творі Т.Г.Шевченка «Чигрине, Чигрине…».

1. Запишіть дату уроку й наступне

   Класна робота

   Позакласне читання

   Тема. Осмислення минулого і сучасного у творі Т.Г.Шевченка «Чигрине, Чигрине…».

2. ОЗНАЙОМТЕСЯ (ПРОЧИТАЙТЕ)

   Ще в ранньому дитинстві Тарас Шевченко проймався глибоким захопленням від славного і героїчного минулого українського народу. Із розповідей старого діда Івана оживали в уяві хлопчика мужні лицарі-козаки, їхні далекі походи на ворога. Усе почуте назавжди закарбувалося в пам’яті Тараса Григоровича.

   Минули роки, поет навчається в Петербурзькій Академії мистецтв, а думками лине на рідну Вкраїну, мріє її якнайскоріше побачити. І згадуються тоді часи колишньої слави її волелюбних захисників. Так з’являється задум створити ілюстрований альбом «Живописна Україна», який розповів би про різні події української історії. Серед зроблених Т.Шевченком малюнків бачимо сцени, що збуджували почуття національної гордості («Дари Богданові і українському народові», «Дари в Чигирині 1649 року»), викликали думки про найтяжчі жертви, що їх приніс український народ під час боротьби з ворогами тощо.

   Він прагнув не тільки пропагувати культ славетного минулого України, а й збуджувати зацікавленість й любов до всього національного, українського.

   Але не тільки за допомогою пензля прагнув славетний Кобзар розповісти про минувшину, а й за допомогою слова. Він твердо вірить, що ніколи в народній пам’яті не вмре згадка про славні роки важкої і відчайдушної боротьби за волю.

   Шевченко мріяв побувати на батьківщині. Він мріяв про неї і в розкішній майстерні Брюллова, і в гостях у літераторів, і в дружній компанії художників. У 1843 році мрія ця, нарешті, здійснилася. І Шевченко приїхав у рідні місця. Навесні поїхав з Петербурга в Україну, де не був 14 років. Ця подорож стала великим етапом на життєвому і творчому шляху поета. Тут він усім єством відчув ганьбу рабської сучасності, весь сором національної неволі, переживав, що іншим зовсім байдуже до долі цілої нації.

   У вересні цього ж року Т.Шевченко відвідав Кирилівку, погостював кілька днів у свого брата Микити, побачив рідних і близьких. У цей час його особливо мучила свідомість, що всі вони – раби і жертви поміщицької сваволі.

   Всюди по українських селах Шевченко бачив сльози і страждання. «Був я на Україні, - писав він своєму другові Кухаренку, - скрізь був і все плакав…». У молодого поета стояли перед очима побачені картини злиденного життя кріпаків, їхнє безправне становище. Перед ним лежав розтерзаний, без хреста розіп’ятий край. Страждання кріпаків для Т.Г.Шевченка були особистим горем. «І не було на Україні куточка, де б можна було сховатися Тарасові так, щоб б у т и з л ю д ь м и і н е б а ч и т и того лиха, що огнем пекло йому душу», - писав О. Кониський.

   Подорож по Україні засмутила поета. У листі до Я.Г.Кухаренка від 26 листопада 1844 року відображено болючі почуття, враження від побаченого: «Був я торік на Україні, був у Межигорського Спаса, і на Хортиці, і скрізь був, і все плакав. Сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися».

   Найбільше боліло почуття приреченого безсилля. Всім єством любив свою Україну та не міг воскресити її убиту волю; всім серцем прагнув бачити «у селах веселих і людей веселих», а життя оголювало інші села, людей інших – почорнілих з горя, збожеволілих від нужди, онімілих у рабстві. Серед них – його сестри і брати – «німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть».

   Душа «просила святої правди на землі», прагнула боротьби. І зародилося у Шевченка непереможне бажання будити «живих і мертвих», благати й проклинати. Криком болю волелюбної душі стали вірші «Розрита могила», поема «Сон», «Великий льох», «Невольник», «Холодний Яр», «Три літа», які розпочали новий етап творчості поета – «Три літа», що проходив під всеохопним впливом «Історії Русів».

3. Т.Шевченко , двічі відвідавши місто Чигирин у серпні-липні 1843 року, там побачив страшне запустіння міста. Можемо уявити, які думки народжувались у Тараса Шевченка, коли він побачив сплюндровані пам’ятки минулої козацької слави!

4. Повідомлення про Чигирин.

   Чигрин – Чигирин, повітове місто Київської губернії (тепер районний центр Черкаської області). В І половині ХVI ст. згадується як укріплений козацький зимівник. Після Люблінської унії (1569 р.) був центром Чигиринського староства. Старовинне місто відіграло важливу роль у повстаннях під проводом С.Наливайка (1594-1596), Г.Федоровича (1630), П.Павлюка (1637). З 1638 р. Чигирин став сотенним містом. У 1638-1647 рр. чигиринським сотником був Б.Хмельницький. Під час національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 рр. Чигирин став гетьманською резиденцією, адміністративно-політичним центром України (1648-1660), а також полковим містом чигиринського полку.

5. Виразне читання вірша Т.Шевченка «Чигрине, Чигрине…».

   Чигрине, Чигрине,

   Все на світі гине,

   І святая твоя слава,

   Як пилина, лине

   За вітрами холодними,

   В хмарі пропадає,

   Над землею летять літа,

   Дніпро висихає,

   Розсипаються могили,

   Високі могили —

   Твоя слава... і про тебе,

   Старче малосилий,

   Ніхто й слова не промовить,

   Ніхто й не покаже,

   Де ти стояв? Чого стояв?

   І на сміх не скаже!!

   За що ж боролись ми з ляхами?

   За що ж ми різались з ордами?

   За що скородили списами

   Московські ребра?? Засівали,

   І рудою поливали...

   І шаблями скородили.

   Що ж на ниві уродилось??!

   Уродила рута... рута...

   Волі нашої отрута.

   А я, юродивий, на твоїх руїнах

   Марно сльози трачу; заснула Вкраїна,

   Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,

   В калюжі, в болоті серце прогноїла

   І в дупло холодне гадюк напустила,

   А дітям надію в степу оддала. /255/

   А надію...

   Вітер по полю розвіяв,

   Хвиля морем рознесла.

   Нехай же вітер все розносить

   На неокраєнім крилі,

   Нехай же серце плаче, просить

   Святої правди на землі.

   Чигрине, Чигрине,

   Мій друже єдиний,

   Проспав єси степи, ліси

   І всю Україну.

   Спи ж, повитий жидовою,

   Поки сонце встане,

   Поки тії недолітки

   Підростуть, гетьмани.

   Помолившись, і я б заснув...

   Так думи прокляті

   Рвуться душу запалити,

   Серце розірвати.

   Не рвіть, думи, не паліте,

   Може, верну знову

   Мою правду безталанну,

   Моє тихе слово.

   Може, викую я з його

   До старого плуга

   Новий леміш і чересло.

   І в тяжкі упруги...

   Може, зорю́ переліг той,

   А на перелозі...

   Я посію мої сльози,

   Мої щирі сльози.

   Може, зійдуть, і виростуть

   Ножі обоюдні,

   Розпанахають погане,

   Гниле серце, трудне...

   І вицідять сукровату,

   І наллють живої

   Козацької тії крові,

   Чистої, святої!!!

   Може... може... а меж тими

   Меж ножами рута

   І барвінок розів’ється — /206/

   І слово забуте,

   Моє слово тихо-сумне,

   Богобоязливе,

   Згадається — і дівоче

   Серце боязливе

   Стрепенеться, як рибонька,

   І мене згадає...

   Слово моє, сльози мої,

   Раю ти мій, раю!

   Спи, Чигрине, нехай гинуть

   У ворога діти,

   Спи, гетьмане, поки встане

   Правда на сім світі.

6. ЗАПИШІТЬ У ЗОШИТ НАСТУПНЕ

   Історія створення поезії.

   1) Вірш "Чигирине, чигирине..." написаний 19 лютого 1844 року у Москві.

   2) Він ввійшов до рукописної збірки «Три літа».

   3) Вперше був надрукований у львівському журналі «Вечерниці» 1863 року №11.

7. ПРОЧИТАЙТЕ

   Чому саме у Москві був написаний цей вірш? Що нам відомо про перебування Шевченка у Москві?

   Тарас Григорович «престольний град»(Москву) відвідував кілька разів, найчастіше мимоїздом. Де крім вірша «Чигрине, Чигрине…» не написав там жодного поетичного, тим більше україномовного твору.

   Виникає питання: чому, під впливом яких чинників чи внутрішніх душевних спонук Шевченко через тиждень після свого приїзду до Москви 1844 року, у вирі нових вражень, у стовідсотковому російськомовному оточенні, пише єдиний, до того ж україномовний твір-вірш, перейнятий у своєму глибинному підтексті виразно антимосковським настроєм і змістом?

8. ЗАПИСАТИ

Підтекст – думки та почуття, які висловлені в тексті твору не прямо, а немовби самі по собі випливають із сюжетних ситуацій, взаємовідносин і зіткнень персонажів, ставлення до них автора, окремих реплік у діалогах тощо.

• ПРОЧИТАТИ

  - Чи звернули ви увагу, як поет натякає на це? («Ми» в різні часи «… скородили списами /Московськії ребра»).

«Московськії ребра». Беручи участь у поході польського королевича Володислава на Москву (1618), кілька перемог над московськими полчищами здобуло козацьке військо під орудою П.Конашевича-Сагайдачного; 28-29 червня ст. ст. 1659 р. під Конотопом козацьке військо гетьмана Івана Виговського (?- 1664) завдало більш як стотисячній окупаційній армії князя Трубецького одну з найвідчутніших в історії російських збройних сил поразок (загинуло 30 тисяч); під час народного повстання на Лівобережжі 1668 р. проти утисків московських і залог останні були знищенні або вигнані майже з усіх українських міст.

• Шевченко використовує метафору - «Московськії ребра».

• ЗАПИСАТИ

  Метафора – (гр. metaphora - переміщення, віддалення) – один із основних тропів, який полягає в уподібненні й перейменуванні явищ, у перенесенні властивостей і ознак одного явища на інше на основі подібності.

• ПРОЧИТАТИ

  «Це цікаво!»

  Ця стримано-іронічна метафора аж надто багатозначна, недаремно в російському чотиритомнику 1977 року «московськії ребра» замінено ребрами «царських слуг».

  Вірш Т.Шевченка було вилучено з «Кобзаря» і не дозволено до друку.

  - Як ви думаєте, чому? (Річ у тім, що гостро висловлюване поетом ставлення до національної політики російського самодержавства не влаштовувало радянських ідеологів так само, як і царських приспішників. Влада боялася вільної думки, гострого слова, справедливого народного гніву).

  - Про який історичний період згадує Т.Шевченко? (До 1618 р., коли козацьке військо під проводом Петра Сагайдачного, розбивши загони князів Пожарського та Волконського, стояло перед Арбатськими воротами, й тільки якимось дивом «третій Рим» не впав під його штурмом, або до року 1659-го, до Конотопської битви, в який козаки Івана Виговського вщент розбили 30-тисячний цвіт московської кінноти, а боярина С.Пожарського і цілий гурт московських князів узяли в полон).

  - Що є головним у підтексті вірша? (Кому саме «завдячує» своєю сучасною долею занедбаного, «повитого жидовою» повітового містечка Чигирин, колишня гетьманська столиця, а нині «старець малосилий». Хто «по полю розвіяв» славу та надію України, перетворив її на «руїну», підступно приспав її саму та її дітей свинцевим історичним сном:

…Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,

В калюжі, в болоті серце прогноїла…).

Дійсно, треба бути сліпим до історії та глухим до поезії, щоб не відчути, як зловісна тінь Москви-Московщини, захланної, неситої імперії, незримо нависає над створеною Шевченком апокаліптичною картиною.

• ЗАПИШІТЬ У ЗОШИТ НАСТУПНЕ

  У вірші доля колишньої столиці Богдана Хмельницького (Чигирина) в уяві поета асоціюється з долею всієї України.

  Чигирин символізує історичне минуле, сумне сучасне рідної землі.

• ПРОЧИТАТИ

  «Уявна психологічна ситуація»

  - Уявіть ситуацію: після сплюндрованої, «бур’яном укритої» України, після жахливих руїн славної колись «святою славою» гетьманської столиці поет опиняється в іншій столиці, столиці імперії, тієї самої Московщини, з якою Шевченко пов’язує занепад Чигирина й усієї України, ганебне духовне скалічення земляків, їхнє історичне безпам’ятство. Напевно, важив і разючий контраст між тим, що Шевченко бачив під час своєї подорожі по Україні («…Дніпро висихає, / Розсипаються могили…»), і добре відбудованою після пожежі 1812 року, облаштованою, ситою, самовдоволеною Москвою.

  - Яке ж українське серце не заплаче, не сповниться гіркоти, болю на вид цього контрасту як наочного свідчення того, що немає «Святої правди на землі!». А якщо це українське серце б’ється в грудях поета, а цей поет – Шевченко, то в нього

  …думи прокляті

  Рвуться душу запалити,

  Серце розірвати,

  і всі емоції вибухають болісним словом-стогоном: «Чигрине, Чигрине…».

• ЗАПИСАТИ

  Контраст – (фр. contraste – протилежність) – різко окреслена протилежність у чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ.

• ПРОЧИТАТИ

  Отже, який вирішальний чинник вплинув на задум Т.Шевченка написати цей вірш зрозуміло?

  Це емоційний чинник.

  Засобами іронії та контрасту поет показав крах ідеї державництва.

  Твір можна поділити на шість (умовних частин) фрагментів, розділених пробілами, а в двох випадках, після рядків 25 та 38, ще й горизонтальними рисками.

  І фрагмент (1-16 рядки). Загальне враження від побаченого в Чигирині. Передано у першому фрагменті загальне враження від сумної картини теперішнього Чигирина, який, утративши «святую славу», занепав, перетворився на «старця малосилого», всіма забутого, занедбаного нащадками.

  Запинка в середині 11 рядка, позначена трикрапкою («…Твоя слава…і про тебе…») передає переривчатість поетового дихання, його душевне потрясіння від побаченого.

  ІІ фрагмент (рядки 17-25). Прихована вказівка на Переяславську раду та її трагічні для України наслідки.

  ІІІ фрагмент (рядки 26-38). Авторська характеристика стану України.

  ІІІ фрагмент (рядки 26-38). Авторська характеристика стану України.

  IV фрагмент (рядки 39-70). Чигиринський апокаліпсис.

  V фрагмент (рядки 71-82). Роздуми про майбутнє України (елементи ідеалізації минулого).

  VІ. фрагмент (рядки 83-86). Повернення поета до метафоричного сну зруйнованого Чигирина, мотив боротьби, помсти.

• ЗАПИШІТЬ У ЗОШИТ НАСТУПНЕ

  Аналіз поезії "Чигирине, Чигирине..."

Тема – глибокі роздуми поета про минуле й майбутнє України.

Мотив твору (ідея) – дії справжніх патріотів відновлять «правду на сім світі»; давню славну Україну, її боротьбу проти поневолювачів.

Характеристика ліричного героя твору.

Переживання ліричного героя твору набувають не тільки особистого, а й загальнонаціонального значення («…серце плаче, просить / Святої правди на землі»). Саме через особисте, ліричне змальовується у творі національна історія, доля України.

КОНСПЕКТ УРОКУ