Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість у людини

Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість – це спосіб збереження й передачі генетичної інформації за допомогою органел в цитоплазмі, здатних до самовідтворення.

У клітинах людини є органели, що містять власну ДНК й власні гени. Це мітохондрії, що містять інформацію про ферменти й регулюють клітинний метаболізм. На відміну від сталої кількості ДНК у складі хромосом кількість ДНК мітохондрій може змінюватися з віком залежно від умов середовища, активності тощо.

Особливості успадкування за мітохондріями зумовлені тим передусім тим, що різні гамети мають різну кількість мітохондрій. До прикладу у яйцеклітини кількість мітохондрій ми можемо вимірювати тисячами, в той час як у сперматозоїда їх одиниці.
Важливо розуміти що мітохондрії з чоловічих статевих клітин не потрапляють у яйцеклітину - а отже й не успадковуються.

Цитоплазматична спадковість має материнський характер – успадковуються і виявляють себе лише гени, що містяться в цитоплазмі яйцеклітини. Дітям передаються виключно мітохондрії матері, у результаті чого чоловіки та жінки можуть мати відповідну ознаку, але тільки жінки передають її своїм дітям

Оскільки мітохондріальна ДНК належить тільки одному з батьків, то рекомбінаційних змін, властивих для ядерної ДНК у мейозі, немає, отже, немає й комбінаційної мінливості.