Повторення усної народної творчості. Українська література (8 клас).

Прочитайте для повторення та підготовки до тестування!

Українські історичні пісні як окремий жанр виникли в ХV–ХVІ ст., коли нашим землям постійно загрожували грабіжницькі набіги татар із Кримського ханства. Рятуючись від ворожої навали, мешканці українських сіл і міст покидали свій дім і вирушали за Дніпрові пороги. Так боротьба проти нападників перетворила хліборобів і ремісників на воїнів-козаків, які будували укріплення із січених дерев’яних колод. Згодом утворилася Запорозька Січ — суспільно-політична й військово-адміністративна організація українського козацтва, про яку ви більше дізнаєтеся на уроках з історії України. Звичайно ж, український народ возвеличив своїх славних синів — захисників рідного краю — у піснях.

Історичні пісні Історичні пісні — це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та реальних історичних осіб. Вони розповідають про конкретні або типові історичні події, їхні персонажі — реальні особи. Основною темою творів цього жанру є боротьба українців із турецько-татарськими нападниками та польськими й московськими загарбниками. До якого ж літературного роду — лірики, епосу чи драми — належать історичні пісні? Цей жанр поєднує ознаки лірики (віршова форма, емоційність) та епосу (події, герої, сюжет). Тому історичні пісні є жанром ліро-епічних творів. Історичні пісні, на відміну від дум, які ви вивчатимете на найближчих уроках, мають чітку будову: правильне чергування наголошених і ненаголошених складів; однакову кількість складів у рядках; поділ на строфи (здебільшого по два або чотири рядки). До речі, термін «історична пісня» у науковий обіг увів М. Гоголь.

Найдавніші історичні пісні змальовують складний період в історії України — звитяжну боротьбу козаків із турецько-татарськими ордами в ХV–ХVІ ст., страшне спустошення українських земель, насильство.

Пригадайте прочитані народні пісні: «Зажурилась Україна», «Та, ой, як крикнув же козак Сірко», «Ой Морозе, Морозенку», «Максим козак Залізняк», «Чи не той то хміль», «За Сибіром сонце сходить», «Ой не ходи, Грицю», «Віють вітри, віють буйні» , «Засвіт встали козаченьки» та виконайте тест.

Прочитайте для повторення та підготовки до тестування!

Українські народні думи

Кожний народ пишається своїм героїчним епосом: греки — «Іліадою» та «Одіссеєю» Гомера, ісландці — сагами, французи — «Піснею про Роланда», а ми, українці, — «Словом про похід Ігорів» і народними думами. Українські народні думи з’явилися в ХV ст. — у час виникнення козацтва. Згадайте, що саме в цей період виникли й історичні пісні. Думи створювали здебільшого безпосередньо після важливих історичних подій, їхня тематика широка. Вони з’явилися у зв’язку із жорстокими нападами турецькотатарських орд, названі кобзарями невільничими плачами. У них оспівано страждання полонених, їхні муки на каторгах. Саме тоді й виникли думи про боротьбу українців проти турецько-татарських загарбників і неволю — «Козак Голота», «Маруся Богуславка», «Утеча трьох братів із города Азова», «Самійло Кішка» та ін. До нашого часу дійшло чимало дум про боротьбу українського народу проти польсько-шляхетського поневолення — «Хмельницький і Барабаш», «Корсунська перемога», у яких уславлено подвиги народних героїв, зокрема гетьмана Богдана Хмельницького. Також відомі соціально-побутові думи, у них оспівано родинні взаємини — між батьками і дітьми, сестрами та братами, — «Дума про сестру та брата», «Бідна мати і три сини» та ін. Велику роль у становленні й розвитку дум відіграли народні професійні співці — кобзарі, які виконували пісні й думи в супроводі кобзи, бандури чи ліри. Вони передавали наступним поколінням знання про минуле та світогляд предків у доступній формі. Такі співці існували в усіх народів: у вікінгів Скандинавії — скальди, у Стародавній Греції — поети-кіфареди, у середньовічній Франції — трубадури. У ті часи народні співці відігравали роль новинарів. (Тоді ще не було газет, журналів і мережі «Інтернет».) Постійно подорожуючи, кобзарі знали найсвіжіші новини, вони ділилися ними, попереджали людей про небезпеку, можливий напад чужинців. Бувало й так, що влада намагалася обмежити їхній вплив, аби тримати під контролем інформацію на своїх територіях.

Думи належать до героїчного епосу.

Жанрові особливості дум

1. Це твори героїчного або соціально-побутового змісту.

2. За обсягом думи більші від історичних пісень, вони складаються з трьох частин: заспів, або зачин (заплачка), основна розповідь і закінчення (славословіє).

3. У думах немає поділу на строфи, як в історичних піснях; рядки найчастіше поєднані дієслівною римою.

4. Думи виконують речитативом — протяжним проказуванням, подібним до співу, супроводжуючи грою на бандурі, кобзі чи лірі.

5. Урочистий стиль посилюється прийомом ретардації — хаотичним повторенням частин тексту з метою уповільнення розповіді.

Отже, можна сформулювати визначення терміна. Дума — це ліро-епічний віршований твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконують речитативом у супроводі кобзи, бандури чи ліри.