Поняття про селекцію. Введення в культуру рослин. Одомашнення тварин

Селекція як наука

Предметом селекції є вивчення закономірностей формування сортів рослин, порід тварин та штамів мікроорганізмів в створених людиною умовах. Селекція підпорядкована тим самим законам, що й еволюція видів у природі, однак природний добір частково замінений штучним. Теоретичною базою селекції є генетика, еволюційне вчення та екологія. Використовуючи еволюційну теорію, генетичні закони, вчення про чисті лінії й мутації, екологічні закономірності, вчені-селекціонери розробили різноманітні методи виведення сортів, порід і штамів. До основних методів селекції належать добір, гібридизація, методи поліплоїдізації та експериментального мутагенезу. Інтеграція селекції з молекулярною біологією, цитологією, кріобіологією, біохімією відкрили нові перспективи розвитку. Все ширше використовуються можливості й методи біотехнології, молекулярної біології, генетичної інженерії, що значно пришвидшує селекційний процес.

Основними розділами сучасної селекції є селекція рослин, селекція тварин та селекція мікроорганізмів. Їх виокремлюють за особливостями будови й життєдіяльності організмів, що беруть участь в селекційній роботі.

Основними розділами сучасної селекції є селекція рослин, селекція тварин та селекція мікроорганізмів. Їх виокремлюють за особливостями будови й життєдіяльності організмів, що беруть участь в селекційній роботі.

Досягнення селекції застосовуються в рослинництві для вирощування культурних рослин, у тваринництві - для утримання домашніх тварин, в побуті - для естетичної насолоди, позитивних емоцій від хатніх тварин й декоративних рослин, в медицині - для отримання ліків, у біотехнології - для використання у харчовій, легкій, мікробіологічній, деревообробній промисловості та ін.

Значення одомашнення тварин і введення в культуру рослин

Більшість видів тварин, що вільно мешкають у природі, не можна одомашнити - на заваді стають їхні спадкові етологічні особливості. Деякі дикі тварини утримуються в неволі як домашні (у палацах індійських королів, при дворі Карла Великого жили гепарди, яких використовували на полюванні), проте вони всього лише приручені, а не одомашнені. Такі тварини легко повертаються до життя в дикому середовищі.

Процес одомашнення диких тварин починається з відбору окремих особин для отримання потомства з певними ознаками, що зацікавили людину. У процесі селекції в організмів змінюються генетичні властивості й виникають так звані доместикаційні ознаки (форма вух, довга чи коротка шерсть). Домашніх тварин виводять для отримання їжі, сировини, ліків, для естетичної насолоди тощо. Найчастіше домашніми ставали види птахів і ссавців, хоча є домашні тварини і серед безхребетних. Це шовковичний шовкопряд і бджола медоносна. З перспективою одомашнення селекціонери проводять дослідження з лосями, антилопами, оленями, яками, соболями, норками, лисицями та ін. Крім того, учені створюють все нові породи раніше одомашнених тварин.

Усі культурні рослини походять від дикорослих видів, які в більшості своїй збереглись до нашого часу. Деякі предкові види вже не трапляються в природі, як наприклад дика кукурудза. За час існування людства в культуру введено близько 3 тисяч культурних рослин, серед яких зернові, зернобобові, плодово-ягідні, цукрові, олійні, овочеві, лікарські, декоративні, тонізуючі та інші рослини. Крім того, введено в культуру близько десятка видів водоростей (наприклад, аквакультури ламінарій, порфіри, філофори, хлорели). Вирощуванням й розведенням культурних рослин займається рослинництво. Використання різних методів селекції дало змогу селекціонерам створювати сорти культурних рослин з підвищеною врожайністю, холодостійкістю, посухостійкістю, стійкістю проти захворювань, новими смаковими якостями тощо.

Популярні в Україні сорти яблуні домашньої (Malus domestica): 1 - Голден делішес; 2 - Чемпіон; 3 - Ренет Симиренка; 4 - Флоріна

Значення вчення про походження культурних рослин і одомашнення тварин

Дослідження, пов’язані з походженням культурних рослин, здійснював видатний вчений М. І. Вавилов. У праці "Вчення про походження культурних рослин після Дарвіна" (1939) він визначив 7 основних географічних центрів походження культурних рослин, які безпосередньо пов’язані з осередками давніх цивілізацій. Це:

• Південноазійський (33 %) (огірок, лимон, кокос, чорний перець, чай, апельсин);

• Східноазіатський (20 %) (рис, просо, яблуня, груша, персик, соя, грецький горіх, хурма);

• Південно-західноазіатський (4 %) (м’які пшениці, ячмінь, жито, фінік, горох, диня);

• Середземноморський (11 %) (капуста, буряк, морква, олива, виноград);

• Абіссінський (4 %) (тверда пшениця, кава, бавовник, кунжут);

• Центральноамериканський (10 %) (кукурудза, квасоля, соняшник, гарбуз, какао);

• Андійський (8 %) (картопля, помідор, хінне дерево, ананас, арахіс).

Вчення про центри походження й різноманітності культурних рослин дало змогу встановити географічні осередки генетичного різноманіття культурних рослин.

Питання про центри походження свійських тварин вивчено значно слабше порівняно з культурними рослинами тому, що диких предків багатьох тварин було винищено людиною. Дослідники припускають, що країни Близького Сходу і побережжя Середземного моря були батьківщиною великої рогатої худоби, кіз, овець, свиней, собак, ослів, степові райони Азії і Європи - коней, Єгипет - кішок, Індія - курей, Північна Америка - індиків, Південна Америка - лам та ін.

Дайте відповіді на запитання:

• Що таке селекція?

• Чому селекція є наукою?

• Що таке одомашнення й культурні рослини?

Заповніть таблицю та прикріпіть у це поле.

Центри походження і різноманітності культурних рослин

Поміркуйте:

Яке значення одомашнення тварин і введення в культуру рослин?