Походи козаків першої чверті ХVІІ ст. Військо Запорозьке і Хотинська війна.

1. ПРИЧИНИ УЧАСТІ КОЗАЦТВА В МОРСЬКИХ І СУХОДІЛЬНИХ ПОХОДАХ. Наприкінці XVI ст. українське козацтво почало відігравати помітну роль у внутрішньому житті Речі Посполитої. Разом із цим на нього звернули увагу інші держави — наймання на військову службу до іноземних монархів стало для козаків традиційною справою, або «козацьким хлібом», як тоді казали.

Незважаючи на попередню заборону реєстрового козацтва, уряд Речі Посполитої залучав козаків до війн, які держава вела в цей час. Зокрема, козацтво брало участь у молдавсько-волоській кампанії 1600 р., польсько-шведській війні 1601—1602 рр., польсько-московській війні 1617—1618 рр. Через ці причини влада відновила українське реєстрове козацтво в його правах і привілеях.

Усупереч заборонам влади козацтво самовільно здійснювало успішні морські й суходільні походи до Кримського ханства та Османської імперії.

Воєнна активність запорозького козацтва обумовлювалася його розумінням свого призначення та способом існування як спільноти «воєнного люду». Своїми походами воно захищало українські землі від набігів татар, визволяло з мусульманського полону християнських бранців. Козаки-запорожці наймалися на службу до правителів християнських держав, несли службу, воювали тощо. Усе це виправдовувало саму форму існування Січі, яка ставала опорою та захисником християнського світу від тиску мусульман. Водночас у походах козаки захоплювали здобич і полонених, яких за традицією тих часів продавали як невільників або отримували за них викуп.

Висловіть судження щодо того, чи могла існувати Запорозька Січ без здійснення воєнних походів. Чому?

Визначте основні причини козацьких походів

ВОЄННІ ПОХОДИ КОЗАКІВ. Перша чверть XVII ст. стала добою воєнних походів українського козацтва. Саме в цей період відбулися успішні морські й суходільні походи до Кримського ханства, Османської імперії, Московського царства, що поширили славу про непереможних козаків-запорожців на всю Європу.

У 1602 р. козаки на 30 чайках і кількох відбитих у турків галерах вийшли в Чорне море й під Кілією розгромили турецький флот. Уже в 1606 р. запорожці здобули Варну — найбільшу турецьку фортецю на західному узбережжі Чорного моря, яка до того вважалася неприступною. Наступного року козаки-запорожці, очолювані П. Конашевичем-Сагайдачним, розбили турецьку флотилію під Очаковом.

У 1608 р. козаки вирушили в суходільний похід на Кримське ханство, зруйнували й спалили Перекоп, а через рік на 16 чайках напали на придунайські турецькі фортеці Ізмаїл, Кілію та Аккерман (сучасне місто Білгород-Дністровський).

У 1613 р. запорожці здійснили два походи на турецьке узбережжя, а в гирлі Дніпра розбили турецьку флотилію та захопили шість турецьких галер. Наступного року козацька флотилія із 40 чайок, очолювана П. Конашевичем-Сагайдачним, подолала Чорне море, напала на Трапезунд і, рухаючись у західному напрямку, спустошила узбережжя. Вони штурмом узяли Синоп і спалили весь турецький флот, що стояв у гавані.

У 1615 р. козацька флотилія із 80 чайок рушила на Стамбул. Зійшовши на берег між двома столичними портами, козаки спустошили й спалили все довкола. Їм навздогін вирушила турецька ескадра, але козаки завдали їй поразки біля гирла Дунаю. Захоплені галери вони відвели до Очакова, спалили на очах у залоги, а потім розпочали штурм фортеці.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Після взяття запорозькими козаками Варни в 1606 р. турецький султан наказав перегородити Дніпро залізним ланцюгом між фортецями Кизи-Кермен та Аслан-Кермен, щоб перешкодити виходу козацьких чайок у Чорне море. Посередині Дніпра залишили невеликий прохід, який прострілювався гарматами з мурів обох фортець. Проте це не зупинило козаків. Вони хитрістю здолали цей прохід, пускаючи поперед себе важкі дубові колоди, які рвали ланцюги. За іншою версією, козаки тягнули свої чайки 25—60 км волоком.

Січова корабельня. Художник М. Добрянський. 2009 р.

Козаки гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного здобувають Кафу. Художник А. Орльонов. 2009 р.

Нарешті в 1616 р. П. Конашевич-Сагайдачний із величезною флотилією зі 150 чайок та 7 тис. козаків розбив турецький флот під Очаковом, пішов на фортецю Кафа (нині Феодосія) та взяв її в облогу. Після кількаденної облоги козаки здобули й спалили Кафу, що була головним невільницьким ринком регіону, і визволили полонених.

Османська імперія, обурена зухвалістю козаків, розпочала війну проти Речі Посполитої. Коронний гетьман С. Жолкевський не був упевнений у своїй перемозі й тому уклав із турецьким султаном мир. Він зобов’язався приборкати козаків, але не зміг цього зробити.

Упродовж усього літа 1619 р. козацькі флотилії успішно діяли в Чорному морі. Наступного року в козацьких морських походах загалом узяли участь близько 1,5 тис. чайок. Влітку 1621 р. козацька флотилія, потопивши 20 галер, розгромила турецьку ескадру. Того ж року козаки вчинили напад на Стамбул.

Завдяки успішним діям у морських походах козаки-запорожці уславилися як непереможні воїни.

Під час польсько-московської війни 1617—1618 рр. 20-тисячне козацьке військо, очолюване гетьманом П. Конашевичем-Сагайдачним, на прохання короля Жигмунта ІІІ вирушило до Москви. Воно мало допомогти королевичу Владиславу, який ішов туди походом, щоб здобути корону московського царя, й опинився у складній ситуації. За участь козаків у поході П. Конашевич-Сагайдачний вимагав припинення утисків православних, розширення кількості реєстрового козацького війська, збільшення підвладної козакам території, що мала адміністративну та судову автономію. Король Жигмунт III пообіцяв виконати ці умови.

КОЗАЦЬКІ МОРСЬКІ ТА СУХОДІЛЬНІ ПОХОДИ ПРОТИ ТАТАР І ТУРКІВ

Похід козаків до Московського царства досяг своєї мети. Королевича Владислава вдалося врятувати. Після невдалої спроби штурмом узяти Москву сили Речі Посполитої відступили. У війні з Московським царством найбільшим успіхом Речі Посполитої, якому вона фактично завдячувала козакам, стало укладення Деулінського перемир’я. За його умовами Річ Посполита повернула втрачені раніше Смоленську, Чернігівську й Новгород-Сіверську землі. Від короля Жигмунта III за участь у поході козаки отримали лише досить значну грошову винагороду — 20 тис. злотих та 7 тис. відрізів сукна. Умови, які козаки обговорювали напередодні походу, виконані не були.

Чи можна віднести П. Конашевича-Сагайдачного до визначних постатей історії України? Поясніть свою думку.

3. ДІЯЛЬНІСТЬ П. КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО. На тлі подій, які відбувалися на українських землях наприкінці XVI — на початку XVII ст., відбувалося формування особистості одного з відомих ватажків козацтва — П. Конашевича-Сагайдачного. Освіту він здобув в Острозькій школі (академії), що, напевно, й обумовило на все життя його погляди як завзятого поборника православ’я. Саме під час навчання П. Конашевич-Сагайдачний написав твір «Пояснення про унію», де виступив на захист православної віри.

Наприкінці XVI ст. П. Конашевич-Сагайдачний приєднався до Війська Запорозького. У складі козацького війська він став учасником молдавсько-волоської кампанії 1600 р. та польсько-шведської війни 1601—1602 рр. Імовірно, П. Конашевич-Сагайдачний брав активну участь у багатьох козацьких морських та суходільних походах проти кримських татар і турків. Визнаним ватажком усього українського козацтва він став після вдалих походів 1614, 1615 та 1616 рр.

Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Невідомий художник. Між XVIII і ХІХ ст.

У 1616—1622 рр. П. Конашевича-Сагайдачного чотири рази обирали гетьманом Війська Запорозького. Він умів поєднувати наполегливість у прямуванні до поставленої мети зі здатністю йти на поступки. Завдяки його зусиллям відхилили дуже невигідний козацтву варіант угоди великого коронного гетьмана С. Жолкевського й підписали більш прийнятну Вільшанську угоду 1617 р. Вона забороняла походи козаків до Кримського ханства й Османської імперії. Кількість козацького реєстру обмежувалася 1 тис. осіб. Проте через польсько-московську війну 1617—1618 рр. угоду реалізовано не було. Після війни козацька старшина, очолювана П. Конашевичем-Сагайдачним, домоглася укладення нової Роставицької угоди 1619 р., за якою кількість реєстрового козацтва збільшувалася до 3 тис. осіб.

П. Конашевич-Сагайдачний сприяв зростанню воєнно-політичної ваги Війська Запорозького в тогочасній європейській політиці. Із його ініціативи в 1618 р. козацькі посли вели переговори про приєднання до антитурецької «Ліги християнської міліції» та залучення запорожців до хрестового походу проти Османської імперії, який вона намагалася організувати.

Для підтримки православної церкви П. Конашевич-Сагайдачний разом з усім Військом Запорозьким вступив до Київського братства, а також опікувався заснованою при ньому школою. П. Конашевич-Сагайдачний сприяв відновленню вищої ієрархії православної церкви в Речі Посполитій.

Важливе місце в діяльності гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного посідали заходи з реформування Війська Запорозького й Січі. Він поділив війська на сотні та полки, запровадив навчання та сувору дисципліну. У складі війська гетьман створив підрозділи легкої і маневреної артилерії та добре озброєної і навченої піхоти. Усе це забезпечувало високий ступінь підготовленості до ведення воєнних дій, що й засвідчили численні козацькі перемоги в битвах цього періоду.

Суттєво змінився на краще моральний дух Війська Запорозького. Воно вважало себе захисником православної віри, рідної землі та її населення.

УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА В ХОТИНСЬКІЙ ВІЙНІ. Морські й суходільні походи запорозьких козаків до турецьких портів Західного й Південного Причорномор’я, а також підтримка Річчю Посполитою антитурецьких виступів у Волощині та Молдавії різко погіршили відносини Речі Посполитої та Османської імперії. Розпочалася польсько-турецька війна 1614—1621 рр.

Хотинський договір. Художник М. Баччареллі. 1783 р.

У вересні 1620 р. польська армія, очолювана коронним гетьманом С. Жолкевським, зазнала поразки від турецького війська під селищем Цецора. Здобувши перемогу в Молдавії, султан Осман II готувався до завоювання Речі Посполитої. Польський король і великий князь литовський Жигмунт III звернувся по допомогу до імператора Священної Римської імперії і Папи Римського, але вони не підтримали його. Тоді він був змушений шукати порозуміння із запорозьким козацтвом.

У відповідь на прохання короля запорозький гетьман Яків Нерода на прізвисько Бородавка заявив, що надасть допомогу лише за умови визнання польською владою відновлення ієрархії православної церкви.

У червні 1621 р. в урочищі Суха Діброва, між Ржищевом і Білою Церквою, зібралася рада реєстрового та нереєстрового козацтва. На ній козаки вирішили взяти участь у поході проти турків разом із поляками, а для узгодження умов направити до короля посольство на чолі з П. Конашевичем-Сагайдачним.

Із Варшави П. Конашевич-Сагайдачний повернувся в польський табір, розташований під стінами Хотинської фортеці. Проте козацьке військо ще не прибуло туди, і він із невеликою охороною рушив назустріч козакам, які з боями пробивалися під Хотин. Загін П. Конашевича-Сагайдачного натрапив на турків, і, діставши поранення, ватажок козаків ледве зміг повернутися до своїх. Було скликано козацьку раду, на якій П. Конашевич-Сагайдачний розповів про обіцянки польського уряду. Козаки, невдоволені командуванням Бородавки, позбавили його влади й обрали новим гетьманом П. Конашевича-Сагайдачного.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Сеймовий комісар армії Речі Посполитої в Хотинській війні відверто заявив, що «справжніми переможцями під Хотином і рятівниками Речі Посполитої були козаки».

Битва під Цецорою 1620 р. Художник В. Пивницький. 1878 р.

Битва під Хотином у 1621 р. Художник Ю. Брандт. ХІХ ст.

Захист польського прапора під Хотином. Художник Ю. Коссак

Блискуче уникнувши оточення, П. Конашевич-Сагайдачний привів козаків під Хотин. Майже одночасно під стінами фортеці з’явилася велика турецько-татарська армія, очолювана Османом II (її кількість за різними джерелами визначали від 150 до 300 тис. осіб). Їй протистояло 80-тисячне польсько-козацьке військо, із якого близько 40 тис. становили запорожці. У Хотинській війні 2—28 вересня 1621 р., як назвали цю битву, вирішувалася доля Речі Посполитої та українських земель. Завдяки таланту П. Конашевича-Сагайдачного й героїзму запорожців польсько-козацьке військо здобуло перемогу.

У результаті дій козаків під стінами Хотинської фортеці розвіявся міф про непереможність турецької армії. Подальші плани Османської імперії щодо підкорення європейських країн провалилися. Українські й польські землі також уникли османського завоювання. Авторитет Речі Посполитої зріс. Звістка про перемогу сприяла активізації визвольної боротьби слов’янських народів проти турецького панування.

Пам’ятник П. Конашевичу-Сагайдачному біля Хотинської фортеці (Чернівецька обл.). Скульптор В. Гамаль. 1991 р.

Смерть гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного. Невідомий художник. Початок ХІХ ст.

За умовами досягнутого миру Кримське ханство та Османська імперія зобов’язалися не нападати на українські та польські землі. Річ Посполита, у свою чергу, обіцяла заборонити козакам судноплавство по Дніпру й не допускати походів запорожців до Кримського ханства та Османської імперії.

Для гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного перемога під Хотином стала останньою справою його життя. Унаслідок отриманого під час битви поранення він захворів і невдовзі помер.

Яку роль відіграло козацтво в Хотинській війні?