Плоскі черви

Тіло цих тварин сплощене, воно має форму листка або стрічки. Звідси й походить назва цих тварин — плоскі черви. На відміну від жалких, у них добре розвинені тканини і формуються системи органів: опорно-руховий апарат, травна, видільна, нервова, статева. Покриви плоских червів — шкірно-м’язовий мішок: сукупність покривного епітелію та шарів м’язів, розташованих під ним.

https://youtu.be/_16ERc-_iwI?si=s511qMvojRFI5AI6

У світі відомо приблизно 20 тис. видів плоских червів. Більшість з них веде паразитичний спосіб життя. Але серед плоских червів є й вільноживучі види — представники війчастих червів. Вони поширені в морях і прісних водоймах, зрідка на суходолі. Представником війчастих червів є планарія молочно-біла, що мешкає в прісних водоймах з нешвидкою течією. Сисуни і стьожкові черви є паразитами тварин і людини. Довжина тіла найдрібніших видів плоских червів не перевищує 1 мм, тоді як один з видів стьожкових червів, що паразитує у кишковому тракті кашалота, — полігонопор велетенський, сягає завдовжки до 30 м.

Паразитичні плоскі черви часто мають складні життєві цикли зі зміною хазяїв. Організм, у якому паразит розмножується статевим шляхом, називають остаточним, хазяїном. Організм, у якому паразит розмножується нестатево або лише проходить певні стадії росту і розвитку, — проміжним хазяїном. Паразитичні червоподібні істоти незалежно від того, до якої групи тварин вони належать, мають назву гельмінти. Їх вивчає наука гельмінтологія.

Сисуни мають два присоски — ротовий і черевний, якими паразит прикріплюється до тканин хазяїна. На дні ротового присоска розташований ротовий отвір, який веде до кишки.

В Україні, зокрема в басейнах річок Дніпро, Сейм, Південний Буг, поширений котячий сисун. Його розвиток відбувається за участі двох проміжних хазяїв: першого — прісноводного молюска бітинії та другого — різних видів коропових риб. Остаточний хазяїн (людина або рибоїдна тварина) заражається котячим сисуном, споживши сиру або недостатньо просолену чи просмажену рибу з личинками паразита. У тілі остаточного хазяїна паразит дістається печінки, живиться її тканинами, порушуючи функції.

Цикл розвитку котячого сисуна

Деякі паразити змінюють поведінку своїх хазяїв. Наприклад, проміжним хазяїном сисуна лекохлоридія парадоксального є молюски бурштинівки, а остаточним — птахи. Щоб здійснити перехід від одного хазяїна до другого, паразит стимулює перетворення щупальця равлика, яке стає схожим на здобич птахів — гусеницю метелика . Це привертає увагу птахів, які скльовують «гусінь», і паразит потрапляє в остаточного хазяїна.

Лекохлоридій парадоксальний перетворює щупальце равлика на яскраво-зелене

Стьожкові черви паразитують у кишковому тракті людини та різних видів хребетних тварин. Вони мають вузьке стрічкоподібне тіло. На передньому кінці стьожкового черва розташована головка з органами прикріплення: присосками, хоботком з гачками тощо. Тіло цих червів поділене на окремі членики, їхня кількість у різних видів може коливатися від 3-4 до декількох тисяч. Заповнені яйцями дозрілі членики відриваються від заднього кінця тіла черва та виводяться назовні з організму остаточного хазяїна. Стьожкові черви не мають кишки. Поживні речовини з порожнини кишкового тракту хазяїна вони вбирають через покриви. В Україні трапляються бичачий та свинячий ціп’яки, ехінокок, стьожак широкий та інші.

Проміжний хазяїн для бичачого ціп’яка — велика рогата худоба , а для свинячого — свині. Для обох видів цих ціп’яків остаточним хазяїном є людина. Заповнені яйцями дозрілі членики ціп’яків виводяться назовні. Для подальшого розвитку яйця паразитів повинні потрапити з їжею у кишковий тракт проміжного хазяїна, де в різних органах формуються личинки — фіни. Вони мають вигляд невеликого (розміром з горошину) міхурця, заповненого рідиною. Усередину міхурця вивернута зачаткова головка паразита. Остаточний хазяїн — людина — заражається, споживаючи недостатньо термічно оброблене м’ясо великої рогатої худоби (або свині — у разі свинячого ціп’яка), яке містить фіни. Потрапивши у шлунково-кишковий тракт людини, паразит розвивається у статевозрілу особину.

Цикл розвитку бичачого ціп’яка

Плоскі черви мають листко- або стрічкоподібне сплощене тіло. Бувають вільноживучі та паразитичні види. У паразитів життєві цикли зазвичай відбуваються зі зміною хазяїв та середовищ існування. В організмі людини можуть паразитувати статевозрілі особини котячого та печінкового сисунів, бичачого та свинячого ціп’яків, стьожака широкого, личинки ехінокока, зрідка — личинки свинячого та бичачого ціп’яків.