Підприємство

Підприємницька діяльність. Мета і соціальна відповідальність     підприємця.

Мета:  сформувати знання про підприємництво і підприємницьку діяльність; навчитися формувати поняття «підприємництво», «підприємницька діяльність», «інформаційне підприємництво»; розвинути в учнів вміння мислити, аналізувати і узагальнювати інформацію; сформувати громадянські та професійні компетентності;сформувати вміння вести домашнє господарство, власний бізнес; виховувати повагу до фінансових інтересів інших суб’єктів економічних відносин, повагу до самооцінки власних здібностей; повагу до підприємництва, цікавість до підприємницької діяльності; розуміння власної ролі та відповідальності за економічне процвітання міста, регіону, Батьківщини; почуття патріотизму; культуру спілкування, толерантне ставлення до позиції іншого; власну фінансову культуру.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

1. Організаційні моменти.

2.Актуалізація опорних знань.

3. Вивчення нового матеріалу.

План заняття.

1. Підприємство та підприємницька діяльність

2. Мета та соціальна відповідальність підприємця.

Невід'ємною складовою сучасної економіки є підприємства, що виробляють товари та послуги для задоволення потреб суспільства и отримання на цьому ґрунті прибутку. Рушійною силою розвитку підприємницького сектору є підприємці, їх називають «революціонерами в економіці», оскільки вони здатні по-новому дивитися на звичні для нас речі. Тож давайте з'ясуємо, у чому полягає особливість підприємницької діяльності, як впливає підприємництво на суспільство й на нас із вами.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність з виробництва товарів, надання послуг, виконання робіт та торгівлі, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво- це діяльність, яка пов’язана з вкладанням коштів та інших засобів з метою отримання прибутку на підставі сполучення особистої вигоди з суспільною користю.

На підставі цього визначення можна стверджувати, що підприємець – це людина, яка здатна зрозуміти структуру потреб суспільства, володіє сміливістю вкладати з ризиком свої гроші з метою отримання особистої вигоди на підставі задоволення визначених потреб інших людей.

Підприємницька діяльність, або підприємництво, — незалежна — систематична економічна діяльність, спрямована на отримання прибутку.

В основі підприємницької діяльності лежить власність (ownership). Її розглядають в економічному та правовому аспектах.   В економічному аспекті під власністю розуміють історично визначену форму привласнення умов (чинників) і результатів виробництва. Щоб мати право власності на благо (ресурс), потрібно, щоб його визнавав не лише суб’єкт, який володіє ним, а й інші учасники економічних відносин. 

 У ринковій економіці переважають дві форми власності — приватна і державна. У розвитку економіки більшості країн світу бере участь приватна форма власності. Вона поділяється на індивідуальну та корпоративну. До індивідуальної форми власності відносять власність окремих громадян, яка використовується для задоволення особистих потреб і для ведення підприємницької діяльності. Державна форма власності у розвинутих країнах світу переважає в тих галузях економіки, у яких ведення підприємництва є низькорентабельним або збитковим. До таких галузей належить військовий та соціальний сектор. Держава також може володіти часткою підприємств у високо розвинутих галузях економіки. Деякі країни використовують колективну форму власності.

Суб’єктами підприємництва можуть бути як окремі приватні особи, так і  об’єднання партнерів.

Відповідно до Господарського кодексу та інших законів України підприємець має і права, і обов’язки, а також несе адміністративну і кримінальну відповідальність за свої дії та наслідки власної господарської діяльності.

Права підприємця

• вільний вибір видів діяльності;

• вибір постачальників та споживачів продукції, що виробляється;•самостійне формування програми діяльності;

• залучення ресурсів;

• встановлення цін на продукцію;

• розпоряджання прибутком та іншим майном;

• організація внутрішньої структури бізнесу та створення філій;

• вільне наймання працівників;

• здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

• державна підтримка

Обов’язки підприємця

•забезпечити належні й безпечні умови праці працівникам;

•забезпечити оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одер­жання працівниками;

•забезпечити інші соціальні гарантії, зокрема соціальне й медичне страхування, та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України;

•вести фінансовий облік та сплачувати податки;

•не завдавати шкоди довкіллю;

•дотримуватися законодавства України;

•не порушувати законні права та інтереси інших

Існують певні обмеження для осіб, що планують розпочинати власну справу, – від цілковитої заборони займатися виготовленням певної продукції (послуг) до часткового обмеження. Приватним підприємцям заборонено, наприклад, виробництво зброї, вибухових і отруйних речовин, наркотичних і психотропних засобів, виготовлення орденів тощо. Здійснення інших видів діяльності обумовлюється спеціальними дозволами – ліцензіями

Ліцензія – дозвільний доку­мент, що видається Кабінетом Міністрів України або уповно­важеним ним органом вико­навчої влади, згідно з яким його власник має право на здійснення певного виду під­приємницької діяльності, що потребує такого дозволу.

Наявності ліцензії потребує не будь-яка підприємницька діяльність, а тільки та, що зазначена в Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Переважно це такі види виробничої діяльності, які можуть вплинути на життя та здоров’я людей, безпеку населення та держави. Видання ліцензій передбачає перевірку підприємця та його працівників на здатність забезпечити безпеку споживачам, суспільству та державі.

Держава встановила коло осіб, яким заборонено здійснювати підприємницьку діяльність:

- недієздатні особи; народні депутати; посадові й службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування; військово-службовці; судді, працівники прокуратури, правоохоронних органів; особи, яких суд обмежив у праві обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (впродовж строку такого обмеження); особи, засуджені за корисливі злочини (до зняття чи погашення судимості)

Останнім часом розвивається такий вид підприємництва, як інформаційне.

Інформаційне підприємництво — це використання в комерційних цілях системи знань з організації, функціонування та розвитку інформаційної індустрії. Воно включає такі види діяльності: створення програмного забезпечення; опрацювання даних, роботу з базами даних; консультації з питань автоматизації, технічне обслуговування і ремонт офісної та комп'ютерної техніки; торгівля інформацією, комп'ютерною технікою, програмними засобами.

2.   Мета і соціальна відповідальність підприємця

   Станом на 15 січня 2018 року Державним статистичним управлінням в Україні було зареєстровано 2 507 083 фізичні особи-підприємці, тобто майже кожен 18-й громадянин був зареєстрований підприємцем.

Сучасний підприємець, щоб захистити себе, свій бізнес, свої доходи повинен розбиратися в законодавстві, що регулює відносини підприємництва.

Для захисту прав підприємців використовуються норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про підприємництво», Закону України «Про ліцензування видів підприємницької діяльності», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закону України «Про рекламу».

Таким чином, забезпечення правового захисту бізнесу – це обов’язок власника, як по відношенню до себе (що є логічним), так і по відношенню до найманих працівників.

Соціальна відповідальність бізнесу – добровільний вне­сок бізнесу в розвиток су­спільства у соціальній, еконо­мічній та екологічній сферах, пов’язаних з основною діяль­ністю компанії.

Відповідальність підприємця. Виокремлюють чотири основні типи соціальної відповідальності бізнесу.

Економічна відповідальність передбачає створення робочих місць і сплату податків для підтримки життєдіяльності держави.

Юридична відповідальність – дотримання бізнесом місцевих і міжнародних законів.

Етична відповідальність вимагає дотримання компанією та її співробітниками загальнолюдських норм поведінки у взаєминах одне з одним, конкурентами, державою та суспільством.

Добровільна відповідальність – інвестування у проекти, що приносять значну користь суспільству, але не мають прямої віддачі. Це захист довкілля, інвестиції у здоров’я та грамотність населення, інфраструктуру, боротьбу з бідністю тощо.

Підприємець — це особа, яка на власний ризик здійснює економічну діяльність для отримання прибутку.

Підприємець у ринковій економіці виконує такі функції:

— ресурсна — якнайкраще та найефективніше поєднує і використовує ресурси в процесі виробництва;

— інноваційна (новаторство) — продукує нові ідеї та втілює їх у життя для задоволення суспільних потреб;

— управлінська — ухвалює всі управлінські рішення, пов’язані з виробництвом, плануванням, збутом, організацією, контролем, мотивацією;

— особиста — у процесі здійснення підприємництва реалізує власний потенціал (фізичний, освітній, досвід, навички і т.д.);

— соціальна — сприяє реалізації соціальної мети суспільства.

Особистий інтерес підприємця полягає в отриманні найбільшої вигоди від створення та ведення власної справи. Якщо підприємець вважатиме, що не отримає доходу від ведення бізнесу, то не буде ним займатися. Приватні інтереси підприємця деколи суперечать суспільному інтересу. Однак діяльність підприємця є цінною для розвитку економіки, адже він надає суспільству такі вигоди:

— найкраще задовольняє потреби суспільства;

— забезпечує ефективне використання виробничих ресурсів;

— найліпше використовує власні знання та сили для отримання успіху в бізнесі.

Для підприємця характерними є такі риси: самостійність, новаторство, ініціативність, творчість, ризикованість, економічна та соціальна відповідальність, масштабне мислення, діловитість.

На початку ХХІ століття набуває поширеності теорія, згідно з якою підприємець прагне не лише до максимізації власного доходу, а й у довгостроковій перспективі задовольняє інтереси суспільства в досягненні ним громадських цілей. Така теорія отримала назву соціальної відповідальності бізнесу. Метою соціальної відповідальності підприємця є забезпечення цілей сталого розвитку і досягнення балансу інтересів між корпоративними та громадськими інтересами.

Соціальна відповідальність є своєрідною філософією розвитку відносин між підприємцем і суспільством, які зменшують негативний вплив бізнесу на суспільство. Її використання передбачає добровільну реакцію підприємця на соціальні проблеми власних працівників, мешканців міста, де ведеться бізнес, країни та світу. Спочатку соціальна відповідальність виявлялась у формах доброчинності та меценатства підприємців.

Домашнє завдання. Опрацювати поданий матеріал та в підручнику ст.178-182

Записати основні визначення в зошит.

Дати письмову відповідь на питання

1. Що таке підприємство?

2. Дайте визначення поняттю підприємець

3. Які права і обов’язки підприємця?

4. Хто не може займатися підприємницькою діяльністю?

5. Що таке ліцензія?

6. Що таке забезпечення правового захисту?

7. Які типи соціальної відповідальності бізнесу?

8.  Соціальна відповідальність підприємця-