Передумови і причини Української козацької революції. Події 1648-1649 рр.

Робота з картою

Завдання 1

Пригадайте становище українців у складі Речі Посполитої. (коротко запишіть основні риси):

Завдання 2

Позначте на карті та запишіть, які українські території входили до складу Польщі у складі Речі Посполитої (назви територій):

Вивчення нового матеріалу

Ознайомтеся з мінілекцією

Передумови революції

Соціальні передумови

• Посилення кріпацтва: У першій половині XVII ст. польсько-литовська шляхта системно закріпачувала селян: обмежувала їхні права, збільшувала панщину, натискала на переселення та примусову працю. Селяни втрачали право переходу, а будь-які спроби самозахисту придушувались. Це породжувало масове невдоволення та пошук захисту у козацькому середовищі, яке сприймали як соціальний «вихід» з-під влади панів.

• Утиски селян і міщан: Податковий тиск, відкупні системи (оренда збору податків), сваволя орендарів, монополії на виробництво й торгівлю (наприклад, на алкоголь), обмеження самоврядування міст — усе це різко знижувало добробут. Міщани часто втрачали економічну автономію, що вдаряло по ремеслах і торгівлі, а селяни ставали найбільш уразливими, формуючи вибухонебезпечний соціальний фон.

• Козацтво як соціальний притулок: Масовий перехід у козаки був реакцією на соціальний гніт: козацькі громади мали власні порядки, військово-адміністративну організацію, звичаєве право і можливість колективного захисту. Це посилювало їхню чисельність та потенціал до організованого спротиву.

Національні передумови

• Дискримінація українців: Панівні кола Речі Посполитої (передусім католицька шляхта та урядові інституції) не визнавали культурну та політичну суб’єктність українців (русинів). Українська мова, традиції, місцеве право і освітні інституції були маргіналізовані, що формувало відчуття історичної несправедливості.

• Обмеження православної церкви: Після Берестейської унії 1596 р. права православних часто зазнавали ущемлення: православні ієрархи втрачали вплив, храми й монастирі переходили до унійної чи католицької юрисдикції, а православна громада стикалася з перешкодами у відправі культу, освіті й майнових питаннях. Це було не лише релігійним, а й національно-культурним конфліктом, що усилював солідарність козацтва з православними міщанами та селянством.

• Культурно-освітній натиск: Обмеження братських шкіл, утиски книжної традиції, насадження польської мови в адміністрації й судах — усе це сприймалося як спроба асиміляції, що викликало опір і стимулювало пошук політичного захисту.

Політичні передумови

• Обмеження прав козацтва: Реєстрові козаки мали формальні права (жалування, землі, самоврядування), але реєстр постійно урізали, а більшість «нереєстрових» позбавляли привілеїв. Спроби влади підпорядкувати Січ, обмежити виборність старшини, заборонити походи проти ворогів (зокрема османів і татар) сприймались як підрив козацької автономії.

• Свавілля магнатів і слабкість королівської влади: Величезні магнатські латифундії з приватними військами, власними судами та адміністрацією фактично заміщали державу в регіоні. Король часто поступався магнатам, реформи буксували, а конфлікти вирішувалися на користь шляхетських кланів. Це руйнувало довіру до державних інститутів і легітимізувало озброєний спротив.

• Конфлікт інтересів і відсутність компромісу: Козацькі петиції до сейму про розширення реєстру, збереження віри, захист прав і земель систематично ігнорувалися або виконувалися частково. Накопичення невиконаних вимог перетворювало політичну кризу на революційний процес.

Економічні передумови

• Зростання податків та повинностей: Надмірні податкові тягарі, відкупні, мита, різні «надзвичайні» збори на війни й утримання армії погіршували добробут населення. Економічний тиск поєднувався з правовою нерівністю, створюючи почуття безвиході.

• Експлуатація українських земель: Інтенсивна орної економіка і експорт зерна через магнатські маєтки, монополії на соляні промисли, ліс, мисливські й рибальські угіддя відчужували місцеві громади від ресурсів. Економічні вигоди концентрувалися у руках польської еліти, тоді як українське населення не мало представництва у розподілі.

• Торгові та ремісничі обмеження: Преференції для польських купців, обмеження ярмаркових прав, штучні бар’єри для міщанських цехів — усе це підривало міську економіку й зміцнювало антишляхетські настрої.

Причини революції.

Прагнення козаків до рівних прав

• Політико-правовий мотив: Козаки вимагали визнання їх як окремого стану з гарантованими правами: стабільний реєстр, самоврядування, суд за звичаєвим правом, захист земель і привілеїв. Вони домагалися легітимної ролі у системі влади Речі Посполитої, а не тимчасового «військового ресурсу».

• Безпековий мотив: Козацтво прагнуло офіційного мандату на оборону кордонів, боротьбу з кримськотатарськими нападами та участь у зовнішній політиці (походи). Позбавлення цієї ролі робило козацтво вразливим і принижувало його статус.

• Соціальний ліфт: Визнання прав означало юридичну захищеність, економічну стабільність і можливості для громади. Відсутність цього стимулювала перехід від петицій до повстання.

Невдоволення селян і міщан становищем

• Селяни: Надмірні повинності, тілесні покарання, безправ’я і відсутність судового захисту формували готовність до радикальних дій. Козацька армія стала для них шансом на звільнення або полегшення тягарів.

• Міщани: Втрата самоврядування, економічні бар’єри, релігійні утиски й судова несправедливість штовхали міські громади до союзу з козаками, забезпечуючи повстанню ресурси і логістику.

• Єдність інтересів: Спільність скарг різних станів створила широку соціальну коаліцію, без якої революція не могла б набрати сили.

Релігійні утиски православних

• Ідентичність і солідарність: Віра була осердям громади, її обмеження сприймали як удар по самобутності. Козацтво традиційно захищало православ’я, тому релігійні утиски легітимізували озброєний захист і підносили моральну мотивацію.

• Інституційна нерівність: Обмеження православної ієрархії, майнові суперечки за храми й школи, преференції унійній та католицькій церквам — усе це уособлювало системну дискримінацію, яку намагалися припинити силою.

Особиста образа Богдана Хмельницького (конфлікт із Чаплинським)

• Тригер подій: Напад Чаплинського на Суботів, утиски родини Хмельницького і безуспішні спроби добитися справедливості через суди стали особистим поштовхом для лідера, який вже мав авторитет і військовий досвід.

• Від приватного до загального: Особиста кривда швидко трансформувалася у загальнонародні вимоги, бо збігалася з системними скаргами всіх станів. Харизма Хмельницького, військова організація Січі та підтримка населення дозволили перетворити локальний конфлікт на загальноукраїнське повстання.

• Дипломатичний вимір: Хмельницький зумів залучити Кримське ханство як союзника, що різко підвищило шанси повстання на успіх і продемонструвало його стратегічне мислення.

Події 1648–1649 рр.

1648 рік

• Жовті Води (квітень–травень): Перша велика перемога козаків і татар над польським військом показала, що повстання має реальні шанси, підняла мораль і спричинила масові приєднання селян та міщан.

• Корсунь (травень): Розгром польської армії закріпив стратегічну ініціативу козаків, підірвав авторитет шляхетського командування і примусив польську сторону шукати нові сили.

• Пилявці (вересень): Вражаюча перемога зумовила політичну кризу в Речі Посполитій, відкрила шлях на Західну Україну та Поділля, дала повстанцям ресурси і впевненість.

• Облоги Львова і Замостя (осінь–зима): Демонстрація здатності козацьких сил вести тривалі операції, тиснути на ключові міські центри та торгуватися з противником на вигідних умовах.

1649 рік

• Зборівська кампанія: Після напружених боїв і взаємного виснаження було укладено Зборівський договір, який частково визнав козацькі права (розширення реєстру, автономні адміністративні умови) і православні інтереси, але залишив багато суперечностей.

• Політичний результат: Договір легалізував козацький політичний фактор, став проміжним компромісом, що підтвердив незворотність змін. Водночас невирішені питання (повноцінний статус, межі автономії, стосунки з шляхтою й церквою) зберегли потенціал для продовження війни.

Хто ж такий Богдан Хмельницький?

Коротка довідка про життя гетьмана.

Народився Богдан (Зиновій) Хмельницький у 1595 р. в Суботові неподалік Чигирина (нині село в Черкаській області) в родині дрібного українського шляхтича. Освіту здобув, імовірно, в одній із київських шкіл та у Львівській єзуїтській колегії. Володів кількома мовами, знався на історії, юриспруденції, військовій справі.

З юнацьких років Хмельницький перебував на службі в реєстровому козацькому війську. Брав участь у Цецорській битві, у якій загинув його батько, а сам Богдан потрапив у полон до османів, де зміг вивчити турецьку мову. З полону його було викуплено, ймовірно, матір’ю або козаками, після цього він продовжив службу в Чигиринському полку. Брав участь у козацьких повстаннях під керівництвом Т. Федоровича (Трясила), П. Павлюка, Я. Острянина.

Залучався до численних посольств від Війська Запорозького, які вели переговори з польськими і французькими урядовцями. У 1646 р. мав зустріч із королем Владиславом IV, під час якої козакам обіцяли збільшити реєстр до 12 тисяч осіб і відновити їх давні права й вольності. Невиконання обіцянок коронною владою і свавілля місцевих управителів, які відібрали у Хмельницького батьківський хутір Суботів, підштовхнули його до підготовки антипольського повстання. Але за доносом чигиринського осавула Хмельницького було заарештовано. З допомогою друзів йому вдалося звільнитися і втекти на Запорожжя, де з обранням його гетьманом розпочалася підготовка до боротьби з Річчю Посполитою, що згодом переросла в національну революцію.

Особливу увагу гетьман приділяв створенню українського війська і забезпеченню його боєздатності, зокрема, він розробив і запровадив статут «Про устрій війська Запорозького». Опікувався Хмельницький і питаннями державотворення.

Новий гетьман посилено готувався до боїв. Богдан Хмельницький розсилав по Україні універсали із закликом до захисту православної віри від ворожих зазіхань і через довірених осіб закуповував зброю. Заручившись підтримкою Османської імперії, у лютому-березні 1648 р. в Бахчисараї козаки домовилися із кримським ханом Іслам-Гіреєм III про надання військової допомоги в боротьбі проти Речі Посполитої. Така угода була важливою, оскільки козакам бракувало власної кінноти, до того ж це убезпечувало тил від раптового нападу.

ПОМІРКУЙТЕ

Складіть хронологічну таблицю подій 1648-1649 рр. — початкового етапу національної революції. Якими були успіхи козацького війська? У чому їх значення?

ДОСЛІДІТЬ

На яких умовах було укладено угоду? Як поляки ставилися до союзу козаків із кримським ханом?

Із книжки Вячеслава Потоцького, Валерія Семененка «Шляхта. Честь та гонор: факти, міфи, коментарі»

Згідно з попередніми домовленостями, що існували між кримським ханом Іслам-Гіреєм і козацьким гетьманом Богданом Хмельницьким, усі полонені із числа шляхти та польського війська, як і інші трофеї, вважалися здобиччю татарських вояків. При цьому було оговорено, що в майбутній військовій кампанії потрібно «...воювати спільно, аби захоплювати польські міста й нищити поляків» ...а з православними «не воювати». Кримський господар, не дуже вірячи в успіх Хмельницького, спочатку обмежив допомогу лише 4-тисячним загоном перекопського мурзи Тугай-бея. Більшість поляків вважали, що вони воюють із татарами, а «зрадники» козаки лише допомагають цим загарбникам.

Водночас Хмельницький розпочав листування з коронним гетьманом Миколою Потоцьким, завдяки чому повстанці затягували час і відволікали увагу.

Наприкінці квітня 1648 р., дочекавшись татарської кінноти на чолі з Тугай-беєм, Богдан вивів до 8 тисяч козацького війська із Січі. Назустріч повстанцям вирушило польське військо на чолі з Миколою Потоцьким. 5-6 травня 1648 р. відбулася перша переможна для козаків битва в урочищі Жовті Води (нині Дніпропетровська обл.).

Коронний гетьман — керівник регулярного війська під час походів у Польщі та Литві з другої половини XV ст.

Наприкінці квітня передові польські загони, не стаючи до бою, укріпилися табором і тримали облогу. Реєстровці прийняли сторону Хмельницького. Дізнавшись про це, поляки розпочали штурм козацького табору, однак у ніч на 16 травня козаки оточили й розгромили їх.

Знищивши польські загони, Хмельницький рушив до ставки коронного гетьмана поблизу Корсуня. Скруту польського війська посилив вихід у його тили козацького загону на чолі з полковником Максимом Кривоносом і татарської кінноти Тугай-бея.

Іван Гайдук. Полковник Максим Кривоніс (сучасний живопис)

Загін Кривоноса влаштував засідку на Богуславському шляху неподалік Корсуня. Розрахунок козаків цілком справдився: польське військо зазнало повної поразки. Тож урядовці розпочали переговори з повстанцями. Вимоги Хмельницького були традиційними: удвоє збільшити реєстр (до 12 тисяч), відновити козацьке самоврядування, припинити протистояння уніатів і православних у боротьбі за храми.

Та все ж, попри постійні переговори, обидві сторони нарощували сили. Вирішальний бій відбувся у вересні 1648 р. біля с. Пилявці (нині Хмельниччина). Військо Хмельницького пішло в наступ. Увечері частина шляхетських загонів разом із командувачами таємно залишили поле битви, спричинивши паніку серед польського війська.

Трофеями повстанців стали понад 90 гармат та інша зброя, запаси пороху, коні тощо. Перемога війська Хмельницького відкрила йому шлях на Захід у напрямку Львова, і вже на початку жовтня козаки атакували його передмістя.

Оцінивши співвідношення сил, польське командування відвело свої війська до краще укріпленого Замостя. Натомість Львова Хмельницький вирішив не чіпати: чи не бажав руйнувати міста своєї юності, чи прагматично вирішив не витрачати сил. На перемовинах із міською делегацією він зажадав викуп у 200 тисяч дукатів. Насправді було отримано значно менше, проте Хмельницький відступив від Львова і рушив на Замостя.

ДОСЛІДІТЬ

1. В основі картини Яна Матейка (с. 136) лежить легендарний сюжет, пов’язаний з облогою Львова 1648 року козацькими й татарськими військами. Розповідали, нібито під час спроби штурму над містом з’явилася фігура ченця: стояв він навколішки, зі зведеними догори руками. Побачивши таємничу постать, Хмельницький начебто віддав військам сигнал зупинитися й відступити від міських мурів.

2. Висловіть припущення, що насправді, на вашу думку, могло стримати Хмельницького від облоги Львова. Знайдіть у відкритих джерелах додаткову інформацію щодо цієї події, порівняйте її з текстом підручника.

Проте спроби штурму фортеці Замости виявилися невдалими. Становище козацької армії ускладнилося: боєздатного війська налічувалося не більш як 30 тисяч, гостро відчувалася нестача боєприпасів і харчів, давалася взнаки втома, дошкуляв холод. До того ж спалахнула епідемія чуми. Татарське військо повернулося до Криму. За цих умов Богдан Хмельницький розпочав переговори з польським урядом і уклав перемир’я. Від місцевої влади Хмельницький отримав викуп і зняв облогу Замостя. Унаслідок перемоги під Пилявцями й походу української армії на Львів та Замостя на початку листопада майже всі українські землі було визволено від польського панування.

ДОСЛІДІТЬ

Покажіть на карті три основні місця подій, які описано в тексті. Простежте шлях війська Хмельницького протягом 1648 р.

Наприкінці грудня 1648 р. Богдан Хмельницький тріумфально в’їхав до Києва. Місто вітало гетьмана церковними дзвонами, салютом із гармат, його зустрічали святково одягнені митрополит і містяни, а студенти Київської академії виголосили свої декламації, у яких Хмельницький проголошувався «спасителем Мойсеєм».

Перебуваючи в Києві, Хмельницький почав усвідомлювати себе не лише очільником козацького війська, а й правителем України. Цьому сприяли численні посольства, які прибували до Києва. На початку 1649 р. Богдан Хмельницький під час переговорів із королівськими послами в Переяславі окреслив свої плани у війні проти Речі Посполитої. Перед польською депутацією Хмельницький постав не прохачем, а господарем, який відправив свої посольства до Туреччини, Трансильванії, Кримського ханства, Московського царства.

Змінився характер війни: коронній владі протистояло не лише козацтво, а й усе українське суспільство. Промову гетьмана у відповідь на запропоновані поляками умови перемир’я історики називають програмою розбудови української державності, оскільки тут гетьман захищав право українців на створення власної держави в межах території етнічного проживання, вважав козацьку Україну спадкоємицею Русі-України.

ДОСЛІДІТЬ

На основі тексту та карти розкажіть про битву під Жовтими Водами.

КОЛИ Й ЧОМУ БУЛО УКЛАДЕНО ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР

ПОМІРКУЙТЕ

Чому ворогуючі сторони погодилися на укладення договору?

Ані козаки, ані поляки не дотримувалися умов перемир’я і навесні 1649 р. відновили воєнні дії. Війська Хмельницького оточили містечко Зборів. Оскільки козаки мали значні переваги, поляки провели таємні переговори із кримським ханом і щедрими обіцянками спонукали його натиснути на гетьмана щодо укладання мирного договору.

Намагаючись не залишитись осторонь від перемовин, услід за татарськими послами до табору Яна Казимира вирушило й козацьке посольство. Королівська влада, перебуваючи в безвихідній військовій ситуації, погодилася з вимогами козаків.

ДОСЛІДІТЬ

Якими були умови Зборівського договору? Передбачте його наслідки.

УМОВИ ЗБОРІВСЬКОГО ДОГОВОРУ 1649 р.

• Визнання королем самоврядності Гетьманщини у складі Чернігівського, Київського і Брацлавського воєводств із забороною розміщення польських військ у цих воєводствах.

• Збереження вольностей козацтва і збільшення реєстру до 40 тисяч козаків.

• Відновлення прав православної Київської митрополії і православної шляхти.

• Повернення польської шляхти до своїх маєтків, а селян і нереєстрових козаків до колишніх панів.

19 серпня 1649 р. Богдан Хмельницький присягнув на дотримання Зборівської мирної угоди.

Рефлексія «Смайлик настрою»

Обери смайлик, який найбільше відповідає твоєму настрою після уроку, та коротко поясни чому.

😊 – Мені було цікаво, я зрозумів матеріал.

😐 – Було складно, але я намагався працювати.

😕 – Дещо залишилось незрозумілим, хочу ще пояснення.

😢 – Було важко, я не впорався.

🤩 – Урок дуже сподобався, хочу ще такі!

Домашнє завдання.

Накресли схему або створи постер, що ілюструватиме найважливіші події 1648-1649 рр.