ПАВУЧКОВІ РУШНИЧКИ Марія Пономаренко

Познайомимось із сучасною авторкою дитячих казок. Знайомтесь:

Марія Антонівна Пономаренко.

Народилася Марія Антонівна  8 березня 1945 року в «незвичайному місці, на хуторі з дев’яти будиночків між селами Калинівка і Левків. Усього сім кілометрів від Житомира» в селянській сім’ї. Коли Марії було десять років, батьки переїхали до Житомира.

Свою першу казочку «Подарунок» написала у 28 років.

Пономаренко — автор понад п'ятдесяти збірок казок, віршів, п'єс, вистав. 

А тепер познайомимось ближче із творчістю Марії Пономаренко.

Дійсно, павучки можуть плести не тільки павутиння для того, щоб спіймати комашку. Прочитай казку.

http://8next.com/readlist/4123-t029.html

ПАВУЧКОВІ РУШНИЧКИ

                                  (Марія Пономаренко) 

  Жив собі в лісі павучок. Над усе він любив ткати рушники. І виходили вони в нього на диво гарні, м’якенькі. Та, на жаль, ніхто з лісових мешканців про це не знав. 

   Колись хутенько він виткав собі звичайнісінького рушника, а ті, гарні, сховав у скриню. Тільки от біда — рушників стало так багато, що вже й скриня не зачиняється. Доведеться шукати майстра — жука-рогача — нову скриню замовляти. 

  Але незручно отак, з порожніми руками, на очі жукові з’являтися. Доведеться з одним рушником розпрощатись. Довго вагався павучок, якого взяти. А рушники — один кращий другого... Нарешті вибрав, замкнув майстерню на здоровенний замок і вирушив у дорогу. 

   На головній лісовій галявині побачив павучок веселе товариство. Взявшись за лапки, комахи водили танок. Посередині кола було видно золотокрилу бджілку. Вона щасливо усміхалась. Тут був і майстер — жук-рогач. Павучок підійшов ближче і зрозумів: товариство відзначало день народження бджілки! — Іди до нас! — гукнула до павучка іменинниця. — Хутчій!

— Я зайнятий, — спробував був відмовитись павучок. 

 Але до нього підбіг завзятий мурашка, ухопив за лапку — і всі знову полинули в танок. 

 За хвилину павучок забув про все на світі. Правда, трішки паморочилась голова, проте йому було дуже весело. 

 Коли ж танок закінчився, біля бджілки з’явилася ціла купка подарунків: прозора парасолька, лозяний кошик, різьблена скринька, полив’яний горщик, золотавий шнурочок...

— Чого ти? — легенько підштовхував павучка жук. — Давай і свій подарунок.

— Ось візьми, — страшенно ніяковіючи, павучок подав бджілці пакуночка. Та розгорнула й радісно вигукнула:

— Ой, спасибі! Такого гарного рушничка зроду ще не мала!

— Ай справді! — погладив подарунок мурашка. — Немов з туману зітканий!

— Ти справжній майстер! — сказав метелик. — Рушник пречудовий!

Зніяковілий павучок стояв і усміхався, а потім тихо мовив:

— У мене ще кращі є...

— То похвалися! — озвався жук. 

 Павучок першим помчав до майстерні, за ним його нові друзі. Відімкнув скриню та й заходився дарувати:

— Це тобі, метелику! А це — мурашеві. Це тобі, жуче! 

Відтоді всі комахи почали вмиватися тричі на день, бо втиратися павучковими рушничками було напрочуд приємно! 

Пройди тестування за змістом казки М. Пономаренко "Павучкові рушнички". Бажаю успіху!